Skip to content

ДЕЯКІ МІРКУВАННЯ З ПРИВОДУ ПЕРЕОСМИСЛЕННЯ РОЗУМІННЯ АДМІНІСТРАТИВНОГО ПРАВОПОРУШЕННЯ (ПРОСТУПКУ) У СУЧАСНОМУ АДМІНІСТРАТИВНОМУ ПРАВІ (НА ОСНОВІ НАУКОВИХ ПРАЦЬ ДОСЛІДНИКІВ ДАНОГО АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВОГО ІНСТИТУТУ)

27.03.2008

Сьогодні не виникає жодних сумнівів щодо значимості адміністративного права, адже саме від цієї галузі права, від її досконалості, впорядкованості, конкретизованості, в значній мірі залежить рівень демократії, соціальної і правової захищеності нашого суспільства.
Дуже негативним є те, що ще й досі не має чіткого розмежування адміністративних правовідносин від інших. Так, інститут адміністративної відповідальності межує з інститутом кримінальної відповідальності. Не рідко трапляються колізії, коли одне і те ж правопорушення посягає на відносини, захист яких здійснюється кількома галузями права, що дає підстави правоохоронним органам двояко їх трактувати. 
Ще й досі частиною чинного адміністративного законодавства є застарілі джерела, так звані рудименти, що нездатні регулювати нові види суспільних відносин.
За час свого існування адміністративне законодавство не раз змінювалось, вдосконалювалась його система, структурна побудова. Поряд з цим залишались і сталі адміністративні норми, інститути. До таких відноситься й адміністративне правопорушення. В статі 9 КУпАП терміни “адміністративне правопорушення” і “проступок” ототожнюються, хоча абсолютна вірність такого трактування підлягає сумніву та критиці, оскільки як підтверджує світова юридична практика, раціональнішим є поділ на “підсудні” та “непідсудні” протиправні діяння.
Розмежування в адміністративному праві понять “проступок” та “правопорушення” за критерієм підсудності (непідсудності) протиправних діянь дозволить нам більш конкретно прояснити та чіткіше визначити настання адміністративної відповідальності за протиправні вчинки, дасть можливість притягати до неї не лише фізичних, але й юридичних осіб.
Із здобуттям незалежності Україною, наукове дослідження питань адміністративного правопорушення (проступку) зберігало в основному тенденції попереднього (радянського) періоду і здійснювалося фактично в межах, визначених ст. 9 КУпАП УРСР і коментарем до неї, розробленим Л. Ковалем.
Як показує законотворча практика, численні зміни до КУпАП практично не зачіпали змісту, сутнісних характеристик адміністративного правопорушення (проступку)
Так, як вказує ст. 9 КУпАП “Адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, управління … і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність…”. Як видається на перший погляд, жодних проблемних питань ця норма не містить. Поняття “адміністративне правопорушення” і “проступок” ототожнюються як терміни-синоніми. Як правило, в сучасній літературі їх аналіз спирається на суто лінгвістично-кримінологічне поняття без урахувань історичних коренів появи у праві і законодавстві терміна “проступок”, як наслідок такий підхід привів до розуміння проступку як специфічного різновиду правопорушення, за вчинення якого застосовуються заходи адміністративної відповідальності. Поряд з цим сьогодні існує твердження, що проступок є лише складовою частиною адміністративного правопорушення. Так, Т. Коломоєць визначає адміністративне правопорушення як “будь-яке порушення норми адміністративного права”, тоді, як, “адміністративний проступок – протиправне вчинення діянь, за які законодавством передбачено накладання адміністративного стягнення. Аналогічну думку стверджує А. Біла. За її словами “чинний КУпАП ототожнює ці два поняття, що неправильно, оскільки адміністративне правопорушення за своєю сутністю є набагато ширшим, ніж адміністративний проступок, оскільки включає усі протиправні діяння, які мають місце у сфері державного управління, а адміністративний проступок” вважає вона “є складовою його (адміністративного правопорушення), за що й настає адміністративна відповідальність”.
Сьогодні існують й інші, альтернативні, визначення цих двох понять. Так, О.Остапенко в своїх працях говорить про адміністративний делікт” як “ передбачене законодавством суспільно-шкідливе (небезпечне), протиправне, винне діяння чи бездіяльність, вчинене особою у конкретному місці за певних умов під час посягання на суспільні відносини, які охороняються законодавством України. У 1994 р. Л.Коваль видає перший за незалежності курс лекцій з адміністративного права, в якому у розділі: “Відповідальність за адміністративний проступок” він розглядає адміністративний проступок як юридико-фактичну сторону адміністративної відповідальності і визначає його ознаками “шкідливість, протиправність, караність”.
Не можна не погодитися із точкою зору Є.Додіна про суспільну небезпечність адміністративного проступку, який говорить, що вона є менша за масштабами суспільної небезпечності від злочину й пропонує відрізняти їх між собою за ступенем тяжкості та інтенсивності.
І. Коліушко, ще більш складніше класифікує адміністративні протиправні діяння залежно від державного органу, що розглядає справу про їх вчинення та його важкістю, виділяючи: “адміністративні проступки”, “підсудні проступки”, а також “правопорушення”
Таким чином, на мою думку, варта уваги законодавця класифікація адміністративного правопорушення на: адміністративний проступок –протиправне діяння із невеликою суспільною небезпекою і пов’язане лише зі сферою управління, за яке адміністративним законодавством передбачена відповідальності; делікт – це передбачена законодавством, протиправна дія чи бездіяльність у конкретному місці й за певних умов, яка спрямована на посягання на суспільні відносини; підсудні проступки – це протиправні діяння, із невеликою суспільною небезпекою, які до сфери управління не мають ніякого відношення.
Також необхідно з’ясувати сутність матеріальної ознаки адміністративного правопорушення, такої його зовнішньої ознаки, як караність, кваліфікуючої ознаки “повторність вчинення”; провести чіткіше розмежування адміністративного правопорушення від злочину та ін.
Література:
1. Коліушко І., Голосніченко І. До проблеми відмежування адміністративних проступків, що підпадають під юрисдикцію суду // Право України. – 2001. – № 3. – С. 39-41.
2. Колпаков В. Адміністративне правопорушення (проступок) поняття і співвідношення з іншими деліктами // Підприємництво Господарство Право. – 2003. – № 7. – С. 47-50.
3. Колпаков В. Адміністративний проступок: Радянська доктрина // Юридична Україна. – 2004. – № 7. – С. 17-26.
4. Колпаков В. Шкідливість і суспільна небезпека адміністративного делікту: розмежування за філософським виміром // Юридична Україна. – 2004. – № 10. – С. 19-27.
5. Колпаков В. Стан дослідження проступку в українському адміністративному праві // Право України. – 2005. – № 6. – С. 25-28.

Напиши коментар

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s

%d блогерам подобається це: