Skip to content

Зразок позову до суду про виплату допомог матерям

15.03.2010

Позивач: …………Галина Михайлівна, 19…..р.н.
Індекс с…………… вул…………….

Відповідач: Управління праці та соціального
Захисту населення
…………….. вул. …………………..

АДМІНІСТРАТИВНИЙ ПОЗОВ
про визнання дій неправомірними і виплату державної допомоги
(в порядку ст.ст. 17, 104 КАС України)

Я, ……………… Галина Михайлівна, є матір’ю двох дітей ………………………… – ……….. р.н., ……………………….. – 04.03.2007 р.н.). З ………………….. року перебуваю у відпустці по догляду за дитиною до досягненню нею трирічного віку, на основі Наказу № ……. від ………….2007 року по ……………………. та в порядку, що визначено Кзпп України та ЗУ «Про відпустки», що визначається відповідно до ст..ст.1,13,14,15 ЗУ «Про державну допомогу сім’ям з дітьми», ст..43 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням», ст.ст. ЗУ «Про Державний бюджет України на 2006, 2007, 2008, 2009 роки».  
У Загальній декларації прав дитини 1948 р. (п. 2 ст. 25) визнано, що материнство і дитинство дають право на особливе піклування і допомогу. У Декларації прав дитини 1959 р., одним з співавторів якої була Україна, підкреслено, що ” дитина внаслідок “її фізичної та розумової незрілості потребує соціальної охорони і піклування, включаючи належний правовий захист як до, так і після народження”. На необхідності такої охорони наголошувалось ще в Женевській декларації прав дитини 1924 р. В ній зазначено, що діти не можуть здійснювати свої права самостійно, а тому потрібна особлива увага з боку суспільства до цієї категорії населення. У зв’язку з цім ООН закликала батьків, чоловіків, жінок як окремих осіб, громадські організації, місцеві органи влади і національні уряди до того щоб, вони визначали і здійснювали ці особливі права законодавчими та іншими заходами. У ст. 24 Міжнародного пакта про громадські і політичні права 1966 р. підкреслено, що кожна дитина без будь-якої дискримінації за ознакою раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії, національного чи соціального походження, майнового стану або народження має право на такі заходи захисту, які є необхідними в її становищі як малолітньої, з боку її сім’ї, суспільства і держави. Це відображено зокрема і в рішеннях Європейського суду з прав людини, які після ратифікації Європейської конвенції про захист прав людини та основних свобод (1997 рік) стали частиною національного законодавства. В них відзначається, що адміністративні органи є складовою держави, яка керується принципом верховенства права, а відтак інтереси цих органів збігаються з необхідністю належного здійснення правосуддя. Якщо адміністративні органи відмовляються або неспроможні виконати рішення суду, чи навіть зволікають з його виконанням, то гарантії, надані статтею 6 Конвенції стороні на судовому етапі, втрачають сенс. Аналогічні засадничі твердження містяться і в Концепції вдосконалення судівництва для утвердження справедливого суду в Україні відповідно до європейських стандартів, затвердженій Указом Президента України № 361/2006 від 10 травня 2006 року. Вирішення справи в суді без невиправданого і необґрунтованого зволікання є запорукою ефективного захисту особою своїх прав. У той самий час судовий захист, як і діяльність суду, не може вважатися дієвим, якщо судові рішення не виконуються або виконуються неналежним чином і без контролю суду за їх виконанням – відзначається у Концепції.
У конституції наша держава проголошена демократичною, соціальною, правовою, правовою державою (ст.1), і визнано, що найвищою соціальною цінністю в ній є людина, її права та свободи, гарантування яких є головним обов’язком держави (ст.3). Права та свободи людини непорушні (ст.21), їх зміст і обсяги при ухваленні нових законів чи внесені зміни у чинні закони не можуть бути звуженими (ст.22). Натомість Законами України про державний бюджет на 2007, 2008 і 2009 роки мої права на отримання відповідних допомог по догляду за дитиною, та виплат на утримання двох дітей мінімальні, які є складовою мого та моїх дітей конституційного права на соціальний захист і достатній рівень життя (ст.46, 48 Конституції), порушені.
У відповідності до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов’язковим державним страхуванням за рахунок внесків громадян, підприємств, установ, організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.
Пенсії, інші соціальні виплати та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом (згідно ч.3 статті 46 Конституції України).
Згідно Преамбули Закону України „Про державну допомогу сім’ям з дітьми” від 21.11.1992 року – цей Закон відповідно до Конституції України встановлює гарантований державою рівень матеріальної підтримки сімей з дітьми шляхом надання державної грошової допомоги з врахуванням складу сім’ї, її доходів та віку дітей і спрямований на забезпечення пріоритету державної допомоги сім’ям з дітьми у загальній системі соціального захисту населення.
Відповідно до ч.1 статті 4 Закону України „Про державну допомогу сім’ям з дітьми”, покриття витрат на виплату державної допомоги сім’я із дітьми здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України на відповідний рік у вигляді субвенцій до місцевих бюджетів.
Всі види державної допомоги сім’ям із дітьми, згідно статті 5 Закону України „Про державну допомогу сім’ям з дітьми”, крім допомоги у зв’язку із вагітністю та пологами жінки, зазначеними у ч.2 статті 4 даного Закону, призначають та виплачують органи соціального захисту населення за місцем проживання батьків (усиновителів, опікуна або піклувальника).
Право на допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за цим Законом має особа (один із батьків дитини, усиновитель, опікун, баба, дід або інший родич), яка фактично здійснює догляд за дитиною (статті 13 Закону України „Про державну допомогу сім’ям з дітьми”).
Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку виплачується щомісяця з дня призначення допомоги по догляду за дитиною по день досягнення дитиною вказаного віку (ч.1 статті 14 Закону України „Про державну допомогу сім’ям з дітьми”).
Відповідно до ч.1 статті 15 зазначеного Закону України допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6-ти років.
Згідно статті 43 Закону України „Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку із тимчасовою втратою працездатності та витратами, пов’язаними з народженням та похованням” від 18.01.2001 року, допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованій особі у розмірі, що встановлюється Правлінням фонду, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Статтею 65 Закону України „Про Державний бюджет України на 2006 рік”, від 20.12.2005 року №3235-ІV затвердженого наступний прожитковий мінімум для дітей віком від 6 до 18 років: з 1 січня  514 гривень, з 1 квітня – 527 гривень, з 1 жовтня – 536 гривень;працездатних осіб: з 1 січня – 483 гривні, з 1 квітня – 496 гривень, з 1 жовтня – 505 гривень.
Статтею 62 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік”, від 19.12.2006 року №489 затвердженого наступний прожитковий мінімум для дітей віком до 6-ти років: з 1 січня – 434 гривні, з 1 квітня – 463 гривні, з 1 жовтня – 470 гривень; дітей віком від 6 до 18 років: з 1 січня – 558 гривень, з 1 квітня – 595 гривень, з 1 жовтня – 604 гривні;
працездатних осіб: з 1 січня – 525 гривень, з 1 квітня – 561 гривня, з 1 жовтня – 568 гривень.
Статтею 58 Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік”, від 28.12.2007 року №107 затвердженого наступний прожитковий мінімум для дітей віком до 6-ти років: з 1 січня – 526,00 гривень, з 1 квітня – 538,00 гривень, з 1 липня – 540,00 гривень, з 1 жовтня – 557,00 гривень, дітей віком від 6 до 18 років: з 1 січня – 663 гривні, з 1 квітня – 678 гривень, з 1 липня – 680 гривень, з 1 жовтня – 701 гривня; працездатних осіб: з 1 січня – 633 гривні, з 1 квітня – 647 гривень, з 1 липня – 649 гривень, з 1 жовтня – 669 гривень.
Статтею 54 Закону України „Про Державний бюджет України на 2009 рік” установлено у 2009 році прожитковий мінімум на одну особу та для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, в розмірах, що діяли у грудні 2008 року, тобто для дітей віком до 6-ти років: 557,00 гривень, дітей віком від 6 до 18 років: 701 гривня; працездатних осіб: 669 гривень.
Норми ч.1 статті 15 Закону України „Про державну допомогу сім’ям з дітьми” та статті 43 Закону України „Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку із тимчасовою втратою працездатності та витратами, пов’язаними з народженням та похованням” про встановлення допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі встановленого нормами чинного законодавства прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років була зупинена на 2007 рік статтею 71 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік”. Рішенням Конституційного суду України від09.07.2007 року №6-рп/2007 положення статті 71 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік”, в частині зупинення дії положень Закону України „Про державну допомогу сім’ям з дітьми” та Закону України „Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку із тимчасовою втратою працездатності та витратами, пов’язаними з народженням та похованням” визнані такими, що не відповідають Конституції України.
Частиною 2 статті 8 Конституції України встановлено вимогу щодо Законів України – усі вони приймаються на основі Конституції України та повинні відповідати їй. Із змісту положень статті 95 Конституції України та статті 38 Бюджетного кодексу України вбачається, що закон Про Державний бюджет України, правовий акт, чітко зумовлений поняттям бюджету як плану використання фінансових ресурсів, має особливий предмет регулювання, відмінний від інших нормативно-правових актів України – він стосується виключно встановлення доходів та видатків держави на загальносуспільні потреби, зокрема видатків на соціальний захист і соціальне забезпечення, тому цим законом не можуть вноситися зміни, зупинитися дія чинних законів України, а також встановлюватися інше (додаткове) правове регулювання відносин, що є предметом інших Законів України (абз. 6 п. 4 Рішення Конституційного суду України від 09.07.2007 року №6-рп/2007).
Оскільки предмет закону по Державний бюджет чітко визначений у Конституції України, Бюджетному кодексі України, то цей закон не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов’язків, пільг, компенсацій та гарантій, передбачених іншими Законами України (абз. 8 п. 4 Рішення Конституційного суду України від 09.07.2007 року №6-рп/2007).
Відповідно до ч.3 статті 22, статті 64 Конституції України право громадян на соціальний захист, інші соціально-економічні права можуть бути обмежені, у тому числі зупиненням дії законів (їх окремих положень), лише в умовах воєнного або надзвичайного станів на певний строк.
Законом України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 28.12.2007 року до Закону України „Про державну допомогу сім’ям з дітьми” внесено зміни, згідно із якими допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, що дорівнює різниці між прожитковим мінімумом, встановленим для працездатних осіб, та середньомісячним доходом сім’ї в розрахунку на одну особу за попередні 6 місяців, але не менше 130,00 гривень.
У п. 7 Рішення від 22.05.2008 року №10-рп/2008 Конституційний суд України зазначає, що внесення до деяких законодавчих актів змін та доповнень (зокрема до Закону України „Про державну допомогу сім’ям з дітьми”) призвело до фактичного скасування чи звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод людини та громадянина.
Таким чином, у період 2007-2008 рр. допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку повинна виплачуватися у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.
Тобто розмір зазначених видів державної допомоги було змінено і позиція відповідача не відповідає дійсності. Відповідно до пп. 5 та 6 резолютивної частини рішення Конституційного суду від 09.07.2007 року це рішення має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними та є обов’язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене. Обов’язковість рішень Конституційного суду рівною мірою для всіх суб’єктів правовідносин на території України також встановлюється ст.. 69 Закону України «Про Конституційний суд України» № 422/96-ВР від 16.10.1996 р.
Виходячи з вищевказаного, з 09.07.2007 р. після проголошення Рішення Конституційного суду України № 6-рп/2007 від 09.07.2007 р., з урахуванням змін в законодавстві відповідач повинен був визначати розмір державної допомоги при народженні дитини згідно з ст. 12 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» № 2811-XII від 21.11.1992 р., в редакції Закону N 2505-IV ( 2505-15 ) від 25.03.2005 ), де було встановлено, що допомога при народженні дитини надається у сумі, кратній 22,6 розміру прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років, встановленого на день народження дитини. У відповідності зі ст. 62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19 грудня 2006 р. № 489-16 прожитковий мінімум на дітей віком до 6 років був встановлений у таких розмірах: з 1 січня – 434 гривні, з 1 квітня – 463 гривні, з 1 жовтня – 470 гривень. Моя дочка народилася …………….2007 р., тобто прожитковий мінімум на дітей до шести років на дату народження дитини складав 520,80 грн. (включено гірські). Замість цього відповідачем була виплачена допомога у розмірі 6120 грн. Тобто відповідач повинен зробити перерахунок розміру цього виду допомоги і доплатити різницю.
Допомога за 2006 рік малозабезпеченій одинокій сім’ї мені через відмову відповідача не виплачувалась, різниця між прожитковим мінімумом на дитину віком від 6 до 18 років також оплачена не була.
Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідачем у 2007 році також виплачувалась невірно. З моменту проголошення рішення Конституційного суду по 31.12.2007 р. зазначена допомога повинна була надаватись у відповідності з ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» № 2811-XII від 21.11.1992 р. ( в редакції від 09.07.2007 р. ) у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років. Цей вид державної допомоги мені призначено з 24.05.2007 р. Згідно зі ст. 62 Закону № 489-16 та ст. 15 Закону «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» (в редакції від 09.07.2007 р.) відповідач повинен був сплачувати мені допомогу по догляду за другою дитиною у розмірах встановлених законодавством та проводити доплату на першу дитину віком від 6 до 18 років. Відмовлено та не виплачено допомогу малозабезпеченій одинокій сім’ї з відповідними доплатами; допомогу одинокій матері виплачують у мінімальному розмірі.
Виплати допомоги по догляду за дітьми за 2008 рік здійснювались у межах, встановлених Законом України «Про бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 р. і непривисили розмірів, встановлених законодавцем, тому сума заборгованості за 2007 рік залишається незмінною до цього часу.
Таким чином відповідач призначив і виплачував мені три види державної допомоги на дітей без урахування Рішення Конституційного суду № 6-рп/2007 від 09.07.2007 р., чим було порушено ст. ст. 12, 15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» № 2811-XII від 21.11.1992 р., ст. 56, ст. 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» (в редакції від 09.07.2007 р.), а також ст. 69 Закону «Про Конституційний суд України» № 422/96-ВР від 16.10.1996 р. та інших норм законодавства України.
Я Вважаю, що визначення розмірів державної допомоги при народженні дитини та державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, дитини віком від 6 до 18 років, без урахування змін в законодавстві є неприпустимим і що діями відповідача грубо порушені конституційні права мене і моєї малозабезпеченої одинокої сім’ї на достатній життєвий рівень (ст. 48 Конституції України № 254к/96-ВР).
Допомогу одиноким матерям, якою я являюся вираховують по мінімуму.
При призначенні вищенаведених видів допомог (ЗУ «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» та Порядком нарахування таких допомог ст. ст. 10, 11, 12 – допомога при народженні дитини, ст.ст. 13, 14, 15; ст.ст. 18-1, 18-2, 18-3 – допомога одиноким матерям) мені як матері, яка самостійно виховує та утримує дітей, права одинокої матері на обох дітей порушено (батько першої дитини, з яким я перебувала у шлюбі, помер; батько другої дитини записаний, згідно чинного законодавства з моїх слів по заяві). Одинокою матір’ю я є згідно чинного законодавства та нормативно правових актів, зокрема: – п.9 Постанова Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.1992 року із змінами «Про практику розгляду судами трудових спорів»; – п.5 ч.12 ст.10 Закону України «Про відпустки» № 504/96-ВР; – ст.3 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» № 2811-ХІІ від 21.11.1992 року. Відповідач маючи на руках всі необхідні для розгляду документи зобов’язаний був надати допомогу малозабезпеченій сім’ї. Так, як на усні звернення, після смерті батька першої дитини про такий вид допомоги мотивував, що у мене великі доходи, незважаючи на Закон України «Про охорону дитинства» із змінами і доповненнями № 2402-ХІІ від 26.04.2001 року. Хоча маючи бази даних про отримання мною пенсії та зарплати, було видно, що пенсія не відповідає прожитковому мінімуму для дитини віком від 6 до 18 років..
Зокрема, Законом України «Про прожитковий мінімум» із змінами № 966-ХІV від 15.07.1999 року передбачено, що на виконання конституційних прав громадян (ст.46) повинно бути забезпечено відповідний рівень життя, прожитковий мінімум, який надалі регламентовано Бюджетним Кодексом України та конкретно зазначено в Законах України «Про державний бюджет..» на відповідний рік (2006, 2007, 2008, 2009 рр.).
Законом України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім’ям» із змінами від 01.06.2000 року №1768-ІІІ зазначено, що малозабезпечена сім’я – це сім’я, яка з поважних причин має середньомісячний сукупний дохід нижче від прожиткового мінімуму для сім’ї. Зокрема, ст.3 Закону України № 1768-ІІІ передбачені права на таку допомогу, ст.5 ч.1 передбачений розмір між середньомісячним прожитковим мінімумом для сім’ї та сукупним доходом, але не може бути більше 75 %, ст.5 ч.4 доплата в розмірі 20 % до такого виду допомоги для кожної дитини одиноких сімей.
Основи законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування передбачають соціальні допомоги (ст.ст.2, 3, 4, 11, 25 п.3) від 14.01.1998 року №16/98-ВР. Законом України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням » № 2240-ІІІ від 18.01.2001 року ст.1 передбачено матеріальне забезпечення громадян у зв’язку з втратою зарплати (доходу), ст.4 – право громадян на матеріальне забезпечення у зв’язку з втратою зарплати (доходу), ст.4 – право громадян на матеріальне забезпечення та ст.29 п.3 – отримання матеріального забезпечення при настанні страхового випадку. Також на виконання зазначеного закону прийнята Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку призначення і виплати державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім’ям» із змінами і доповненнями № 250 від 24.02.2003 року.
Згідно Постанови Кабінету Міністрів України №1751 від 27.12.2001 року із змінами та доповненнями п.2 громадянам виплачуються державні допомоги сім’ям з дітьми, зокрема одиноким матерям передбачена п.1.3 та на виконання Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» № 2811-ХІІ від 21.11.1992 року із змінами та доповненнями ст.3, ст.18-3 передбачений розмір.
Керуючись Методикою обчислення сукупного доходу сім’ї для всіх видів соціальних допомог (Наказ № 486/202/524/455/3370 від 15.11.2001 року , Постанови Кабінету Міністрів України №110 від 07.02.2001 рок) моїми доходами беручи до уваги термін позовної давності по платежах, з 2006 року виховуючи самостійно одну дитину, були зарплата та пенсія, які сумарно є меншими за прожитковий мінімум. Аналогічно, у 2007 році, навіть при народженні другої дитини, сукупний дохід був меншим за прожитковий мінімум. Повторюється 2008 та 2009 роки.
Нормативно-правовими актами, якими мені одинокій матері та моїй малозабезпеченій одинокій сім’ї передбачені ряд видів допомог, зазначених вище, передбачено: у разі змін до законодавства та затвердження нового прожиткового мінімуму перерахунок проводиться без звернення осіб, яким вони призначені з письмовим повідомленням заявника.
На моє запитання, коли мені будуть виплачувати по догляду дітей та інші допомоги одинокій матері за цим законом, Управління відповіді не дає, посилаючись на ЗУ «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» та Порядком нарахування таких допоміг (або цитують відповідь, отриману від органів соцзахисту).
Із таким рішенням органу соцзахисту не згодна.
Відповідно пп.3 п.1 ст.22, ст. 102 Бюджетного Кодексу України та Постанови КМ № 256 від 04.03.2002 р. «Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету» головні розпорядники коштів місцевих бюджетів:
– ведуть персоніфікований облік утримувачів допомоги сім’ям з дітьми;
– щомісяця готують інформацію про фактично нараховані суми і надсилають їх фінансовим органам виконкомів міських рад.
Тобто Відповідач є головним розпорядником коштів передбачених на виплати допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Відповідач в задоволенні позову, а як наслідок, в відновленні порушеного конституційного права просить відмовити, тому що порушено конституційне право Позивача не з його вини, а в зв’язку з тим, що в Державному бюджеті України кошти на виконання рішень РКСУ не закладені. Таким чином, Відповідач намагається переконати, що якщо Держбюджетом відповідного року не були закладені кошти на виплату допомоги в законно більшому розмірі, то звернення Позивача до суду за захистом порушених прав, яке тягне за собою відшкодування недовиплаченої суми допомоги за рахунок Державного бюджету, є недоречним.
Згідно зі ст. 64 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» (цитую):«Розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов’язання та здійснюють відповідні видатки за загальним фондом бюджету тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами, враховуючи необхідність виконання бюджетних зобов’язань минулих років, узятих на облік в органах Державного казначейства України, та у разі їх відповідності бюджетним паспортам.
При цьому зобов’язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг по оплаті за спожиті житлово-комунальні послуги та компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються органами Державного казначейства України незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень.»
Ті ж сам і вимоги відтворені в ст.62 Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».Тобто, ні у 2007 році, ні у 2008 не є бюджетним порушення облік спірних допомог в розмірі, визначеному ст. 15 Закону України „Про державну допомогу сім’ям з дітьми” та нормами статей Законів України про Державний бюджет України на відповідний рік, якими встановлено розмір прожиткового мінімуму.
Постановою КМ України № 256 від 04.03.2002 р. «Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету», передбачений механізм коригування асигнувань з Державного бюджету України та погашення кредиторської заборгованості місцевих бюджетів щодо відповідних допомог.
Що в об’єднанні з вищевказаними ст. 64 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» та ст.62 Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» є достатнім для призначення та надання допомог у належному розмірі.
Посилання Відповідача на відсутність змін до Закону України Про Державний бюджет України щодо збільшення бюджетних асигнувань на виплату допомог, передбачених Законом України ст. 15 Закону України „Про державну допомогу сім’ям з дітьми”, як обґрунтування неможливості сплачувати допомогу в належному розмірі є неналежним. Оскільки Відповідач зобов’язаний був самостійно надіслати фінансовому органу виконкому міської ради уточнену інформацію про фактично нараховані у поточному місяці суми з метою коригування обсягів субвенцій на виплату державної допомоги сім’ям з дітьми в гарантованих Конституцією та Законом України ст. 15 Закону України „Про державну допомогу сім’ям з дітьми”.
Облік допомог в розмірі, визначеному ст. 15 Закону України „Про державну допомогу сім’ям з дітьми” та надіслання такої інформації для збільшення обсягів субвенцій є обов’язком Відповідача.
Таким чином, ствердження Відповідача на відсутність фінансування та посилання на недостатність нормативно-правових актів для призначення та надання допомог у належному розмірі не відповідають дійсності.
Таким чином, відповідачем –…………. міським управлінням соціального захисту населення порушено мої Конституційні права, визначені ст. 46 Конституції України та нормами Закону України „Про державну допомогу сім’ям з дітьми”, а також права моїх дітей на повноцінний догляд, утримання та виховання.
З вини відповідача мені недооплачено та недооплачуються значні для мене суми допомог (розрахунок додається).
Я, як мати яка самостійно спочатку утримувала і виховувала одну дитину, два роки двоє дітей, неодноразово зверталася до управління соцзабезу про соціальну допомогу, в кожному з випадків негативна відповідь. Тому, відповідно до діючого законодавства на відшкодування моральної шкоди, яка в свою чергу була матеріальною порушенням моїх прав на повноцінне життя, прошу її відшкодувати, керуючись Конституцією України (статті 32, 56, 62, 152), Законом України від 6 травня 1993 р. № 3188-XII «Про внесення змін і доповнень до положень законодавчих актів України, що стосуються захисту честі, гідності та ділової репутації громадян і організацій», Постановою Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди”; Методичними рекомендаціями „Відшкодування моральної шкоди” (лист Міністерства юстиції України від 13 травня 2004 р. № 35-13/797), в розмірі 10000 ( десять тисяч) гривень.
Враховуючи, що норми Конституції є нормами прямої дії, керуючись статтями 1, 3, 21, 22, 46, 48, 64 Конституції України, Рішенням Конституційного Суду від 09.07.2007р., та від 22.05.2008р., , статтями 40-43 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування в зв’язку з тимчасовою втратою працездатності і видатками, обумовленими народження і поховання», статтями 10-15; 18.1-18.3 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми», Законом України «Про прожитковий мінімум», Законом України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім’ям», ст.6 п.2 Закону України «Про статус гірських населених пунктів в Україні», статтями ст.ст. 6, 9, 17, 19, 104, 160, 162 Кодексу про адміністративне судочинство України,
ПРОШУ:
1. Прошу відкрити провадження у адміністративній справі за моїм позовом до Управління праці та соціального захисту населення …………….. про визнання дій неправомірними і виплату державної допомоги.
2. Прошу поновити термін звернення до суду з позовними вимогами за період з березня 2007 року.
3. Визнати неправомірними дії Управління праці та соціального захисту населення ………….. щодо відмови виплачувати мені допомогу:
• по догляду дитини до досягнення нею трирічного віку в розмірі не менше прожиткового мінімуму, встановленого для дітей віком до 6 років;
• на дитину віком від 6 до 18 років різниця між пенсією та прожитковим мінімумом;
• на дитину одинокій матері, встановленого законодавством;
• виплатити мені допомогу при народженні другої дитини в повному обсязі.
• малозабезпеченій сім’ї з усіма доплатами на дітей одинокій сім’ї.
4. Зобов’язати відповідача Управління праці та соціального захисту населення ……………. повернути мені різницю одноразової допомоги при народженні другої дитини в повному обсязі, виплачувати щомісячну допомогу по догляду дитини до досягнення нею трирічного віку в розмірі не менше прожиткового мінімуму, встановленого для дітей віком до 6 років, на дитину віком від 6 до 18 років різницю між пенсією та прожитковим мінімумом, на дитину одинокій матері, малозабезпеченій сім’ї з усіма доплатами на дітей одинокій сім’ї з застосуванням Закону України «Про статус гірських населених пунктів в Україні».
5. Зобов’язати відповідача Управління праці та соціального захисту населення ……………. зробити перерахунок нарахованих сум вищенаведених допомоги відповідно до Міжнародно-правових актів по правах дитинства, материнства, Конституції України, Законів України «Про Державний бюджет на 2007, 2008, 2009 рр.», «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування в зв’язку з тимчасовою втратою працездатності і видатками, обумовленими народження і поховання», «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» з застосуванням Закону України «Про статус гірських населених пунктів в Україні» до рівня не менше від встановленого прожиткового мінімуму на місяць та надалі виплачувати мені, одинокій матері, яка утримує і виховує самостійно двох неповнолітніх дітей, вищенаведені допомоги у повному обсязі у відповідності до законодавства України, але не менше ніж прожитковий мінімум для кожного члена моєї сім’ї з усіма видами доплат з застосуванням Закону України «Про статус гірських населених пунктів в Україні».
6. Зобов’язати відповідача Управління праці та соціального захисту населення ………….. сплатити моральну шкоду, керуючись Конституцією України (статті 32, 56, 62, 152), Законом України від 6 травня 1993 р. № 3188-XII «Про внесення змін і доповнень до положень законодавчих актів України, що стосуються захисту честі, гідності та ділової репутації громадян і організацій», Постановою Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди”; Методичними рекомендаціями „Відшкодування моральної шкоди” (лист Міністерства юстиції України від 13 травня 2004 р. № 35-13/797), в розмірі 10000 ( десять тисяч) гривень.
7. Стягнути з відповідача всі витрати по справі .
8. У відповідності до ст.ст. 117, 118 КАС України прошу забезпечити виконання адміністративного позову шляхом накладення арешту на рахунки Відповідача, винесенням ухвали (постанови), до повного виконання задоволених позовних вимог, що передбачають негайне виконання щодо платежів із Державного Бюджету України (п.1.1, п.2.1 ст.256 КАС України).

Додатки на ______28__ аркушах:
a. Копія паспорта та коду – 2 арк.
b. Копія свідоцтва про зміну прізвища – 1 арк.
c. Копія трудової книжки – 1 арк.
d. Копія довідки про склад сім’ї – 1 арк.
e. Копія свідоцтв про народження дітей – 2 арк.
f. Копія свідоцтва про одруження – 1 арк.
g. Копія свідоцтво про смерть батька першої дитини – 1 арк.
h. Копія посвідчення про гірське – 1 арк.
i. Копія листа в управління соцзахисту – 1 арк.
j. Копія довідок про отримання допомог у Соцзабезі – 3 арк.
k. Копія листа-відповіді управління соцзахисту – 1 арк.
l. Копія наказів по ………………… – 1 арк.
m. Копія довідок про отримання зарплати – 2 арк.
n. Копія довідки про отримання пенсії – 1арк.
o. Копія довідок відділу РАЦС – 1 арк.
p. Копія акту депутата – 1 арк.
q. Розрахунок допомог, які не доплачені – 7 арк.
r. Квитанція про сплату держмита – 1
s. Копія позовної заяви з усіма додатками на _35_ арк.

_____ травня 2009 року                                          ……………….Г.М.

2s коментарів
  1. Руслан permalink

    До _____________ райсуду
    Хмельницької обл.

    Позивач:
    *********
    вул.
    м.
    Хмельницька обл.
    моб.тел.

    Відповідач:
    Відділення № 4
    ВАТ КБ “НАДРА” Хмельницьке РУ
    вул. Незалежності, буд. 23
    м. Ізяслав
    Хмельницька обл.

    Ціна позову 1221 євро 35 євроцентів

    ПОЗОВНА ЗАЯВА
    /про повернення строкового банківського вкладу та відшкодування відсотків та моральної шкоди/

    21 серпня 2008р. між відповідачем по справі – Відкрите акціонерне товариство комерційний банк “Надра” /далі Відповідач/ було укладено Договір строкового банківського вкладу /депозиту/ “Мій вибір” № 578837.
    Предметом Договору є розміщення мною у Відповідача строкового вкладу в сумі 1021 /одна тисяча двадцять один/ євро 35 євроцентів.
    06.03.2009р. і 17.11.2009р. я зверталась щодо повернення мені моїх коштів але мені було відмовлено.
    Таким чином, на момент подання цієї заяви Відповідач не повернув мені суму депозитного вкладу, чим порушив своє зобов’язання по договору. Відповідно до ст.525 ЦК України, є недопустимою одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов, якщо інше не встановлено договором або законом. Ні договором, ні жодним законом Відповідач свої дії не обґрунтовує, оскільки чинне законодавство України такого права йому не надають. Своїми діями Відповідач порушив також вимоги ст.ст. 629 та 1060 ЦК України, пункт 3.3 Постанови НБУ від 03.12.2003 року №516 “Про затвердження Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами” (Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2003 р. за N 1256/8577)
    До теперішнього часу грошові кошти Позивачу видані не були. Тобто фактично банк без жодної правової підстави утримує грошові кошти позивача, які знаходяться не на депозитному, а на поточному рахунку.
    Тому, даними діями Відповідач порушує права та законні інтереси Позивача як клієнта Банку, а також як власника з огляду на наступне.
    Відповідно до ст. 1066 ЦК України «За договором банківського рахунку банк зобов’язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд».
    Відповідно до ст. 1068 ЦК України «Банк зобов’язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом».
    Відповідно до ст. 1074 ЦК України «Обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду у випадках, встановлених законом». Жодних обмежень щодо розпорядження грошовими коштами на дату їх зарахування на поточний рахунок Позивача не було, однак кошти на вимогу Позивача йому надані не були.
    Відповідно до ст. 316 ЦК України «Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб».
    Відповідно до ст. 317 ЦК України «Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном».
    Відповідно до ст. 319 ЦК України «Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд».
    Відповідно до ст. 321 ЦК України «Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні».
    Відповідно до ст. 387 ЦК України «Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним».
    Відповідно до ст. 1212 ЦК України «Особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов’язана повернути потерпілому це майно… Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про…витребування майна власником із чужого незаконного володіння…».
    Отже, враховуючи вищевикладене, незаконними діями Відповідача були грубим чином порушені права та законні інтереси Позивача. Крім того, враховуючи той факт, що грошові кошти внесені Позивачем на його вимогу йому видані не були, беззаперечним та доведеним є факт того, що Відповідач до сьогоднішнього дня безпідставно користується грошовими коштами Позивача.
    Окрім вищезазначеного, своїми незаконними та безвідповідальними діями Відповідача Позивачу була завдана значна моральна шкода.
    Відповідно до положень Конституції України фізичні особи мають право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди, заподіяної внаслідок порушення їх прав і свобод та законних інтересів.
    Відповідно до п. 3 Постанови ПВС України № 4 від 31 березня 1995 року «Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв’язку з ушкодженням здоров’я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв’язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв’язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків».
    Відповідно до ст. 1167 ЦК України «Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті».
    Так, дії Відповідача призвели до душевних страждань Позивача та інших негативних наслідків, які викликані незаконним позбавленням Позивача права на свій розсуд розпоряджатися власними грошовими коштами, розміщеними на особовому рахунку у Відділенні Відповідача.
    До того ж, слід враховувати, що душевні страждання Позивача посилюються з кожним днем, адже поглиблення фінансової кризи прискорює свої оберти, дедалі більше банківських установ заявляють про своє банкрутство та неспроможність виплат вкладів пересічним громадянам, що в свою чергу призводить до повної втрати довіри до надійності банківської системи в нашій державі та до банку взагалі, як до установи, котра повинна була забезпечити надійне зберігання коштів Позивача та видати їх за першою вимогою.
    Тому вважаємо, що такі моральні переживання і душевні страждання можуть бути компенсовані Позивачу тільки за рахунок придбання додаткових нематеріальних благ, наявність яких зможе відновити колишню душевну рівновагу.
    З огляду на вищевикладені факти, значний розмір і обсяг зусиль, що необхідно буде докласти Позивачу для відновлення душевної рівноваги та довіри до банківської установи, а також враховуючи той факт, що Позивач змушений був істотно змінити свій життєвий уклад, адже розраховував на зазначені кошти, Позивач оцінює розмір компенсації моральної шкоди в 200 /двісті/ євро, що слід стягнути з Відповідача.
    Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України «Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання».
    Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України «Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу».
    З огляду на вищевикладене, на підставі ст. ст. 15, 16, 316, 317, 319, 321, 387, 1066, 1068, 1074, 1212 Цивільного кодексу України, керуючись ст. ст. 3, 10, 27, 31, 118, 119, 120, 122 Цивільного процесуального кодексу України,
    ПРОШУ:
    Стягнути з Відділення № 4 ВАТ КБ “НАДРА” Хмельницьке РУ вул. Незалежності, буд. 23
    м. Ізяслав Хмельницька обл. на мою користь кошти в сумі 1021 /одна тисяча двадцять один/ євро 35 євроцентів.
    Стягнути з Відділення № 4 ВАТ КБ “НАДРА” Хмельницьке РУ вул. Незалежності, буд. 23
    м. Ізяслав Хмельницька обл. на мою користь кошти в сумі 200 /двісті/ євро моральної шкоди.
    На попередньому судовому засіданні розглянути питання щодо стягнення відсотків відповідно до подвійної ставки НБУ за користування чужими коштами виходячи із 3% щоденно.

    ДОДАТОК:
    – копія договору № 578837 від 21.08.08р.
    – копія листа від ВАТ КБ “Надра” № 01/957 від 06.03.2009р.
    – копія листа від ВАТ КБ “Надра” № 03/13/55 від 17.11.2009р.

    “___”__________2010р. ___________________________

  2. У 2008 році з допомогою юриста подавала позов до суду за не виплачену допомогу по догляду за дитиною до 3-х річного віку. Адміністративний суд Рівного задовільнив позов в повному обсязі. УПСЗН Сарненської райдержадміністрації, Рівненської області подали апеляційну скаргу. Львівський апеляційний суд залишив рішення першого суду без змін. 06.06.2009 року виконавчий лист було подано до обласного відділу обов’язкових судових виконань. До цього часу (на 14.12.2010 року) жодної гривні не було виплачено Сарненським УПСЗН!!! Хотілось би дізнатися, на що можу розраховувати? І коли наша система виконання судових рішень буде досконалою? КОЛИ ЗА СПОЖИТУ ЕЛЕКТРОЕНЕРГІЮ НЕ ПРОПЛАТИШ ОДИН МІСЯЦЬ, ТО ВЖЕ ПРИХОДЯТЬ ВІДКЛЮЧАТИ, А ВІД ДЕРЖАВИ – ТАК ТРИ РОКИ ЧЕКАТИ ОБІЦЯНОГО, ЧИ ВЗАГАЛІ НЕ ДОЧЕКАЄМОСЯ???

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s

%d блогерам подобається це: