Skip to content

Проект Закону про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо уніфікації процедур оскарження судових рішень в цивільному, адміністративному і господарському судочинстві)

06.02.2010

Положення нещодавно прийнятих Цивільного процесуального кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України мають багато спільного з положеннями  Господарського процесуального кодексу України, який діє з  листопада 1991 року. Це обумовлюється спільністю засад правового регулювання, принципів, цілей та завдань реалізованої у них позовної процесуальної форми, природи суду у цих справах, як органу вирішення певного матеріально-правового спору. Ця однотипність виявляється і в нормах, що закріплюють процес доказування, стадійність судочинства, процесуальні повноваження осіб, які беруть участь у розгляді справ, тощо. 

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА

до проекту Закону України

“Про внесення змін до деяких законодавчих актів України”

(щодо уніфікації процедур оскарження судових рішень в цивільному, адміністративному і господарському судочинстві)

1. Обґрунтування необхідності прийняття законопроекту

Справедливе судочинство та належний судовий захист прав і свобод людини можливі лише за наявності досконалого процесуального законодавства.

Положення нещодавно прийнятих Цивільного процесуального кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України мають багато спільного з положеннями  Господарського процесуального кодексу України, який діє з  листопада 1991 року. Це обумовлюється спільністю засад правового регулювання, принципів, цілей та завдань реалізованої у них позовної процесуальної форми, природи суду у цих справах, як органу вирішення певного матеріально-правового спору. Ця однотипність виявляється і в нормах, що закріплюють процес доказування, стадійність судочинства, процесуальні повноваження осіб, які беруть участь у розгляді справ, тощо.

Незважаючи на таку спільність  у системі процесуального права, в зазначених кодексах виразно простежуються певні неузгодженості та диспропорції, по-різному викладаються положення щодо процедур та строків оскарження судових рішень, що в значній мірі ускладнює захист фізичними та юридичними особами своїх прав і законних інтересів через звернення до органів правосуддя, оскільки у кожному виді судочинства вони вимушені відшуковувати існуючі особливості.

Саме тому пріоритетним  важливим завданням розвитку законодавства України є уніфікація процесуального регулювання у сфері судового захисту прав і свобод громадян, прав та законних інтересів юридичних осіб, його узгодження й гармонізація.

Уніфікація слугує проявом удосконалення самої форми правового регулювання порядку цивільного, господарського та адміністративного судочинства.

Про необхідність уніфікації процедур судового розгляду, у тому числі процедур перегляду судових рішень, наголошується в Концепції вдосконалення судівництва для утвердження справедливого суду в Україні відповідно до європейських стандартів, яка затверджена Указом Президента України від 10 травня 2006 року № 361/2006. Так, у пунктах 4 і 5 Розділу IV Концепції відзначається, що уніфікація процедур судового розгляду є важливим напрямом удосконалення судочинства. Необхідно поступово наблизити, а потім і взагалі поєднати в одному кодексі норми цивільного і господарського процесів, оскільки між ними немає суттєвих відмінностей, зумовлених специфікою судочинства. Також зазначається, що процедура перегляду судових рішень, незалежно від виду судочинства, має ґрунтуватися на однакових засадах.

2. Цілі і завдання проекту Закону

Метою законопроекту є спрощення захисту громадянами та юридичними особами своїх прав і законних інтересів за допомогою звернення до органів судової влади, забезпечення більш доступного правосуддя, а завданням − запровадження єдиних (уніфікованих) процедур оскарження судових рішень у цивільному, господарському та адміністративному судочинстві, усунення неузгодженостей та неурегульованостей в зазначених формах судового захисту прав та свобод громадян, прав і законних інтересів юридичних осіб.

3. Загальна характеристика та основні положення проекту Закону

Проектом Закону передбачається запровадження уніфікованих правил оскарження судових рішень у позовних формах судочинства, у  зв’язку з чим пропонуються відповідні зміни до Цивільного та Господарського процесуальних кодексів, а також  Кодексу адміністративного судочинства України.

Крім того, передбачається внесення  змін до Закону України “Про прокуратуру”, що  полягають у приведенні його норм про форми участі прокурора в судовому процесі у відповідність до положень Конституції України та зазначених нових процесуальних кодексів, які  скасовують інститут нагляду прокуратури у сфері правосуддя.

Реалізація запропонованих законопроектом змін дозволить узгодити між собою й зробити більш простими процедури оскарження судових рішень у таких близьких за своєю природою судових процесах як цивільний, господарський та адміністративний.

Так, у Цивільний та Господарський процесуальні кодекси вносяться положення щодо строків на апеляційне та касаційне оскарження судових рішень аналогічні тим, які існують у Кодексі адміністративного судочинства (зміни до статей 294, 325, 362 ЦПК України, статей 93, 110 ГПК України).

Одночасно Господарський процесуальний кодекс та Кодекс адміністративного судочинства доповнюються положеннями щодо порядку відновлення втраченого судового провадження, які у цих законодавчих актах, на відміну від Цивільного процесуального кодексу, відсутні, що ускладнює вирішення громадянами та юридичними особами питань судового захисту своїх прав та інтересів у таких випадках.

Крім того, аналогічно процедурам цивільного та адміністративного процесуального законодавства, в господарському процесі пропонується запровадити більш прийнятний для осіб, які беруть участь у справі, порядок апеляційного оскарження рішень господарських судів у спосіб подання спочатку заяви про апеляційне оскарження, а потім апеляційної скарги. У Господарському процесуальному кодексі також конкретизуються підстави і порядок перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами у господарському судочинстві.

4. Стан нормативно-правової бази у даній сфері правового регулювання

Відносини в даній сфері регулюються положеннями Цивільного процесуального кодексу України, Господарського процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України, Законом України “Про прокуратуру”.

Реалізація положень цього законопроекту, у разі його прийняття  як Закону України, не потребуватиме внесення змін до інших законів України

5. Фінансово-економічне обґрунтування

Прийняття запропонованого проекту Закону та його реалізація не потребуватимуть додаткових видатків із Державного бюджету України.

6. Прогноз соціально-економічних та інших наслідків

прийняття законопроекту

Прийняття Закону, проект якого пропонується до розгляду Верховною Радою України, зробить більш простим та доступним судовий захист громадянами та юридичними особами своїх прав та законних інтересів, усуне неузгодженості і суперечності між процесуальними актами у сфері аналогічних за природою та призначенням судових проваджень щодо вирішення правових спорів в українському суспільстві.

Народний депутат України                                                В. Мойсик


Проект
Вноситься народним депутатом України

Мойсиком В.Р.

ЗАКОН УКРАЇНИ

Про внесення змін до деяких законодавчих актів України
(щодо уніфікації процедур оскарження судових рішень в цивільному, адміністративному і господарському судочинстві)

Верховна Рада України п о с т а н о в л я є:

I. Внести до Цивільного процесуального кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2004, № 40-41, 42, ст. 492 із наступними змінами) такі зміни:
1. У статті 121:
1) частину першу перед словами “повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків” доповнити словом “невідкладно”;
2) частину третю доповнити новим пунктом 3-1 такого змісту:
“3-1) у провадженні цього або іншого суду цивільної юрисдикції є справа про спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав”;
3) частину четверту викласти в такій редакції:
“4. Про повернення позовної заяви суддя постановляє ухвалу, яка невідкладно надсилається особі, яка її подала, разом із позовною заявою й усіма доданими до неї матеріалами. Ухвала про повернення позовної заяви може бути оскаржена особою, яка подала позовну заяву.”;

2. У статті 293:
1) пункт 17 частини першої після слова “відхилення” доповнити словом “задоволення”;

3. У статті 294:
1) перше речення частини першої доповнити словами:
“, а у випадку проголошення вступної та резолютивної частини рішення відповідно до частини третьої статті 209 цього Кодексу – з дня складання повного рішення”;
2) частину другу доповнити новим реченням другим такого змісту:
“Якщо ухвалу було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії ухвали.”
У зв’язку з цим речення друге вважати реченням третім;
4. Частину першу статті 325 викласти у такій редакції:
“1. Касаційна скарга може бути подана протягом одного місяця з дня набрання законної сили рішенням (ухвалою) апеляційного суду, а у випадку проголошення вступної та резолютивної частини рішення відповідно до частини третьої статті 209 цього Кодексу – з дня складання рішення у повному обсязі”;

5. Частину другу статті 361 доповнити пунктом 3 такого змісту:
“3) встановлення вироком суду, що набрав законної сили, вини судді, сторін та інших учасників процесу чи їх представників у вчиненні злочину, внаслідок чого було ухвалено незаконне або необґрунтоване судове рішення;”
У зв’язку з цим пункти 3 – 4 вважати відповідно пунктами 4 – 5;

6. У статті 362:
1) у пункті 2 частини другої після цифри “2” доповнити словом та цифрою “та 3”;
2) у пункті 3 цифру “3” замінити цифрою “4”;
3) у пункті 4 цифру “4” замінити цифрою “5”.

7.Статтю 366 викласти в такій редакції:
“Стаття 366. Оскарження ухвали суду
1. Ухвала суду про задоволення заяви про перегляд судового наказу, заочного рішення, рішення або ухвали у зв’язку з нововиявленими обставинами та про відмову в задоволенні такої заяви може бути оскаржена в порядку, встановленому цим Кодексом для оскарження судових рішень суду відповідної інстанції.
2. У разі відмови в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами інші особи, які брали участь у справі, можуть вимагати компенсації особою, яка її подала, судових витрат, понесених ними під час провадження за нововиявленими обставинами.”

ІІ. Внести до Кодексу адміністративного судочинства України (Відомості Верховної Ради України, 2005, № 35-36, № 37, ст. 446 із наступними змінами) такі зміни:
1. Частини п’яту і шосту статті 108 викласти в такій редакції:
“5. Ухвала про повернення позовної заяви може бути оскаржена особою, яка подала позовну заяву.
6. Повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.”;

2. У частині другій статті 186 речення друге такого змісту: “Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції”, – виключити;

3. У статті 189:
1) назву статті після слів “апеляційної інстанції” доповнити словами “до розгляду”;
2) у частині другій слова “про відкриття апеляційного провадження” після слова “ухвалу” замінити словами “про прийняття апеляційної скарги до розгляду апеляційним судом”;
3) друге речення частини третьої викласти в такій редакції:
“Ухвали про повернення апеляційної скарги або відмову у прийнятті апеляційної скарги до розгляду апеляційним судом можуть бути оскаржені в касаційному порядку.”;
4) доповнити новою частиною четвертою такого змісту:
“4. У випадках, коли:
1) апеляційну скаргу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства;
2) у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав є одна з таких ухвал відповідного адміністративного суду про: залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін; скасування рішення суду першої інстанції і направлення справи для подальшого розгляду до суду першої інстанції; закриття провадження у справі у зв’язку з відмовою позивача від позову або примиренням сторін;
3) на час подання апеляційної скарги померла або в установленому законом порядку оголошена померлою особа, яка була стороною у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва, або ліквідовано юридичну особу, яка була стороною у справі, –
суддя–доповідач приймає ухвалу про відмову у прийнятті апеляційної скарги до розгляду апеляційним судом.
У випадку прийняття апеляційним судом ухвали про відмову у прийнятті апеляційної скарги до розгляду повторне звернення з апеляційною скаргою особою, визначеною у частині першій статті 185 цього Кодексу, не допускається, якщо тільки така ухвала не скасована судом касаційної інстанції.”;

4. У статті 212:
1) частину третю викласти в такій редакції:
“3. Касаційна скарга, подана після закінчення строку на касаційне оскарження, повертається особі, яка її подала, якщо вона не порушує питання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено”;
2) доповнити статтю новою частиною четвертою такого змісту:
“4. Питання про поновлення строку на касаційне оскарження і про повернення касаційної скарги вирішується суддею-доповідачем, про що постановляється відповідна ухвала”;

5. Пункт 3 частини другої викласти в такій редакції:
“3) встановлення вироком суду, що набрав законної сили, вини судді, сторін та інших учасників процесу чи їх представників у вчиненні злочину, внаслідок чого було ухвалено незаконне або необґрунтоване судове рішення;”;

6. У статті 247:
1) у частині першій слова “протягом одного місяця після того, як особа, яка звертається до суду, дізналася або могла дізнатися про ці обставини” замінити словами “протягом трьох місяців з дня встановлення обставини, що є підставою для перегляду”;
2) доповнити статтю новою частиною другою такого змісту:
“2. Строк для подання заяви про перегляд у зв’язку з нововиявленими обставинами обчислюється:
1) у випадках, встановлених пунктом 1 частини другої статті 245 цього Кодексу, – з дня встановлення обставин, що мають істотне значення для справи;
2) у випадках, встановлених пунктами 2 і 3 частини другої статті 245 цього Кодексу, – з дня, коли вирок у кримінальній справі набрав законної сили;
3) у випадках, встановлених пунктом 4 частини другої статті 245 цього Кодексу, – з дня набрання законної сили судовим рішенням, яким скасовано судове рішення, що стало підставою для ухвалення рішення чи постановлення ухвали, які підлягають перегляду;
4) у випадках, встановлених пунктом 5 частини другої статті 245 цього Кодексу, – з дня ухвалення Конституційним Судом України відповідного рішення”;

7. У другому реченні частини першої статті 250 слово “не” після слів “перегляді судового рішення за нововиявленими обставинами” виключити;

8. Статтю 252 викласти в такій редакції:
“Стаття 252. Порядок здійснення перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами

1. Заява про перегляд рішення, ухвали суду у зв’язку з нововиявленими обставинами розглядається у судовому засіданні протягом двох місяців після її надходження за правилами, встановленими цим Кодексом для провадження у суді тієї інстанції, яка здійснює перегляд. Заявник та особи, які беруть участь у справі, повідомляються про дату, час і місце засідання. Неявка цих осіб не є перешкодою для розгляду заяви.
2. Суд своєю ухвалою може зупинити виконання судового рішення, яке переглядається за нововиявленими обставинами, до закінчення перегляду.
3. Розглянувши заяву, суд своєю ухвалою або задовольняє заяву і скасовує рішення, ухвалу суду у зв’язку з нововиявленими обставинами або відмовляє у її задоволенні у разі необґрунтованості заяви.
4. Ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції, якою було відхилено скаргу на рішення суду першої чи апеляційної інстанції, в разі скасування рішення чи ухвали у зв’язку з нововиявленими обставинами втрачає законну силу.
5. Після скасування рішення, ухвали суду справа розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом”;
9. Доповнити Кодекс новим Розділом VI¹. Відновлення втраченого судового провадження такого змісту:

“Розділ VI¹. ВІДНОВЛЕННЯ ВТРАЧЕНОГО СУДОВОГО ПРОВАДЖЕННЯ

Стаття 273. Порядок відновлення втраченого судового провадження
1. Відновлення втраченого повністю або частково судового провадження в адміністративній справі, закінченій ухваленням постанови або у якій провадження закрито ухвалою, провадиться у порядку, встановленому цим Кодексом.

Стаття 274. Особи, які мають право звертатися до суду із заявою про відновлення провадження
1. Втрачене судове провадження в адміністративній справі може бути відновлене за заявою осіб, які брали участь у справі, або за ініціативою суду.

Стаття 275. Підсудність заяви про відновлення втраченого провадження
1. Заява про відновлення втраченого судового провадження подається до суду, який ухвалив постанову по суті справи або постановив ухвалу про закриття провадження у справі.

Стаття 276. Зміст заяви про відновлення втраченого судового провадження
1. У заяві повинно бути зазначено, про відновлення якого саме провадження просить заявник, чи була у справі ухвалена постанова по суті справи або постановлена ухвала про закриття провадження, якою саме особою з числа осіб, які брали участь у справі, був заявник, хто конкретно і в якості кого брав участь у справі, місце проживання чи місцезнаходження цих осіб, що відомо заявнику про обставини втрати провадження, про місцезнаходження копій документів провадження або відомостей щодо них, поновлення яких саме документів заявник вважає необхідним, для якої мети необхідне їх поновлення.
2. До заяви про відновлення втраченого провадження додаються документи або їх копії, що збереглися у заявника або у справі, навіть якщо вони не посвідчені в установленому порядку.

Стаття 277. Наслідки недодержання вимог до змісту заяви, відмова у відкритті провадження у справі або залишення заяви без розгляду
1. Якщо у заяві не зазначено мету відновлення провадження або відомості, необхідні для його відновлення, суд постановляє ухвалу про залишення заяви без руху, якою встановлює заявникові строк, необхідний для усунення цих недоліків.
2. Якщо мета звернення до суду, зазначена заявником, не пов’язана із захистом його прав та інтересів, суд своєю ухвалою відмовляє у відкритті провадження у справі про відновлення провадження або залишає заяву без розгляду, якщо провадження було відкрито.
3. Судове провадження, втрачене до закінчення судового розгляду, не підлягає відновленню у встановленому цим Розділом порядку. Заявник у цьому разі може пред’явити новий позов. В ухвалі суду про відкриття провадження у новій справі у зв’язку з втратою незакінченого провадження про цю обставину повинно бути обов’язково зазначено.

Стаття 278. Розгляд справи
1. При розгляді справи суд використовує ту частину провадження, що збереглася, документи, видані зі справи фізичним чи юридичним особам до втрати провадження, копії цих документів, інші довідки, папери, відомості, що стосуються справи, виконавчого провадження.
2. Суд може допитати як свідків осіб, які були присутніми під час вчинення процесуальних дій, осіб (їх представників), які брали участь у справі, а в необхідних випадках – осіб, які входили до складу суду, що розглядав справу, з якої втрачено провадження, а також осіб, які виконували судове рішення.

Стаття 279. Рішення суду
1. На підставі зібраних і перевірених матеріалів суд ухвалює рішення про відновлення втраченого провадження повністю або в частині, яку, на його думку, необхідно відновити.
2. У рішенні суду про відновлення втраченого судового провадження зазначається, на підставі яких конкретно даних, поданих суду і досліджених у судовому засіданні за участю всіх учасників адміністративного процесу з відновлення утраченого провадження, суд вважає установленим зміст відновленого судового рішення, наводяться висновки суду про доведеність того, які докази досліджувалися судом і які процесуальні дії вчинялися з утраченого провадження.
3. За недостатності зібраних матеріалів для точного відновлення втраченого судового провадження суд ухвалою закриває розгляд заяви про відновлення провадження і роз’яснює особам, які беруть участь у справі, право на повторне звернення з такою самою заявою за наявності необхідних документів.
4. Строк зберігання судового провадження не має значення для вирішення заяви про його відновлення, крім випадку звернення з такою заявою для виконання рішення, строк на пред’явлення виконавчого листа для виконання за яким закінчився і не був поновлений судом.

Стаття 280. Звільнення заявника від судових витрат
1. У справі про відновлення втраченого провадження заявник звільняється від оплати судових витрат. У разі подання завідомо неправдивої заяви судові витрати відшкодовуються заявником у повному обсязі”.

ІІІ. Внести до Господарського процесуального кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 1992, № 6, ст. 56 із наступними змінами) такі зміни:

1. Доповнити Кодекс новою статтею 4-5 такого змісту:
“Стаття 4-5. Забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішень господарського суду
Учасникам судового процесу, а також особам, які не брали участі у процесі, якщо суд вирішив питання по їх права або охоронювані законом інтереси чи обов’язки, забезпечується право на апеляційне та касаційне оскарження рішень господарського суду у випадках та порядку, встановлених цим Кодексом.”;

2. У зв’язку з доповненням Кодексу новою статтею 4-5 статті 4-5, 4-6, 4-7 вважати відповідно статтями 4-6, 4-7, 4-8;

3. У частині першій статті 29 слова “апеляційне, касаційне подання, подання” замінити словами “апеляційну, касаційну скаргу, скаргу”;

4. Статтю 63 викласти в такій редакції:
“Стаття 63. Залишення позовної заяви без руху, повернення заяви
Суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 55–58 цього Кодексу, або не сплачено державне мито чи не оплачено витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, не пізніше п’яти днів з дня її надходження постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків.
Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 55–58 цього Кодексу, сплатить суму державного мита, а також оплатить витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Інакше заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Крім цього, заява повертається у випадках, коли:
1) позивач до відкриття провадження у справі подав заяву про повернення йому позову;
2) позовну заяву підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано;
3) у провадженні цього або іншого суду є справа про спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав;
4) справа не підсудна цьому суду.
Про повернення позовної заяви суддя постановляє ухвалу, яка надсилається особі, яка її подала, разом із позовною заявою й усіма доданими до неї матеріалами. Ухвала про повернення позовної заяви може бути оскаржена особою, яка подала позовну заяву.
Повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до господарського суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.”;

5. У статті 85:
1) частину другу викласти у такій редакції:
“У виняткових випадках залежно від складності справи складання повного рішення може бути відкладено на строк не більше п’яти днів з дня закінчення розгляду справи, але вступну і резолютивну частини суд повинен проголосити в тому самому засіданні, в якому закінчився розгляд справи. Проголошені вступна і резолютивна частини рішення мають бути підписані всім складом суду і приєднані до справи.”
2) частину третю та четверту викласти у такій редакції:
“Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений статтею 93 цього Кодексу, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом”.
3) доповнити статтю новою частиною п’ятою такого змісту:
“Після набрання рішенням суду законної сили сторони та треті особи із самостійними вимогами, а також їх правонаступники не можуть знову заявляти в суді ту саму позовну вимогу з тих самих підстав, а також оспорювати в іншому процесі встановлені судом факти і правовідносини.”;

6. Статтю 91 викласти у такій редакції:
“Стаття 91. Право на апеляційне оскарження
Сторони, треті особи, прокурор, інші особи, які беруть участь у процесі або які не брали участі у ньому, якщо суд вирішив питання про їхні права, охоронювані законом інтереси чи обов’язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили, повністю або частково.
Ухвали місцевого господарського суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду повністю або частково у випадках, встановлених цим Кодексом. Заперечення на інші ухвали можуть бути викладені в апеляційній скарзі на рішення місцевого господарського суду.”;

7. Статтю 93 викласти у такій редакції:
“Стаття 93. Порядок і строки апеляційного оскарження
Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до господарського суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.
Заява про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня проголошення рішення, а у випадку проголошення вступної та результативної частини рішення відповідно до частини другої статті 85 цього Кодексу – з дня складення рішення у повному обсязі. Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Заява про апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції подається протягом п’яти днів з дня проголошення ухвали. Якщо ухвалу було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії ухвали. Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом десяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення строків, встановлених цією статтею, залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.”;

8. Статтю 94 викласти у такій редакції:
“Стаття 94. Вимоги до заяви про апеляційне оскарження та до апеляційної скарги
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються в письмовій формі.
У заяві про апеляційне оскарження зазначаються:
1) найменування апеляційного господарського суду, до якого подається заява;
2) ім’я (найменування), поштова адреса особи, яка подає заяву, а також номер засобу зв’язку, адреса електронної пошти, якщо такі є;
3) рішення або ухвала, що оскаржується.
В апеляційній скарзі зазначаються:
1) найменування апеляційного господарського суду, до якого подається скарга;
2) ім’я (найменування), поштова адреса особи, яка подає апеляційну скаргу, а також номер засобу зв’язку, адреса електронної пошти, якщо такі є;
3) дата подання заяви про апеляційне оскарження;
4) вимоги особи, яка подає апеляційну скаргу, до суду апеляційної інстанції;
5) обґрунтування вимог особи, яка подала апеляційну скаргу, із зазначенням того, у чому полягає неправильність чи неповнота дослідження доказів і встановлення обставин у справі та (або) застосування норм права;
6) у разі необхідності – клопотання особи, яка подає апеляційну скаргу, про витребування нових доказів тощо;
7) перелік матеріалів, які додаються.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга підписуються особою, яка їх подає, або її представником, який додає оформлений належним чином документ про свої повноваження, якщо цей документ не подавався раніше.
До апеляційної скарги додається документ про сплату державного мита, а також докази надіслання копії скарги та доданих до неї документів іншим учасникам судового процесу, зазначеним у статті 95 цього Кодексу.”;

9. Статтю 95 викласти у такій редакції:
“Стаття 95. Надіслання копії апеляційної скарги та доданих до них документів учасникам судового процесу
Особа, яка подає апеляційну скаргу, надсилає іншій стороні у справі, третім особам, прокурору, якщо такі беруть участь у процесі, копію цієї скарги і доданих до неї документів, які у відповідної особи відсутні.”;

10. Статтю 107 викласти у такій редакції:
“Стаття 107. Право на касаційне оскарження
Сторони, треті особи, прокурор, інші особи, які беруть участь у процесі або які не брали участі у ньому, якщо суд вирішив питання про їхні права, охоронювані законом інтереси та обов’язки, мають право оскаржити в касаційному порядку судові рішення суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку, а також судові рішення суду апеляційної інстанції повністю або частково.
Ухвали суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку, а також ухвали суду апеляційної інстанції можуть бути оскаржені в касаційному порядку, якщо вони перешкоджають подальшому провадженню у справі. Заперечення проти інших ухвал можуть бути включені до касаційної скарги на судове рішення, ухвалене за наслідками апеляційного провадження.
Підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.”;
11. Статтю 109 викласти в такій редакції:
“Стаття 109. Порядок подання касаційної скарги
Касаційна скарга подається до Вищого господарського суду України через місцевий чи апеляційний господарський суд, який прийняв оскаржуване судове рішення.
Місцевий або апеляційний господарський суд, який прийняв оскаржуване судове рішення, зобов’язаний надіслати скаргу разом зі справою до Вищого господарського суду України у п’ятиденний строк з дня її надходження.”;

12. Статтю 110 викласти у такій редакції:
“Стаття 110. Строк подання касаційної скарги
Касаційна скарга на судові рішення подається протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення судового рішення в повному обсязі відповідно до статті 85 цього Кодексу – з дня складення судового рішення в повному обсязі.”;

13. Статтю 111 викласти у такій редакції:
“Стаття 111. Вимоги до касаційної скарги
Касаційна скарга подається в письмовій формі.
У касаційній скарзі зазначаються:
1) найменування господарського суду касаційної інстанції;
2) ім’я (найменування), поштова адреса особи, яка подає касаційну скаргу, та осіб, які беруть участь у процесі, а також їх номери засобів зв’язку, адреси електронної пошти, якщо такі є;
3) судові рішення, що оскаржуються;
4) обґрунтування вимог особи, яка подає касаційну скаргу, із зазначенням того, у чому полягає порушення норм матеріального чи процесуального права;
5) вимоги особи, яка подає касаційну скаргу, до суду касаційної інстанції;
6) у разі необхідності – клопотання особи, яка подає касаційну скаргу;
7) перелік матеріалів, які додаються.
Касаційна скарга підписується особою, яка її подає, або її представником, який додає оформлений належним чином документ про свої повноваження.
До касаційної скарги додаються документ про сплату державного мита, а також докази надіслання копії скарги та доданих до неї документів іншій стороні у справі, третім особам, прокурору, якщо такі беруть участь у процесі.”;
14. Статтю 111-1 викласти у такій редакції:
“Стаття 111-1. Надсилання копії касаційної скарги та доданих до неї документів учасникам судового процесу
Особа, яка подає касаційну скаргу, надсилає іншій стороні у справі, третім особам, прокурору, якщо вони беруть участь у процесі, копію цієї скарги і доданих до неї документів, які у відповідної особи відсутні.”;

15. У статті 111-2:
1) у назві і частині другій статті 111-2 слово “(подання)” виключити;
2) частину першу викласти в такій редакції:
“Сторона у справі, третя особа, прокурор, отримавши касаційну скаргу, мають право надіслати відзив на неї касаційній інстанції і особі, яка подала скаргу.”;

16. Статтю 111-3 виключити.
17. Статтю 111- 4 викласти у такій редакції:
“Стаття 111- 4. Прийняття касаційної скарги
Касаційна скарга реєструється у день її надходження до господарського суду касаційної інстанції та не пізніше наступного дня передається в порядку черговості судді-доповідачу.
Одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 111 цього Кодексу, суддя-доповідач протягом п’яти днів вирішує питання про відкриття касаційного провадження, про що постановляє відповідну ухвалу, витребовує справу. За наявності клопотання особи, яка подала касаційну скаргу, суддя-доповідач у разі необхідності вирішує питання про зупинення виконання рішення (ухвали) суду.
Суддя-доповідач повертає касаційну скаргу, подану після закінчення строку касаційного оскарження, особі, яка її подала, якщо вона не порушує питання про поновлення цього строку.
Суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо:
1) справа не підлягає касаційному розгляду у порядку господарського судочинства;
2) справа не переглядалася в апеляційному порядку;
3) є ухвала про закриття касаційного провадження у зв’язку з відмовою цієї особи від касаційної скарги на це саме судове рішення;
4) є ухвала про відхилення касаційної скарги цієї особи або про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою на це саме судове рішення.
Копія ухвали про повернення касаційної скарги або про відмову у відкритті касаційного провадження разом з доданими до скарги матеріалами направляються особі, яка подавала касаційну скаргу, а касаційна скарга залишається у суді касаційної інстанції.
До касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 111 цього Кодексу, застосовуються правила статті 63 цього Кодексу.”;

18. У назвах та по тексту статей 111-5, 111-6, 111-8, 111-9, 111-11, 111-14 слово “(подання)” у відповідних відмінках виключити;

19. У статті 111-16:
1) у назві статті слова “та внесення касаційного подання” виключити;
2) у частинах першій та третій слова “касаційне подання Генерального прокурора України” виключити;
3) у частинах другій та четвертій слово “(подання)” виключити;

20. У частині першій статті 111-18 слова “касаційного подання Генерального прокурора України” та слово “(подання)” виключити.

21. Статтю 112 викласти у такій редакції:
“Стаття 112. Підстави перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами
Рішення або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті у зв’язку з нововиявленими обставинами.
Підставами для перегляду рішення, ухвали суду у зв’язку з нововиявленими обставинами є:
1) істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи;
2) встановлені вироком суду, що набрав законної сили, завідомо неправильний висновок експерта, завідомо неправильний переклад, фальшивість документів або речових доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного або необґрунтованого рішення;
3) встановлення вироком суду, що набрав законної сили, вини судді, сторін та інших учасників процесу чи їх представників у вчиненні злочину, внаслідок чого було ухвалено незаконне або необґрунтоване судове рішення;
4) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення рішення чи постановлення ухвали, що підлягають перегляду;
5) встановлена Конституційним Судом України неконституційність закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане.”;

22. Статтю 113 викласти у такій редакції:
“Стаття 113. Строк подання заяв про перегляд у зв’язку з нововиявленими обставинами
Заяви про перегляд у зв’язку з нововиявленими обставинами можуть бути подані сторонами, третіми особами, прокурором, іншими особами, які брали участь у процесі або які не брали участь у ньому, якщо суд вирішив питання про їх права, охоронювані законом інтереси чи обов’язки, протягом трьох місяців з дня встановлення обставини, що є підставою для перегляду.
Строк для подання заяви про перегляд у зв’язку з нововиявленими обставинами обчислюється:
1) у випадках, встановлених пунктом 1 частини другої статті 112 цього Кодексу, – з дня встановлення обставин, що мають істотне значення для справи;
2) у випадках, встановлених пунктом 2 та 3 частини другої статті 112 цього Кодексу, – з дня, коли вирок у кримінальній справі набрав законної сили;
3) у випадках, встановлених пунктом 4 частини другої статті 112 цього Кодексу, – з дня набрання законної сили судовим рішенням, яким скасовано судове рішення, що стало підставою для ухвалення рішення чи постановлення ухвали, які підлягають перегляду;
4) у випадках, встановлених пунктом 5 частини другої статті 112 цього Кодексу, – з дня ухвалення Конституційним Судом України відповідного рішення.”;
23. Статтю 113-1 викласти у такій редакції:
“Стаття 113-1. Суди, що здійснюють перегляд у зв’язку з нововиявленими обставинами
Заява про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами подається до суду тієї інстанції, який першим допустив помилку при вирішенні справи внаслідок незнання про існування цієї обставини.
Заява про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами у разі встановлення вироком суду, що набрав законної сили, вини судді у вчиненні злочину, внаслідок якого було ухвалено незаконне або необґрунтоване рішення, подається до господарського суду тієї інстанції, суддею якого він був.”

24. Доповнити статтею 113-2 такого змісту:
“Стаття 113-2. Форма і зміст заяви
Заяви про перегляд судового рішення господарського суду у зв’язку з нововиявленими обставинами за формою і змістом повинні відповідати вимогам цього Кодексу щодо оформлення заяв до суду першої інстанції.
У заяві зазначаються:
1) найменування суду, якому адресується заява;
2) ім’я (найменування) особи, яка подає заяву, її місцезнаходження;
3) інші особи, які брали участь у процесі;
4) дата ухвалення чи постановлення і зміст рішення, постанови чи ухвали, про перегляд яких подано заяву;
5) нововиявлені обставини, якими обґрунтовується вимога про перегляд рішення, постанови чи ухвали, і дата їх відкриття або встановлення;
6) посилання на докази, що підтверджують наявність нововиявлених обставин.
До заяви додаються її копії відповідно до кількості осіб, які брали участь у процесі.”;

25. Статтю 114 викласти у такій редакції:
“Стаття 114. Відкриття провадження за нововиявленими обставинами
Заява про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, що надійшла до господарського суду, передається в порядку черговості судді господарського суду. У розгляді заяви та перегляді судового рішення за нововиявленими обставинами не може брати участь суддя, який брав участь в ухваленні судового рішення, про перегляд якого ставиться питання.
Не пізніше наступного дня після надходження заяви до господарського суду суддя перевіряє її відповідність вимогам статті 113-2 цього Кодексу і вирішує питання про відкриття провадження за нововиявленими обставинами.
До заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 113-2 цього Кодексу, застосовуються правила статті 63 цього Кодексу.”;
Відкривши провадження за нововиявленими обставинами, суддя надсилає сторонам, третім особам, прокурору, іншим особам, які брали участь у процесі, копії заяви про перегляд і призначає дату, час та місце судового засідання, про що повідомляє учасників судового процесу.”;

26. Доповнити Кодекс статтею 114-1 такого змісту:
“Стаття 114-1. Відмова від заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами та її наслідки
Особа, яка подала заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, може відмовитися від заяви до початку розгляду справи у судовому засіданні. У разі прийняття відмови від заяви суд закриває провадження за нововиявленими обставинами, про що постановляє ухвалу.
У разі прийняття відмови від заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами треті особи, прокурор, інші особи, які брали участь у процесі, можуть вимагати компенсації особою, яка її подала, судових витрат, понесених ними під час перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами.
Особа, яка відмовилася від заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, не може повторно звертатися до суду із такою ж заявою на тих самих підставах.”

27. Доповнити статтею 114-2 такого змісту:
“Стаття 114-2. Розгляд заяви
Заява про перегляд рішення, ухвали суду у зв’язку з нововиявленими обставинами розглядається у судовому засіданні протягом двох місяців після її надходження за правилами, встановленими цим Кодексом для провадження у суді тієї інстанції, яка здійснює перегляд. Заявник та інші особи, які беруть участь у справі, повідомляються про час і місце засідання. Неявка цих осіб не є перешкодою для розгляду заяви.
Суд своєю ухвалою може зупинити виконання судового рішення, яке переглядається за нововиявленими обставинами, до закінчення перегляду.
Розглянувши заяву, суд своєю ухвалою або задовольняє заяву і скасовує рішення, ухвалу суду у зв’язку з нововиявленими обставинами або відмовляє у її задоволенні у разі необґрунтованості заяви.
Ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції, якою було відхилено скаргу на рішення суду першої чи апеляційної інстанції, в разі скасування рішення чи ухвали у зв’язку з нововиявленими обставинами втрачає законну силу.
Після скасування рішення, ухвали суду справа розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом.”;

28. Доповнити статтею 114-3 такого змісту:
“Стаття 114-3. Оскарження ухвали суду
Ухвала про задоволення заяви про перегляд рішення, ухвали суду у зв’язку з нововиявленими обставинами та про відмову в задоволенні такої заяви може бути оскаржена в порядку, встановленому цим Кодексом для оскарження судових рішень суду відповідної інстанції.
У разі відмови в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами інші особи, які брали участь у справі, можуть вимагати компенсації особою, яка її подала, судових витрат, понесених ними під час провадження за нововиявленими обставинами.”;

29. Доповнити Кодекс новим Розділом ХVI. Відновлення втраченого судового провадження такого змісту:

“Стаття 126. Порядок відновлення втраченого судового провадження
Відновлення втраченого повністю або частково судового провадження в господарській справі, закінченій ухваленням рішення або у якій провадження закрито ухвалою, проводиться у порядку, встановленому цим Кодексом.

Стаття 127. Особи, які мають право звертатися до суду із заявою про відновлення провадження
Втрачене судове провадження в господарській справі може бути відновлене за заявою осіб, які брали участь у процесі, або за ініціативою господарського суду.

Стаття 128. Підсудність заяви про відновлення втраченого провадження
Заява про відновлення втраченого судового провадження подається до господарського суду, який ухвалив рішення по суті справи або постановив ухвалу про закриття провадження у справі.

Стаття 129. Зміст заяви про відновлення втраченого судового провадження
У заяві повинно бути зазначено, про відновлення якого саме провадження просить заявник, чи було у справі ухвалено рішення по суті справи або постановлена ухвала про закриття провадження, якою саме особою з числа осіб, які брали участь у процесі, був заявник, хто конкретно і в якості кого брав участь у справі, місце проживання чи місцезнаходження цих осіб, що відомо заявнику про обставини втрати провадження, про місцезнаходження копій документів провадження або відомостей щодо них, поновлення яких саме документів заявник вважає необхідним, для якої мети необхідне їх поновлення.
До заяви про відновлення втраченого провадження додаються документи або їх копії, що збереглися у заявника або у справі, навіть якщо вони не посвідчені в установленому порядку.

Стаття 130. Наслідки недодержання вимог до змісту заяви, відмова у відкритті провадження у справі або залишення заяви без розгляду
Якщо у заяві не зазначено мету відновлення провадження або відомості, необхідні для його відновлення, господарський суд постановляє ухвалу про залишення заяви без руху, якою встановлює заявникові строк, необхідний для усунення цих недоліків.
Якщо мета звернення до суду, зазначена заявником, не пов’язана із захистом його прав та охоронюваних законом інтересів, суд своєю ухвалою відмовляє у відкритті провадження у справі про відновлення провадження або залишає заяву без розгляду, якщо провадження було відкрито.
Судове провадження, втрачене до закінчення судового розгляду, не підлягає відновленню у встановленому цим Розділом порядку. Заявник у цьому разі може пред’явити новий позов. В ухвалі суду про відкриття провадження у новій справі у зв’язку з втратою незакінченого провадження про цю обставину повинно бути обов’язково зазначено.

Стаття 131. Розгляд справи
При розгляді справи суд використовує ту частину провадження, що збереглася, документи, видані зі справи юридичним чи фізичним особам до втрати провадження, копії цих документів, інші довідки, папери, відомості, що стосуються справи, виконавчого провадження.
Суд може допитати осіб, які були присутніми під час вчинення процесуальних дій, осіб (їх представників), які брали участь у справі, а в необхідних випадках – осіб, які входили до складу суду, що розглядав справу, з якої втрачено провадження, а також осіб, які виконували судове рішення.

Стаття 132. Рішення суду
На підставі зібраних і перевірених матеріалів суд ухвалює рішення про відновлення втраченого провадження повністю або в частині, яку, на його думку, необхідно відновити.
У рішенні суду про відновлення втраченого судового провадження зазначається, на підставі яких конкретно даних, поданих суду і досліджених у судовому засіданні за участю всіх учасників господарського процесу з відновлення утраченого провадження, суд вважає установленим зміст відновленого судового рішення, наводяться висновки суду про доведеність того, які докази досліджувалися судом і які процесуальні дії вчинялися з утраченого провадження.
За недостатності зібраних матеріалів для точного відновлення втраченого судового провадження суд ухвалою закриває розгляд заяви про відновлення провадження і роз’яснює особам, які беруть участь у процесі, право на повторне звернення з такою самою заявою за наявності необхідних документів.
Строк зберігання судового провадження не має значення для вирішення заяви про його відновлення, крім випадку звернення з такою заявою для виконання рішення, якщо строк на пред’явлення виконавчого листа для виконання закінчився і не був поновлений судом.

Стаття 133. Звільнення заявника від судових витрат
У справі про відновлення втраченого провадження заявник звільняється від оплати судових витрат. У разі подання завідомо неправдивої заяви судові витрати відшкодовуються заявником у повному обсязі”.

ІV. Внести до Закону України “Про прокуратуру” (Відомості Верховної Ради України, 1991, № 53, ст. 793 із наступними змінами) такі зміни:
1. У статті 37:
1) Назву статті після слова “подання” доповнити словами у дужках “апеляційна, касаційна скарга”;
2) перше речення після слів “окремого подання” доповнити словами “, а у випадках, передбачених процесуальним законом, апеляційної чи касаційної скарги,”;
3) друге речення після слів “окремі подання” доповнити словами “, а у випадках, передбачених процесуальним законом, апеляційні чи касаційні скарги,”;

2. У статті 40:
1) назву статті після слів “окремого подання” доповнити словами у дужках “апеляційної, касаційної скарги”;
2) частину першу статті після слів “окреме подання” доповнити словами “, а у випадках, передбачених процесуальним законом, апеляційна чи касаційна скарга,”.

V. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.

Голова Верховної Ради
України

From → Без категорії

Напиши коментар

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s

%d блогерам подобається це: