Skip to content

АДМІНІСТРАТИВНИЙ ПОЗОВ про визнання противоправними дії та бездіяльність органа місцевго самоврядування під час виконання ним делегованих повноважень та поновлення порушеного цими (та іншими) діями суб’єктивного публічного права

28.11.2010

АДМІНІСТРАТИВНИЙ ПОЗОВ

про визнання противоправними дії та бездіяльність органа місцевго самоврядування під час виконання ним делегованих повноважень та поновлення порушеного цими (та іншими) діями суб’єктивного публічного права
(ч.2 Ст. 55 Конституції України, ч.1 Ст. 2 КАСУ)

Згідно з положеннями Конституції України:
– Україна є демократична, соціальна, правова держава (Ст.1 Конституції України), права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, вона відповідає перед людиною за свою діяльність, а утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним її обов’язком (ч.2 Ст.3 Конституції України);
– Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними (Ст.21 Конституції України), конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані (ч.2 Ст.22 Конституції України), при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод (ч.2 Ст.22 Конституції України), конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України (ч.1 Ст.64 Конституції України);
– Кожен зобов’язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи інших людей (Ст.68 Конституції України), норми Конституції України є нормами прямої дії, звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується (ч.3 Ст.8 Конституції України), права і свободи людини і громадянина захищаються судом (ч.1 Ст.55 Конституції України), кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (ч.2 Ст.55 Конституції України).  

Я, громадянка України, Л….. Юлія Олександрівна, маю статус особи, застрахованої у системі загальнообов’язкового державного соціального страхування, та маю право на матеріальне забезпечення за таким видом цієї системи страхування, як страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, яке є складовою частиною мого конституційного права на соціальний захист.

Я, Л….. Юлія Олександрівна, являюсь матір’ю малолітньої дитини Л…. Іллі Борисовича 19 червня 2008 року народження, про що відділом реєстрації актів цивільного стану Дніпровського районного управління юстиції м. Києва зроблено актовий запис за №…. від 10 липня 2008 року, на доказ чого надаю копію свідоцтва про народження 1-БК № 1…..
Згідно Постанови КМУ від 16.01.2007р. №32 «Питання виплати застрахованим особам допомоги при народженні дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку» допомога при народженні дитини та допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку призначається органами праці та соціального захисту населення за місцем проживання застрахованих осіб. Враховуючи таке, вважаю, що Відповідачем за даним позовом є Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Києві державної адміністрації.
З червня 2008 року Управлінням праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Київ державної адміністрації (далі – Відповідач), згідно поданої мною заяви, мені була призначена допомога при народженні дитини, як це передбачено Законом України „Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням” від 18.01.2001р. №2240-ІІІ з урахуванням положень Закону України „Про бюджет на 2008 рік” від 28.12.2007 р. № 107-VI. Тобто мені нарахували суму в 12 240 гривень з виплатою 4 800 гривень одноразово, решту – протягом 12 місяців (по 620 гривень щомісячно).
З серпня 2008 року Відповідач, згідно поданої мною заяви та на основі наказу «Про надання відпустки по догляду за дитиною до 3-х років Л…. Ю.О.» №… від 11.08.2008 року, виданого ….., де я працюю (копія наказу додається), прийняв рішення відповідно до статті 22 «Порядку нарахування та виплати державної допомоги сім’ям з дітьми» про нарахування мені допомоги по догляду за дитиною у розмірі, що визначається як різниця між 50 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім’ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 130 гривень. Приймаючи до уваги, що мною не була надана декларація про доходи, допомога виплачувалася в мінімальному розмірі – в сумі 130 гривень.
Тобто, я отримувала і отримую до цих пір допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку на рівні 130 гривень (виписка ….банку по картковому рахунку, який було відкрито спеціально для перерахування соціальної допомоги при народженні дитини та допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку станом на 21 липня 2009 року, додається).
06 вересня 2008 року в новинах на каналі “1+1” та 08.05.2009 року в програмі «Факти» на каналі ICTV мені стало відомо про те, що розмір допомоги при народженні дитини та допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до вимог діючого законодавства є значно більшим, ніж я отримувала та отримую на теперішній час.
З огляду на те, що виплачені суми матеріального забезпечення (а саме допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку) не відповідають сумам, які мені були гарантовані розмірами матеріального забезпечення в разі настання таких страхових випадків як «народження» та «догляд за малолітньою дитиною», встановленими положеннями Закону України від 18.01.2001 № 2240-III «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» (ВВР, 2001 р., N 14, ст. 71) (Назва закону до зміни Законом України N 107-VI від 28 грудня 2007 року «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (ВВР, 2008, N 5-6, N 7-8, ст.78), я звернулася 29.05.2009 року до Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м.Києві державної адміністрації з заявою (вх.№1811 від 29.05.2009 р.) про порушення мого конституційного права на соціальний захист, та з вимогою про відновлення цього права засобом проведення перерахунку сум призначеного мені матеріального забезпечення та виплатою різниці, яка склалося між сплаченими сумами та гарантованим мені державою розміром матеріального забезпечення і подальшим наданням допомоги по догляду за дитиною до досягненння нею трирічного віку у відповідності з нормами діючого законодавства, але не менше прожиткового мінімуму, гарантованого Конституцією.
Підставою для мого звернення 29.05.2009 року до Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м.Києві державної адміністрації з заявою (вх.№1811 від 29.05.2009 р.) були порушення моїх суб’єктивних публічних прав – права на соціальний захист та права власності (в розумінні матеріального забезпечення за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням на підставі Закону України від 18.01.2001 № 2240-III «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням», як – законно очікуємого майнового блага, яке є об’єктом захисту положеннями Ст. 1 Протоколу N 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Постанова Європейського суду з справ людини по справі “Франческо Ломбардо проти Италії” (Francesco Lombardo v. Italy), pp. 26 – 27, § 17; Постанова по справі “Шулер-Цграгген проти Швейцарії” (Schuler-Zgraggen v. Switzerland) від 24 червня 1993 р., Series A, N 263, p. 17, § 46; Постанова по справі “Масса проти Італії” (Massa v. Italy) від 24 серпня 1993 р., Series A, N 265-B, p. 20, § 26 ), в правовідносинах, в яких моє право на матеріальне забезпечення гарантовано державою і яка виступає в цих відносинах у особі Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м.Києві державної адміністрації.
У відповіді УПСЗН №5780 від 02.06.2009 року мені було відмовлено у перерахунку та проведенні зазначених виплат, гарантованих мені Конституцією України.
Звертаю Вашу увагу, що Відповідач зазначив у відповіді, що мені призначена допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 08.12.2008 по 03.10.2011 рік. Це не відповідає дійсності, оскільки моя дитина народилася 19.06.2008 року (згідно свідоцтва про народження), декретна відпустка мені надана з 18.08.2008 по 19.06.2011 рік (згідно наказу «Про надання відпустки по догляду за дитиною до 3-х років Любченко Ю.О.» №56-к від 11.08.2008 року по ШДС «Софія»). Таким чином і допомога мені як застрахованій особі призначена згідно чинного законодавства з 18.08.2009 по 19.06.2011 рік. Вважаю дану неточність у відповіді неуважністю спеціаліста УПСЗН, оскільки допомогу в 130 грн. я фактично отримувала з 18 серпня 2008 року (виписка по картковому рахунку додається).
Крім того, мені було вказано на те, що статтею 23 розділу ІІ «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» внесено зміни до ст.15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» та прикінцевих положеннях цього Закону, якими, начебто, визначено єдиний порядок та умови призначення допомоги сім’ям з дітьми та її розмір, незалежно від того застраховані (працюють) чи не застраховані особи, які звертаються за призначенням допомоги. Що зазначені зміни до Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» Конституційним судом не визнавались неконституційними, а отже в 2008 році і на сьогодні діють в повному обсязі. Далі наведено порядок нарахування допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку на 2008 та 2009 роки згідно зі ст.15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми». На підставі викладеного УСЗН Деснянської районної у м.Києві адміністрації не вбачає підстав робити перерахунок.

10.06.2009 року я звернулася до Головного Управління праці та соціального захисту населення Київської міської державної адміністрації
зі скаргою (вх.№02/1-Л-452 від 16.06.2009 р.) щодо дій Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Києві державної адміністрації
В 30-денний термін +5 днів відповідь від ГУПСЗН м. Києва не надійшла. Ввважаю ненадання відповіді на письмове звернення до державної служби відмовою у задоволенні моєї заяви. (в разі надходження відповіді зобов’язуюсь долучити її до адміністративного позову)

Я вважаю, що відмова Відповідача є незаконною.
Висновок про порушення моїх прав у цих правовідносинах я робила з огляду на такі обставини.
Згідно з положеннями Ст.46 Конституції: «Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі …. тимчасової втрати працездатності, … та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення…».
На виконання обов’язку держави по забезпеченню прав людини, в цілях створення механізму реалізації конституційного права громадян на соціальний захист, яке відповідно до Конституції гарантується загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням, Верховною Радою України 14.01.1998 було прийнято Закон України №16/98-ВР «Основи законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» (Відомості Верховної Ради України, 1998 р., N 23, ст. 121).
Основи законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування відповідно до Конституції України визначають принципи та загальні правові, фінансові та організаційні засади загальнообов’язкового державного соціального страхування громадян в Україні (Преамбула Закону про Основи).
Згідно з положеннями ч.3 Ст. 2 Закону про Основи: «Завданням законодавства про загальнообов’язкове державне соціальне страхування є встановлення гарантій щодо захисту прав та інтересів громадян, які мають право на пенсію, а також на інші види соціального захисту, що включають право на забезпечення їх у разі … народження дитини, необхідності догляду за малолітньою дитиною …». (В редакції до внесення змін Законом України N 107-VI від 28 грудня 2007 року «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»).
Згідно з положеннями Ст. 3 Закону про Основи: «Право на забезпечення за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням згідно з цими Основами мають застраховані громадяни України, …».
Згідно з положеннями Ст. 4 Закону про Основи: «Залежно від страхового випадку є такі види загальнообов’язкового державного соціального страхування: … страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням; … Відносини, що виникають за зазначеними у частині першій цієї статті видами загальнообов’язкового державного соціального страхування, регулюються окремими законами, прийнятими відповідно до цих Основ.». (В редакції до внесення змін Законом України N 107-VI від 28 грудня 2007 року «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»).
Згідно з положеннями Ст.6 Закону про Основи: «Суб’єктами загальнообов’язкового державного соціального страхування є застраховані громадяни, …, страхувальники і страховики. Застрахованою є фізична особа, на користь якої здійснюється загальнообов’язкове державне соціальне страхування. … Страховиками є цільові страхові фонди з: … страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням; (В редакції до внесення змін Законом України N 107-VI від 28 грудня 2007 року «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»)… Страхові фонди беруть на себе зобов’язання щодо збору страхових внесків та надання застрахованим особам матеріального забезпечення … при настанні страхових випадків. Об’єктом загальнообов’язкового державного соціального страхування є страховий випадок, із настанням якого у застрахованої особи … виникає право на отримання матеріального забезпечення та соціальних послуг, передбачених статтею 25 цих Основ».
Положеннями Ст.11 Закону про Основи визначено юридичні факти з якими пов’язано виникнення правовідносин з приводу надання матеріального забезпечення, як реалізаціїї конституційного права на соціальний захист застрахованої особи: «Страховий ризик – обставини, внаслідок яких громадяни … можуть втратити тимчасово … засоби до існування і потребують матеріальної підтримки …. за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням.
Страховий випадок – подія, з настанням якої виникає право застрахованої особи на отримання матеріального забезпечення …., передбачених законами України з окремих видів загальнообов’язкового державного соціального страхування.».
Згідно з положеннями Ст. 25 Закону про Основи: «За загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням надаються такі види … матеріального забезпечення: … 3) страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням: … допомога при народженні дитини та по догляду за нею; (В редакції до внесення змін Законом України N 107-VI від 28 грудня 2007 року «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України») …У разі прийняття законів з … внесення змін до законів України з окремих видів загальнообов’язкового державного соціального страхування одночасно вносяться зміни до цих Основ. …».
Згідно з положеннями Ст. 26 Закону про Основи: «До страхових випадків, з настанням яких надаються матеріальне забезпечення … належать: … вагітність і пологи, догляд за малолітньою дитиною; (В редакції до внесення змін Законом України N 107-VI від 28 грудня 2007 року «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»)
Характеристика страхових випадків, умови надання … їх види та розміри матеріального забезпечення за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням визначаються законами України з окремих видів загальнообов’язкового державного соціального страхування, іншими нормативно-правовими актами, які містять норми щодо загальнообов’язкового державного соціального страхування. …».
Характеристики таких страхових випадків «вагітність і пологи» та «догляд за малолітньою дитиною», як підстави надання та отримання матеріального забезпечення, право на яке гарантоване загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням (і яке є складовою частиною конституційного права на соціальний захист), умови надання, види та розміри цього матеріального забезпечення, визначено Законом України від 18.01.2001 № 2240-III «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням».
Закон України від 18.01.2001 № 2240-III «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» відповідно до Закону України № 16/98-ВР «Основи законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» визначає правові, організаційні та фінансові основи загальнообов’язкового державного соціального страхування громадян у зв’язку з вагітністю та пологами, народженням дитини та необхідністю догляду за нею. (ч.1 Преамбули Закону України від 18.01.2001 № 2240-III «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням») (В редакції до внесення змін Законом України N 107-VI від 28 грудня 2007 року «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»).
Матеріальне забезпечення та соціальні послуги, що надаються за Законом України від 18.01.2001 № 2240-III «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням», є окремим видом загальнообов’язкового державного соціального страхування громадян, що здійснюється Фондом соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (ч.2 Преамбули Закону України від 18.01.2001 № 2240-III «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням»), та визнаються як гарантія конституційного права громадян на соціальний захист.
Згідно з положеннями Ст.1 Закону України від 18.01.2001 № 2240-III «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» (В редакції до внесення змін Законом України N 107-VI від 28 грудня 2007 року «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»): «Загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, передбачає матеріальне забезпечення громадян у зв’язку з втратою заробітної плати (доходу) внаслідок … вагітності та пологів, догляду за малолітньою дитиною, часткову компенсацію витрат, пов’язаних із народженням дитини …».
Згідно з положеннями п.1 Ст.4 Закону України від 18.01.2001 № 2240-III «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» (В редакції до внесення змін Законом України N 107-VI від 28 грудня 2007 року «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»): «Право на матеріальне забезпечення … за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, мають застраховані громадяни України, …Це право виникає з настанням страхового випадку…».
Згідно з положеннями Ст.5 Закону України від 18.01.2001 № 2240-III «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» (В редакції до внесення змін Законом України N 107-VI від 28 грудня 2007 року «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»): «Загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, здійснюється за принципами: 1) законодавчого визначення умов і порядку здійснення загальнообов’язкового державного соціального страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням; …3) державних гарантій реалізації застрахованими особами своїх прав; …».

Стаття 36 Закону України від 18.01.2001 № 2240-III «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» чітко роз’яснює Підстави для відмови в наданні допомоги по тимчасовій непрацездатності:
1. Допомога по тимчасовій непрацездатності не надається:
1) у разі одержання застрахованою особою травм або її захворювання при вчиненні нею злочину;
2) у разі навмисного заподіяння шкоди своєму здоров’ю з метою ухилення від роботи чи інших обов’язків або симуляції хвороби;
3) за час перебування під арештом і за час проведення судово-медичної експертизи;
4) за час примусового лікування, призначеного за постановою суду;
5) у разі тимчасової непрацездатності у зв’язку із захворюванням або травмою, що сталися внаслідок алкогольного, наркотичного, токсичного сп’яніння або дій, пов’язаних з таким сп’янінням;
6) за період перебування застрахованої особи у відпустці без збереження заробітної плати, творчій відпустці, додатковій відпустці у зв’язку з навчанням.
2. Застраховані особи, які в період отримання допомоги по тимчасовій непрацездатності порушують режим, встановлений для них лікарем, або не з’являються без поважних причин у призначений строк на медичний огляд, у тому числі на лікарсько-консультативну комісію (ЛКК) чи медико-соціальну експертну комісію (МСЕК), втрачають право на цю допомогу з дня допущення порушення на строк, що встановлюється рішенням органу, який призначає допомогу по тимчасовій непрацездатності.
Звертаю Вашу увагу, що жоден пункт даної статті не підлягає до застосування до мого страхового випадку.
Згідно з положеннями п.п. 1, 3 Ст.9 Закону України від 18.01.2001 № 2240-III «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням»: «1. Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (далі – Фонд) є органом, який здійснює керівництво та управління загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, провадить збір і акумуляцію страхових внесків та інших коштів, призначених для фінансування матеріального забезпечення та соціальних послуг, види яких передбачені статтею 34 цього Закону, та забезпечує їх надання, а також здійснює контроль за використанням цих коштів. Фонд належить до цільових позабюджетних страхових фондів (В редакції до внесення змін Законом України N 107-VI від 28 грудня 2007 року «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»). 3. … Держава є гарантом надання матеріального забезпечення та соціальних послуг застрахованим особам Фондом, стабільної діяльності Фонду.».
Згідно з положеннями пп. пп. 3), 4) п. 1, Ст. 29 Закону України від 18.01.2001 № 2240-III «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням»:
«1. Застраховані особи мають право:
1) отримувати у разі настання страхового випадку матеріальне забезпечення та соціальні послуги, передбачені цим Законом;
2) оскаржувати відповідно до законодавства дії страховика, страхувальника-роботодавця щодо надання матеріального забезпечення та соціальних послуг і сплати страхових внесків.».
Згідно з положеннями п.п. 3, 4 Ст. 34 Закону України від 18.01.2001 № 2240-III «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» (В редакції до внесення змін Законом України N 107-VI від 28 грудня 2007 року «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»): «За загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, надаються такі види матеріального забезпечення та соціальних послуг:
1) допомога при народженні дитини (статті 40, 41 цього Закону);
2) допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (статті 42-44 цього Закону);».
Згідно з п.3 Розділу IX «Прикінцеві положення» Закону України від 18.01.2001 № 2240-III «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням», закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються до відносин з приводу надання матеріального забезпечення за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, тільки в частині що не суперечить Закону України від 18.01.2001 № 2240-III «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням», зокрема – положення акту, яким, згідно з п.5 Розділу IX «Прикінцеві положення» Закону України від 18.01.2001 № 2240-III «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням», визначається розмір виплат «Допомоги при народженні дитини» та «Допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку», підлягають застосуванню тільки в тій частині, в якій вони не суперечать нормам Закону України від 18.01.2001 № 2240-III «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням», якими встановлено розміри цих видів матеріального забезпечення, а саме: Ст. 43 Закону України від 18.01.2001 № 2240-III «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» (В редакції до внесення змін Законом України N 107-VI від 28 грудня 2007 року «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»): «Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованій особі у розмірі, що … не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом.».
У грудні 2007 року, у зв’язку з прийняттям Закону України N 107-VI від 28 грудня 2007 року «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (ВВР, 2008, N 5-6, N 7-8, ст.78, положеннями п.24 розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» було фактично призупинено реалізацію гарантованого державою конституційного права на соціальний захист громадян, застрахованих у системі загальнообов’язкового державного соціального страхування (за таким видом цієї системи страхування, як страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням), таким його різновидом, як – соціальне забечення.
Положеннями п.23 розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Законоу України N 107-VI від 28 грудня 2007 року «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» було, фактично, тимчасово встановлено новий засіб реалізації права на соціальний захист громадянами, застрахованими у системі загальнообов’язкового державного соціального страхування, в разі настання страхових випадків «вагітність і пологи» та «догляд за малолітньою дитиною», як отримання соціальної допомоги за Законом України № 2811-XII від 21.11.1992 «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» (ВВР, 2001 р., N 20, ст. 102).
Враховуючи викладене Рішенням Конституційного суду України від 22.05.2008 року N 10-рп/2008 “У справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень статті 65 розділу I, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу II, пункту 3 розділу III Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” і 101 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 67 розділу I, пунктів 1-4, 6-22, 24-100 розділу II Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) пункт 25 розділу II “Внесення змін до деяких законодавчих актів України” Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”.
Відповідно до пунктів 6, 7 Рішення Конституційного суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, визнаних неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов’язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.
Таким чином, при визначені розміру допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку необхідно керуватися статтею 43 Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням”, а не положеннями Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, які визнані неконституційними.
Аналізуючи можливість застосування до порядку та розміру виплати у 2008 році застрахованим особам допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку статті 43 Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням” та статті 15 Закону України «Про державну допомогу сімям з дітьми» слід виходити з наступного.
До 01.01.2008 року на осіб, застрахованих в системі державного соціального страхування, які мали право на отримання допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до статей 3, 4 Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням”, розповсюджувалася без виключень дія зазначеного Закону щодо встановлення підстав, розміру та порядку виплати допомоги.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» в назві та тексті Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням” було виключено право на отримання застрахованими особами зазначеної допомоги, та виключені статті 42 та 43, які передбачали порядок та розміри виплати зазначеної соціальної гарантії.
В свою чергу Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» були внесені зміни до статті 15 Закону України «Про державну допомогу сімям з дітьми», з якої було виключено слово незастрахованим. Такі зміни стали підставою розповсюдження дії статті 15 Закону України «Про державну допомогу сімям з дітьми» як на застрахованих осіб, так і на незастрахованих в системі державного соціального страхування.

Але Рішенням Конституційного суду від 22.05.2008 року всі зміни, внесені Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» до Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням” були визнані неконституційними та їх дія на 2008 рік була повністю поновлена.
Приймаючи до уваги, що на розгляд Конституційного суду не вносилися питання конституційності статей Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» в частині внесення змін до Закону України «Про державну допомогу сімям з дітьми», фактично у 2008 році питання порядку та розміру виплат допомоги застрахованим особам одночасно регулювалися статтями 41,43 Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням” та статтею 15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми».
Згідно з частиною 4 статті 8 КАС України забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.
Відповідно до частин 1, 2 статті 8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Таким чином робимо висновок, що наразі в 2008 році виникла на перший погляд колізія норм права, відповідно до якої нарахування та виплата допомоги по догляду за дитиною для осіб, застрахованих в системі загальнообов’язкового державного соціального страхування, можна здійснювати як згідно Закону України «Про допомогу сім’ям з дітьми», так і згідно Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням».
Проте ретельно вивчивши норми зазначених законів приходимо до висновку, що питання вирішується наступним чином.
Закон України «Про допомогу сім’ям з дітьми» від 21.11.1992 р. прийнятий відповідно до Конституції України і встановлює гарантований державою рівень матеріальної підтримки сімей з дітьми шляхом надання державної грошової допомоги.
Ст. 1 даного закону встановлено, що громадяни України, в сім’ях яких виховуються та проживають неповнолітні діти, мають право на державну допомогу у випадках та на умовах, передбачених цим Законом та іншими законами України.
Тобто законодавець одразу, при прийнятті даного Закону, визначив, що норми цього закону не є вичерпними законодавчими нормами щодо забезпечення соціально захисту.
Що і підтверджує наявність (прийняття в подальшому) інших законів, які також стосуються соціального забезпечення населення, зокрема це:
– Закон України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 05.10.2000 р. визначає правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій (загальній закон);
– Закон України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» від 18.01.2001 р., визначає коло осіб, застрахованих в системі загальнообов’язкового державного соціального страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням (спеціальний закон).
Тобто, сам Закон України «Про допомогу сім’ям з дітьми» має посилання на інші закони України – чим дозволяє їх використання.
Таким чином, я, як застрахована особа, вимагаю (і це підтверджує позиція Конституційного суду України) застосування до мого страхового випадку з приводу народження застосування норм відповідного закону – Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням», а не Закону України «Про допомогу сім’ям з дітьми», оскільки норми останнього мають більш загальне відношення до факту народження з огляду на сферу регулювання.
Проте навіть якщо вирішувати питання дії зазначених законів з точки зору колізії, то при вирішенні такої колізії слід взяти до уваги Лист Міністерства юстиції від 29.07.2008 № 337-0-2-08-19 «Щодо практики застосування норм права у разі колізії».
За цим листом дана колізія вирішується на користь:
1. Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 05.10.2000р.
«…У разі, коли розходяться між собою акти, видані одним й тим же правотворчим органом, але в різний час, коли прийняття нового акта не супроводжувалось одночасним скасуванням застарілих актів з того ж питання, застосовується акт, виданий пізніше. Що стосується раніше виданих актів, то до приведення їх у відповідність з новим законом вони застосовуються в частині, що не суперечить цьому закону…»
2. Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» від 18.01.2001 р.
«…У разі, коли розходження має місце між загальним та спеціальним актом, який був прийнятий раніше і не скасований прийнятим пізніше загальним актом, перевага віддається спеціальному акту…»
Щодо використання норм Законів про Державний бюджет з цього питання, то звертаємося до ст.22 та ст.95 Конституції України:
«…Якщо розходяться акти, видані одним й тим же органом, але які мають різну юридичну силу, застосовується акт вищої юридичної сили. Наприклад, неузгодженість виявилась між будь-яким законом та Конституцією України (обидва акти прийняті Верховною Радою) — колізія вирішується на користь Конституції…»
Оскільки я застрахована в системі загальнообов’язкового державного соціального страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням та справно сплачувала відрахування на даний вид страхування (з цім погоджується і УСЗН Деснянського району м.Києва, адже у наданій Довідці про надання державної допомоги сім’ям з дітьми він зазанчив: «допомога по догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку працюючим) (копія додається), то розміри допомоги при народженні та догляду за дитиною повинно призначатись Згідно Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням»
Крім того, закони про Державний бюджет на певний рік не можуть будь-яким чином змінювати визначене іншими законами України правове регулювання суспільних відносин, що стосується також і внесення змін стосовно порядку, підстав та розмірів виплати допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, про що зазначено в Рішенні Конституційного суду від 22.05.2008 року, норми якого являються преюдиціальними для судів загальної юрисдикції.
Те саме тлумачення ст.95 Конституції України остаточно надав Конституційний суд України і у Рішенні №26-рп/2008 від 27.11.2008 р. (цитую):
«Закон про Державний бюджет України як правовий акт, що має особливий предмет регулювання (визначення доходiв та видаткiв на загальносуспiльнi потреби), створює належнi умови для реалiзацiї законiв України, iнших нормативно-правових актiв, ухвалених до його прийняття, якi передбачають фiнансовi зобов’язання держави перед громадянами i територiальними громадами. Саме у виконаннi цих зобов’язань утверджується сутнiсть держави як соцiальної i правової.
Відповідно до статей 1, 3 Конституцiї України та принципiв бюджетної системи (стаття 7 Кодексу) держава не може довільно вiдмовлятися вiд взятих на себе фiнансових зобов’язань, передбачених законами, iншими нормативно-правовими актами, а повинна дiяти ефективно i вiдповiдально в межах чинного бюджетного законодавства.»
В зв’язку з прийнятим Конституційним Судом України Рішенням поновлено дію статей 41 та 43 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням», відповідно до яких допомога при народженні дитини надається у сумі, кратній 22,6 розміру прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років, встановленого на день народження дитини та допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованій особі у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Відповідно до статті 58 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік», був встановлений наступний прожитковий мінімум в розрахунку на місяць для працездатної особи:
• з 1 січня – 633,00 гривні,
• з 1 квітня – 647,00 гривень,
• з 1 липня – 649,00 гривень,
• з 1 жовтня – 669 гривень.
Відповідно до статті 54 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» був встановлений прожитковий мінімум на одну особу та для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, в розмірах, що діяли у грудні 2008 року (тобто 669,00 гривень на місяць для працездатної особи.)
Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 14 грудня 2000 року у справі №1-31/2000 за конституційним поданням Президента України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Постанови Верховної Ради України „Про чинність Закону України „Про рахункову палату”, офіційного тлумачення положень частини другої статті 150 Конституції України, а також частини другої статті 70 Закону України „Про Конституційний Суд України” стосовно порядку виконання рішень Конституційного Суду України (справа про порядок виконання рішень Конституційного Суду України), – закони, інші правові акти, або їх окремі положення, визнані неконституційними, не підлягають застосуванню як такі, що втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Зважаючи на те, що в період з 18 серпня 2008 року по 31 липня 2009 року (по дату повного місяця мого звернення в суд) Відповідач продовжував нараховувати мені невірно призначену допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, за 2008 і 2009 роки я недоотримала таку суму допомоги:
– щомісячна допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку:
 з 18 серпня 2008 року по 31 грудня 2008 року:
2371,00 гривень (детальний розрахунок в таблиці 1 Додатку №1).
 з 01 січня 2009 року по 31 липня 2009 року включно:
3773,00 гривень (детальний розрахунок в таблиці 2 Додатку №1).
Таким чином загальна сума недоплаченої допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 18 серпня 2008 по 31 липня 2009 року становить 6144,00 гривень. (зведений розрахунок в таблиці 3 Додатку №1)
Згідно Статті 52. Закону України «Про загальнообовязкове державне страхування у звязку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» Суми матеріального забезпечення, не одержані з вини органу, що призначає матеріальне забезпечення, виплачуються застрахованій особі за минулий час з дотриманням вимог законодавства про індексацію грошових доходів населення.
Інфляційні втрати щодо заборгованості (грошового зобов’язання) – це своєрідне «здешевлення», якого зазнає заборгованість (грошове зобов’язання) внаслідок інфляції.
Вiдповiдно до вимог ст. 2. Закону України від 03.07.1991 р. № 1282-XІІ «Про індексацію грошових доходів населення» (ВВР, 1991, N 42, ст.551) (далі – Закон про індексацію) (у редакції до внесення змін Законом № 107 від 28.12.2007 «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», які визнано неконституційними згідно з Рішенням Конституційного Суду N 10-рп/2008 від 22.05.2008), соцiальна допомога вiдноситься до категорiї виплат, якi пiдлягають індексації.
Цитую: «Підтримання купівельної спроможності встановлених законодавством України соціальних виплат, що мають цільовий і разовий характер, здійснюється шляхом підвищення державних соціальних гарантій та інших виплат, виходячи з яких визначаються розміри соціальних виплат, які є об’єктами індексації.
Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення».
Підстави для проведення індексації визначає ст. 4 Закону про індексацію:
«Індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсотка».
Відповідно до статті 6 Закону про індексацію «У разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону, у встановленому законом порядку здійснюється перегляд розмірів: заробітної плати; пенсій; державної соціальної допомоги; стипендій, що виплачуються студентам державних та комунальних вищих навчальних закладів».
Статтею 5 Закону про індексацію визначені і джерела коштів на проведення індексації грошових доходів населення. Це: «Індексація пенсій, інших виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов’язкове державне соціальне страхування, інших видів соціальної допомоги проводиться відповідно за рахунок Пенсійного фонду України, фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування, за рахунок коштів Державного бюджету України».
Відповідні індекси розраховуються Державним комітетом статистики України (раніше – Міністерство статистики України), починаючи з серпня 1991 року щомісячно і публікуються, зокрема, у газеті “Урядовий кур’єр”. Повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на Державний комітет статистики України ці показники згідно зі статтями 19, 21 і 22 Закону України “Про інформацію” є офіційними і можуть використовуватись для визначення розміру завданих збитків.» – так йдеться в Роз’ясненні ВАСУ від 12.05.99р. N 02-5/223 «Про деякі питання, пов’язані з застосуванням індексу інфляції». Вказане Роз’яснення не було єдиним документом, котрим здійснювались спроби врегулювати порядок розрахунку інфляційних. В той же час головним роз’яснювальним документом в судовій практиці щодо даного питання є беззаперечно лист Верховного суду України від 03.04.97р. N 62-97р. «Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ».
Щодо обчислення сум компенсації докладні роз’яснення з наведенням прикладів надає Постанова Кабінету міністрів України від 21 лютого 2001 р. N 159 «Про затвердження Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв’язку з порушенням термінів їх виплати».
Згідно з Постановою формула розрахунку має такий вигляд: (сума боргу × індекс інфляції %) – сума боргу = сума індексу інфляції.
Щодо 3 % річних, то про це йдеться у ч. 2 статті 625 Цивільного Кодексу України: «Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом».
Виходячи з вищенаведеного, зроблені мною розрахунки виглядають таким чином (детальний розрахунок в Додатку №3):
1. Борг, що утворився через недоплату державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку – 6144,00 грн. (Додаток 1, Таблиця 3)
2. На цю суму нарахований % інфляції – 350,46 грн.
3. 3 % річних – 81,24 грн.
4. Усього борг у % інфляції та 3 % річних становить – 6575,70 грн.
Згідно ст. 152 Конституції України матеріальна шкода, завдана фізичним особам актами і діями, що визнані неконституційними, відшкодовується державою у встановленому законом порядку. Згідно з положеннями ч.1 Ст. 56 Конституції: «Кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні службових обов’язків»
Згідно з положеннями Ст. 68 Конституції: «Кожен зобов’язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей».
Статтями 8 та 9 Кодексу Адміністративного судочинства України встановлено що, суд при вирішенні адміністративної справи повинен:
• керуватися принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави;
• застосувати принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини;
• гарантувати право звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України;
• не відмовляти в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини;
• вирішувати справи на підставі Конституції та законів України;
• у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу;
• у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, застосовувати закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону виходити із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).

Рішення Конституційного Суду України та практика Європейського Суду з прав людини стверджують, що систематичне зупинення законами про Державний бюджет України дії чинних законів України, щодо надання пільг, компенсацій і гарантій, фактично скасовує їх дію. Внаслідок, зупинення на певний час дії чинних законів України, якими встановлено пільги, компенсації чи інші форми соціальних гарантій, відбувається фактичне зниження життєвого рівня громадян, який не може бути нижчим від встановленого законом прожиткового мінімуму (ч.3 ст.46 Конституції України), та порушується гарантоване у ст. 48 Конституції України право кожного на достатній життєвій рівень.
Якщо зі змісту конституційної норми випливає необхідність додаткової регламентації її положень законом, суд при розгляді справи повинен застосувати тільки той закон, який грунтується на Конституції і не суперечить їй.
Також, коли закон, який був чинним до введення в дію Конституції чи прийнятий після цього, суперечить їй, Суд безпосередньо застосовує Конституцію.
Так, у п. 2 Пленуму Верховного Суду України від 01.1.96 №9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» зазначено, що оскільки Конституція України, як зазначено в її ст.8, має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати зміст будь-якого закону чи іншого нормативно-правового акта з точки зору його відповідності Конституції і в усіх необхідних випадках застосовувати Конституцію як акт прямої дії. Судові рішення мають грунтуватись на Конституції, а також на чинному законодавстві, яке не суперечить їй.
Окрім того, згідно з абзацом 1 п. 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 13 червня 2007 року № 8 “Про незалежність судової влади” звернуто увагу на те, що відповідно до статей 8 та 22 Конституції України не підлягають застосуванню судами закони та інші нормативно-правові акти, якими скасовуються конституційні права і свободи людини та громадянина, а також нові закони, які звужують зміст та обсяг встановлених Конституцією України і чинними законами прав і свобод.
Вважаю за необхідне звернути увагу Суду на те, що призначення та виплата Відповідачем розміру допомоги нижче від прожиткового мінімуму, надає мені право вимог, щодо стягнення з останнього різниці між фактично отриманою допомогою та прожитковим мінімумом одночасно з наступних підстав:
1. як недоплата суми допомоги, яка гарантована мені ст. 46 Конституції України, тобто як недоотримана сума допомоги (на підставі ст. 46 Конституції України, ст. ст. 6, 8, 9, 21, 104 Кодексу Адміністративного судочинства України);
2. як матеріальна шкода (на підставі ст.56 «Кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень);
3. як борг, виникший на підставі порушення моїх прав щодо отримання допомоги відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням».
Прошу Суд звернути увагу на те, що – погоджуючись з Відповідачем та визнаючи правомірність використання ним у відносинах по наданню “допомоги” норм законів «Про Державний бюджет України на 2008 роки» зі звуженим розміром допомоги, які обмежують права, надані мені та моїй дитині (Законом України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням», Законом України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії»; та інш.), та являють собою – посяганням на наші з дитиною конституціні права (право на достатній жіттєвий рівень, право на соціальний захист) – Суд легалізує дії Відповідача та узаконить ці посягання.
Окремо прошу звернути увагу на те що, при вирішання спору щодо визначення розміру допомоги, суд не може обмежуватися лише певною частиною періоду отримання допомоги. А саме: вирішити питання стягнення недоплати (заборгованості), без одночасного зобов’язання Відповідача надання допомоги в визначену розмірі в подальшому.
Визначення судом належного розміру допомог є підставою для:
• розрахунку суми недоплати (заборгованості) за вказаним видом допомоги з дати призначення допомоги (тобто з 18 серпня 2008 року) по дату судового рішення з дотриманням вимог законодавства про індексацію грошових доходів населення;
• встановлення розміру допомоги, яка повинна виплачуватись в подальшому (після дати судового рішення до закінчення періоду отримання допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (тобто до 19 червня 2011 року).
При цьому слід враховувати, що спір, щодо розміру допомоги, яка буде виплачуватись в подальшому, вже існує між мною та Відповідачем: на це вказує саме відмова Відповідача здійснити перерахунок допомог відповідно до чинного законодавства України – тобто відмова від усунення порушень законодавства при призначенні допомоги та моє звернення до суду.
Дане твердження ґрунтується на тому факті, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку призначается на весь час її надання, а не на деякий період ії отримання.
Цитую Постанову КМ України від 27.12.2001 р. «Про Порядок призначення і виплати допомоги сім’ям з дітьми»: «18. Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку призначається з дня звернення за її призначенням, але не раніше ніж з дня, що настає після закінчення відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами для непрацюючих осіб та осіб – суб’єктів підприємницької діяльності, а для працюючих осіб – з дня настання відпустки по догляду за дитиною по день її закінчення».
При цьому жодним нормативно-правовим актом не зазначено, що початок нового календарного року є підставою для перепризначення розміру допомоги.
Пунктом 57 зазначеної Постанови КМ України встановлена єдина підстава для перерахунку розміру допомоги без звернення осіб – це зміна прожитого мінімуму:
Цитую: «57. У разі затвердження нового розміру прожиткового мінімуму розмір допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку перераховуються без звернення осіб, яким вони призначені, з місяця набрання чинност і актом законодавства, що встановлює новий прожитковий мінімум».
Коригування розміру допомоги в сторону її зменшення заборонено нормами ст.ст. 22, 46 Конституції України, якими визначено що, при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту і обсягу існуючих прав; а соціальні виплати та допомоги, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Згідно статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України і вказано вичерпний перелік таких випадків, а саме – в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень, а також вказано ряд прав і свобод, які не можуть бути обмежені ні за яких обставин.
Таким чином, для вирішення в повному обсязі спору щодо розміру допомог суд повинен не лише стягнути недоплату (заборгованість), а і зобов’язати Відповідача виплачувати щомісячно допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в розмірі не менш прожиткового мінімуму до закінчення періоду ії отримання (до 19 червня 2011 р. включно).
Звертаю увагу на те, що згідно з положеннями п.1 Ст. 3 «Конвенція про права дитини від 20 листопада 1989 року»: «В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.»
Згідно статті 5 Сімейного кодексу України держава охороняє сім’ю, дитинство, материнство, батьківство, створює умови для зміцнення сім’ї. Держава створює людині умови для материнства та батьківства, забезпечує охорону прав матері та батька, матеріально і морально заохочує і підтримує материнство та батьківство.
На підставі вищенаведеного, керуючись:
1. Статтями 1, 3, 8, 21, 22, 24, 46, 48, 55, 56, 64, 68,95, 152 Конституції України (щодо дії в Україні верховенства права, дії Конституції як акта найвищої юридичної сили, відповідальності держави перед людиною, непорушності конституційних прав, заборони звуження та обмеження змісту та обсягу існуючих прав, права на соціальний захист та розмір соціальних виплат як не нижчих за прожитковий мінімум);
2. Статтями 41-43 Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням” (щодо розміру допомоги при народженні дитини та допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку);
3. Рішенням Конституційного Суду України N 10-рп/2008 від 22.05.2008 року (щодо неконституційності положень законів про обмеження розміру державних допомог на 2008 рік);
4. Рішенням Конституційного Суду України №26-рп/2008 від 27.11.2008 року (тлумачення щодо неконституційності положень законів про обмеження розміру державних допомог взагалі);
5. Статтями 1, 4, 7 Законом України “Про звернення громадян” (щодо права звернення, предмету звернення, строку розгляду скарги);
6. Статтею 17 Закону Укаїни «Про державні соціальні стандарти та гарантії» (Основні державні соціальні гарантії, які є основним джерелом існування, не можуть бути нижчими від прожиткового мінімуму, встановленого законом);
7. Рішенням Конституційного Суду України від 14 грудня 2000 року у справі №1-31/2000 за конституційним поданням Президента України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Постанови Верховної Ради України „Про чинність Закону України „Про рахункову палату”, офіційного тлумачення положень частини другої статті 150 Конституції України, а також частини другої статті 70 Закону України „Про Конституційний Суд України” стосовно порядку виконання рішень Конституційного Суду України (справа про порядок виконання рішень Конституційного Суду України);
8. Листом Міністерства юстиції від 29.07.2008 № 337-0-2-08-19 «Щодо практики застосування норм права у разі колізії».
9. Розділу 7, пунктами 7.1 та 7.2 Наказу Міністерства праці та соціальної політики України «Про затвердження Інструкції щодо порядку оформлення і ведення особових справ отримувачів усіх видів соціальної допомоги»
10. Ст. 1 Протоколу N 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Постанова Європейського суду з справ людини по справі “Франческо Ломбардо проти Италії” (Francesco Lombardo v. Italy), pp. 26 – 27, § 17; Постанова по справі “Шулер-Цграгген проти Швейцарії” (Schuler-Zgraggen v. Switzerland) від 24 червня 1993 р., Series A, N 263, p. 17, § 46; Постанова по справі “Масса проти Італії” (Massa v. Italy) від 24 серпня 1993 р., Series A, N 265-B, p. 20, § 26)
11. Законом України №16/98-ВР від 14.01.1998 «Основи законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування»
12. Постановою КМ України від 27.12.2001 р. «Про Порядок призначення і виплати допомоги сім’ям з дітьми»
13. п.1 Ст. 3 «Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року»
14. Ст. 5 Сімейного кодексу України
15. Ст. 58 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік»
16. Ст. 54 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік»
17. П. 2 Пленуму Верховного Суду України від 01.1.96 №9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя»
18. Абзацом 1 п. 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 13 червня 2007 року № 8 “Про незалежність судової влади”
19. Кодексом Адміністративного судочинства України
20. Ст. 2, 4, 5, 6 Закону України «Про iндексацiю грошових доходiв населення»
21. Ст. 19, 21, 22 Закону України “Про інформацію”
22. Роз’ясненням ВАСУ від 12.05.99р. N 02-5/223 «Про деякі питання, пов’язані з застосуванням індексу інфляції»
23. Листом Верховного суду України від 03.04.97р. N 62-97р. «Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ»,
24. Ч. 2 ст. 625 Цивільного Кодексу України,
25. Постановою Кабінету міністрів України від 21 лютого 2001 р. N 159 «Про затвердження Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв’язку з порушенням термінів їх виплати»

ПРОШУ:

1. Прийняти даний адміністративний позов до розгляду;
2. Визнати неправомірними дії Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Києві державної адміністрації щодо відмови здійснення перерахунку та виплати допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку згідно діючого законодавства, але не менше прожиткового мінімуму.
3. Зобов’язати Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Києві державної адміністрації доплатити недоотриману внаслідок невиконання останнім вимог законодавства України суму допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 18 серпня 2008 року по 31 липня 2009 року (по дату повного місяця звернення до суду) в розмірі, що складає на момент подання позову з огляду на інфляційні витрати 6575,70 гривень (шість тисяч п’ятсот сімдесят п’ять гривень 70 коп.) з дотриманням вимог законодавства про індексацію грошових доходів населення;
4. Зобов’язати Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Києві державної адміністрації в подальшому виплачувати допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, тобто до 19 червня 2011 року, у відповідності з нормами діючого законодавства, але не менше прожиткового мінімуму, гарантованого Конституцією;
5. Стягнути на мою користь з Відповідача суму сплаченого судового збору в розмірі 3,40 грн. (три гривні 40 коп.);
6. Зобов’язати Відповідача виконати постанову суду за цим позовом негайно.

Додатки:
1. Додаток 1 (таблиця 1, 2, 3)
2. Додаток 2 (таблиця 1, 2,)
3. Додаток 3

До позаву додаються:
1. Копія даного адміністративного позову для Відповідача з Додатками
(1 примірник)
2. Копія паспорту Л….. Юлії Олександрівни (2 примірники)
3. Копія ідентифікаційного номеру Л…. Юлії Олександрівни
(2 примірники)
4. Копія свідоцтва про народження Л…. Іллі Борисовича (2 примірники)
5. Наказ «Про надання відпустки по догляду за дитиною до 3-х років Л….Ю.О.» від 11.08.2008 року по …..(1 примірник + 1 копія)
6. Виписка П….-банку по картковому рахунку, який було відкрито спеціально для перерахування соціальної допомоги при народженні та допомоги по догляду за дитиною (станом на 21 липня 2009 року)
7. Копія заяви Вх.№1811 від 29.05.2009 року до Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Києві державної адміністрації.
8. Копія листа (відповіді) вих.№ 5780 від 02.06.2009 року Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Києві державної адміністрації за підписом начальника управління А.Бондаренко.
9. Копія виписки Управління праці та соціального захисту населення Деснянського району в м.Києві допомоги при народженні дитини та допомоги по догляду за дитиною до трьох років (станом на 02.06.2009 року).
10. Копія заяви Вх.№02/1-Л-452 від 16.06.2009 року до Головного Управління праці та соціального захисту населення Київської міської державної адміністрації.
11. Квитанція сплати державного мита в розмірі 3,40 грн. (оригінал);

____ 2009 року _____ /Л…… Ю.О./

Напиши коментар

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s

%d блогерам подобається це: