Skip to content

Заходи адміністративного припинення

21.01.2010

Відповідна група заходів адміністративного примусу характеризується, насамперед, тим, що їх застосування обумовлено реальною протиправною ситуацією і спрямовані вони на припинення (переривання) відповідної ситуації (поведінки), встановлення особи порушника, забезпечення у подальшому з’ясування всіх обставин справи й застосування до порушника адміністративних стягнень. Вони не передбачають в якості мети – покарання особи порушника.  
Отже, особливостями заходів адміністративного припинення є:
– застосування пов’язане із реальною протиправною ситуацією
(поведінкою);
– метою їх застосування є: припинення (переривання) протиправної поведінки, запобігання вчиненню нових порушень, забезпечення подальшого
притягнення винних осіб до відповідальності, усунення шкідливих наслідків
порушення;
– терміновий, невідкладний характер.
Група заходів адміністративного припинення є досить неоднорідною,
численною, тому у правовій науці прийнято розподіляти їх на декілька підгруп в залежності від характеру сфери застосування:
1) заходи адміністративного припинення загального призначення;
2) заходи адміністративного припинення спеціального призначення.
До заходів адміністративного припинення загального призначення слід віднести заходи, які застосовуються багатьма суб’єктами у повсякденному житті. При цьому ця підгрупа заходів в залежності від безпосередньої мети їх застосування поділяються, у свою чергу, на:
а) самостійні (оперативні) заходи адміністративного припинення,
застосування яких забезпечує оперативне вирішення поставлених завдань. Це:
– вимога припинити протиправну поведінку;
– привід осіб, які ухиляються від явки до різних державних органів та установ, не виконують обов’язку з’явитися на виклик останніх. Ці заходи виконують роль засобу забезпечення виконання відповідного обов’язку.
– адміністративне затримання, не пов’язане із здійсненням провадження в справах про адміністративні правопорушення (осіб, які виявили непокору законній вимозі працівників міліції, осіб, які підозрюються у зайнятті бродяжництвом, неповнолітніх віком до 16 років, які залишилися без опіки, а також неповнолітніх, які вчинили суспільно небезпечні діяння і не досягли віку, з якого настає кримінальна відповідальність, осіб, які ухиляються від виконання постанови суду про направлення примусове лікування від
хронічного алкоголізму або наркоманії, військовослужбовців, які вчинили діяння, що підпадають під ознаки злочину або адміністративного правопорушення тощо);
– взяття на облік і офіційне застереження про неприпустимість протиправної поведінки щодо осіб, які систематично порушують громадський порядок, якщо ці порушення є незначними за своїм характером і не тягнуть за
собою юридичної відповідальності;
– зупинка транспортних засобів (у разі порушення правил дорожнього руху, наявних ознак, що свідчать про технічну несправність транспорту або забруднення ним навколишнього середовища, а також наявності даних про те, що він використовується з протиправною метою);
– відбір зразків товарів для проведення експертизи (наприклад,
санітарними лікарями та їх помічниками);
– виселення в адміністративному порядку осіб, які самовільно зайняли жилі приміщення або таких, які проживають у будинках, які загрожують обвалом;
– заборона чи зупинка певних робі або експлуатації різних об’єктів
(щодо транспортних засобів, технічний стан яких загрожує безпеці дорожнього руху, ремонтно-будівельних та інших робіт на вулицях і автомобільних шляхах,
якщо при цьому не додержуються вимоги безпеки, тощо).
Б) заходи забезпечення провадження в справах про адміністративні правопорушення, спрямовані на створення необхідних умов для притягнення винної особи до адміністративної відповідальності. Це:
– доставлення порушника в міліцію, громадський пункт охорони
правопорядку, приміщення виконавчого комітету селищної, сільської ради,
службове приміщення воєнізованої охорони;
– адміністративне затримання (примусове короткочасне обмеження свободи дій і пересування порушника) застосовується за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених в ст. 262 КпАП України (дрібне хуліганство, злісна непокора, порушення правил прикордонного режиму тощо) і лише чітко визначеними органами на визначений термін.
– особистий огляд і огляд речей;
– вилучення речей і документів (примусове припинення володіння, користуванні розпорядження особою, яка вчинила адміністративне правопорушення, певним предметом чи документом). Вилученню підлягають речі, які є знаряддям або безпосереднім предметом правопорушення чи можуть бути речовими доказами у справі.
– відсторонення водіїв від керування транспортними засобами та огляд їх на стан сп’яніння (застосовується, коли є достатні підстави вважати, що водій перебуває у такому стані, здійснюється захід за допомогою індикатора трубки „Контроль тверезості” або ж у медичних установах).
До заходів адміністративного припинення спеціального призначення можна віднести заходи, процедура застосування яких відрізняється певною специфікою (невідкладна потреба застосування для
припинення протиправних дій, небезпечних для життя і здоров’я людей), коли застосування інших заходів не дало бажаних результатів, із конкретною спрямованістю цих заходів на особу порушника, завдання йому певної фізичної шкоди і навіть із можливістю позбавлення його життя.
Особливостями заходів адміністративного припинення спеціального призначення є:
– екстраординарний характер;
– їх застосуванню передує попередження про намір (що вже є заходом адміністративного припинення здійснення відповідних дій, хоча, якщо є реальна небезпека для життя та здоров’я людини, зазначені заходи можуть застосовуватися і без попередження (раптовий або збройний напад, напад з використанням бойової техніки, транспортних засобів, літальних апаратів,
морських і річкових суден, у разі втечі з-під варти зі зброєю або з використанням транспортних засобів, втечі осіб, взятих під варту, з транспортних засобів під час їх руху, а також для звільнення заручників);
– їх застосування є прерогативою спеціалізованих державних органів;
– застосування інших заходів примусу не дало бажаних результатів;
– спрямованість заходів безпосередньо на особу порушника із можливістю завдання його шкоди, в тому числі й позбавлення життя.
До цієї групи заходів слід віднести:
– заходи фізичного впливу (прийоми рукопашного бою, різні види єдиноборств (самбо, дзюдо, карате, кун-фу, таеквандо, айкідо, вільна боротьба, бокс, кікбоксінг тощо), тобто засоби безпосередньої, так би мовити, “мускульної” дії на супротивника, які застосовуються з метою нейтралізації особи шляхом виконання ударів, блоків кидків, больових прийомів, удушень,
захватів, утримань тощо);
– „спеціальні засоби” (різноманітні технічні засоби впливу на правопорушника, а в деяких випадках також на транспортні засоби та інші речі, з метою усунення протиправної ситуації. Ці заходи можна поділити на дві групи: засоби активної оборони (гумові кийки, кийки пластикові типу “Тонфа”, наручники, припиняючі пристрої, ручні газові гранати, балончики, патрони, гранати та інші спецзасоби з препаратами сльозоточивої та дратівливої дії на
основі природних капсаїциноїдів, морфоліду пералгонової кислоти, ранцеві апарати “Облако”, водомети, бронемашини та інші транспортні засоби, пристрої для примусової зупинки автотранспорту “Еж-М”, службові собаки, засоби забезпечення спеціальних операцій;
– вогнепальна зброя як крайній захід, застосування якого можливе лише спеціалізованими суб’єктами у чітко визначених законодавством
випадках (сім підстав застосування зафіксовані у статті 15 Закону України “Про міліцію” (для захисту громадян від нападу, який загрожує їх життю і здоров’ю, а також для звільнення заручників; для відбиття групового або збройного нападу на працівника міліції або членів його сім’ї, якщо їх життю або здоров’ю загрожує небезпека; для відбиття нападу на об’єкти охорони, конвої, жилі приміщення громадян, приміщення державних і громадських підприємств, установ і організацій, а також звільнення їх у разі захоплення; для затримання
особи, яку застали при вчиненні тяжкого злочину і яка намагається втекти; для затримання особи, яка чинить збройний опір, намагається втекти з-під варти, а також озброєної особи, яка погрожує застосуванням зброї та інших предметів, що загрожує життю і здоров’ю працівника міліції; для зупинки транспортного засобу шляхом його пошкодження, якщо водій своїми діями створює загрозу для життя і здоров’я громадян або працівників міліції), а також у разі спроби
особи, яка затримується працівником міліції, що оголив вогнепальну зброю, наблизитись до нього, скоротивши при цьому визначену ним відстань, чи доторкнувшись до його зброї.
Деякі заходи адміністративного припинення можуть застосовуватися і як заходи адміністративного попередження (огляд, зупинення транспортних засобів, анулювання дозволів та вилучення зброї в окремих осіб, що зловживають спиртними напоями, офіційний привід, примусове лікування, заборона проведення певних робіт тощо) завдяки комплексному правовому характеру, поєднанню профілактичного та припиняючого потенціалу. Критерієм розмежування та визначення того чи іншого заходу заходом припинення чи попередження в окремих випадках має здебільшого слугувати мета його застосування та факт наявності чи відсутності протиправних дій з боку окремих осіб.

Напиши коментар

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s

%d блогерам подобається це: