Skip to content
Tags

, , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , ,

АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВІ ОСНОВИ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ

27.03.2008

Кризові явища в економічній та соціальній сферах суспільного розвитку свідчать насамперед про неефективність здійснюваних останнім часом відповідно до нових політико-ідеологічних і соціально-економічних орієнтирів спроб трансформувати систему державного управління в Україні. Адже об’єктивно неминучий процес руйнування адміністративно-командної системи в нашій країні на певному етапі відбувався поспішно, без створення такої моделі управління, яка б відповідала вимогам часу.
Подолати існуючі недоліки сьогодні неможливо без науково-стратегічного осмислення проблеми державного управління. Таке усвідомлення є передумовою проведення радикальної адміністративної реформи, що базується на положеннях Конституції України.  
За Конституцією державна влада реалізується за принципом її поділу на законодавчу, виконавчу та судову гілки. Втілення в життя даного принципу обумовлює необхідність забезпечення умов ефективного функціонування виконавчої влади, визначення її політико-правових засад, функціонального та структурного впорядкування системи державного управління.
В адміністративно-правовій науці найпоширенішим є поняття державного управління як самостійного виду державної діяльності, що має організуючий, виконавчо-розпорядчий, підзаконний характер, особливої групи державних органів чи посадових осіб щодо практичної реалізації функцій і завдань держави в процесі повсякденного і безпосереднього керівництва економічним, соціально-культурним і адміністративно-політичним будівництвом.
Особливості державного управління полягають у функціях, на виконання яких його спрямовано. Ці функції складають зміст державного управління як самостійної форми діяльності, що має певну мету, однак запланований результат може бути досягнутий лише в разі правильного встановлення завдань управління.
Державне управління як вид соціального управління обов’язково містить три елементи: прийняття рішення, його виконання та контроль за реалізацією. Державне управління – це частина державної діяльності, що має своїм основним призначенням здійснення виконавчої влади. Державний характер такого управління полягає в тому, що в його процесі реалізуються завдання, функції та інтереси держави. Для його здійснення створюють спеціальні органи, які діють в рамках законів і в межах своїх повноважень.
Як самостійній формі державної діяльності державному управлінню притаманні характерні риси, що випливають з його природи здійснення виконавчих і розпорядчих повноважень:
1. Загальнодержавний характер, оскільки воно охоплює найважливіші сторони життя держави і суспільства;
2. Спрямованість на виконання Конституції та законів України;
3. Юридично-владний, розпорядчий характер;
4. Організаційний зміст, за допомогою якого досягають регулювання і координації спільної праці людей;
Активність і цілеспрямованість, має безпосередніми об’єктами свого впливу галузі економічного, соціального і адміністративно-політичного будівництва;
5. Безперервне та постійне здійснення.
Змістом державного управління є комплекс функцій, які називаються функціями управління. Через їх реалізацію суб’єкти виконавчої влади здійснюють управлінські процеси, досягають поставленої мети. Функція управління пов’язує в одне ціле запланований результат, практичну діяльність з виконання намічених завдань і одержаний результат.
Запланований результат може бути досягнутий лише у разі, коли правильно, з урахуванням реальних можливостей визначено управлінські завдання. Функції державного управління є відносно самостійними елементами виконавчої державної діяльності. За мету функції управління мають виконання завдань держави та суспільства шляхом діяльності в різних процесуальних формах.
Державне управління здійснюють відповідно до принципів, закладених Конституцією України. Так, в Основному Законі нашої держави зазначено такі принципи державного управління: відповідальності органів виконавчої влади за доручену справу перед людиною і державою; верховенства права; законності; участі громадян та їх об’єднань в управлінні; гласності; рівноправності громадян в управлінні.
Серед основних принципів державного управління слід назвати:
1. Принцип відповідальності органів виконавчої влади чи посадових осіб за доручену справи перед людиною і державою випливає із змісту статей 3, 17, 19 Конституції України. Згідно зі ст. 3 держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком держави. Органи виконавчої влади є відповідальними перед Президентом України, підконтрольні і підзвітні Верховній Раді в межах, передбачених ст. 85, 87 Конституції України.
2. Принцип верховенства права в Україні закріплений у ст. 8 Конституції.
Відповідно до цього положення Конституція має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії.
3. Принцип законності безпосередньо пов’язаний з принципом верховенства права, а також базується на положеннях Конституції, згідно з якими Україна є суверенною, демократичною, соціальною, правовою, незалежною державою. Законність повинна бути реальною. Реальність законності гарантовано насамперед обов’язком державних органів і їх посадових осіб додержуватися її, відповідальністю перед народом України, а також судовим контролем, прокурорським наглядом, контролем з боку спеціальних органів виконавчої влади(комісій, інспекцій) і правом громадян на звернення в державні і громадські органи, в тому числі суд.
4. Громадяни користуються рівним правом доступу до державної служби, а також до служби в органах місцевого самоврядування. Вони мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних релігійних та інших переконань, статі, етнічного і соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними чи іншими ознаками. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. Обмеження на участь у державному управлінні встановлюються виключно законами(засуджені до покарання у вигляді позбавлення волі, недієздатні).
5. Принцип гласності в державному управлінні пов’язано насамперед з вільним доступом громадян до інформації про діяльність органів виконавчої влади всіх рівнів, окрім відомостей, які є державною таємницею чи іншою захищеною законом таємницею. Кожному гарантовано право вільного доступу до інформації про довкілля, якість харчових продуктів та предметів побуту, а також право на її поширення. Таку інформацію ніким не може бути засекречено.
Розглядаючи співвідношення виконавчої влади та державного управління, слід виходити з того, що категорія виконавча влада є політико-правовою, а категорія державне управління – є організаційно-правовою, єдине, що їх об’єднає, це виконавча спрямованість.
Державне управління за своїм призначенням становить собою вид державної діяльності, в межах якої реалізується державна влада. Це повністю відповідає системі поділу влади, оскільки кожна гілка єдиної державної влади реалізує повноваження через діяльність відповідних суб’єктів.
Виконавча влада набуває реального характеру в діяльності відповідних ланок державних органів та їх апарату, що дістали назву органів виконавчої влади, але продовжують здійснювати управлінську діяльність і за суттю є органами державного управління. Отже, сутність проблеми співвідношення виконавчої влади і державного управління характеризується низкою чинників, які свідчать про те, що в деяких випадках вони мають як спільні риси , так і відрізняються за деякими важливими ознаками. Так, виконавчу владу та державне управління здійснюють виконавчі органи, однак до органів управління належить також адміністрація державного підприємства чи установи, яка не є виконавчим органом.
Отже, виконавча влада представлена в механізмі поділу влади органами виконавчої влади. Державне управління здійснюється в межах цієї системи та іншими державними органами, не названими в Конституції України виконавчими, й виявляється у діяльності різних ланок державного апарату, які за своєю сутністю є органами державного управління. Основне його призначення – виконавча і розпорядча діяльність у межах, передбачених адміністративним правом, нормами, що складають адміністративне законодавство.
Література:
1. Адміністративне право України. Академічний курс: Підруч.: У двох томах: Том 1. Загальна частина / Ред. колегія: В.Б. Авер’янов (голова). – К.: Видавництво “Юридична думка”, 2004. – С. 49-67.
2. Гладун З.С. Адміністративне право України: Навч. посібник. – Тернопіль: Карт-бланш, 2004. – С. 195-209.
3. Курінний Є. Державне управління: оновлений погляд на визначення категорії // Підприємництво Господарство Право. – 2003. – № 12. – С. 82-85.
4. Авер’янов В. Ще раз про зміст і співвідношення понять “державне управління” і “виконавча влада”: полемічні нотатки // Право України. – 2004. – № 5. – С. 113-116.
5. Селіванов В. Ціннісно-правовий вимір вітчизняного державного управління // Право України. – 2004. – № 4. – С. 30-36.

Напиши коментар

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s

%d блогерам подобається це: