про визнання причини пропущення строку звернення до суду поважною та його поновлення

(п.2 Ст.100 КАСУ)

В провадженні Центрального районого суду м. Сімферополя  знаходиться адміністративна справа № 2-а-867/09, від 07.07.2009 р., розпочата за моїм адміністративним позовом  про визнання дій Управління праці та соціального захисту населення Центрального районної Ради  м. Сімферополь неправомірними щодо виплати допомоги  при народженні дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, та стягнення заборгованості по виплатах.

Відповідачем по справі у своїх запереченнях було заявлено вимогу до суду відмовити у задоволенні мого адміністративного позову у зв’язку з пропущенням мною строку звернення до адміністративного суду.

Згідно із ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення в адміністративний суд для захисту прав, свобод та інтересів особи встановлено річний термін, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.  

Я цілком усвідомлюю, що згідно з ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду мною було пропущено встановлений річний строк, однак, прошу суд поновити строк позовної давності, вважаючи, що він мною пропущений з поважних причин.  Враховуючи особливості мого теперішнього способу життя як матері малолітньої дитини, стан безпорадності, викликаний необхідністю весь свій час приділяти її вихованню і догляду, я не маю можливості регулярно вивчати і відслідковувати нормативно-правові документи та зміни до них. Я не маю і не зобов’язана мати підписку на друковані видання, в яких опубліковуються всі прийняті органами державної влади законодавчі акти. Про те, що права матерів та їх дітей по виплатам допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку порушуються, я дізналася у жовтні  2008 року з одного із випусків “Новин” про рішення Конституційного Суду України про визнання деяких положень закону про держбюджет на 2008 рік неконституційними, а пізніше й те, що аналогічне рішення було прийняте у липні 2007 року.

З огляду на те,  що зазначені рішення (які мають пряме відношення до моїх прав особи яка приймає участь у правовідносинах стороною яких є УПСЗН) було фактично приховане працівниками УПСЗН, які зобов’язани доводити до відома громадян усі зміни у законодавстві, які стосуються порядку реалізації громадянами своїх прав соціального забезпечення, я не мала можливості оскаржити факти порушення моїх суб’єктивних прав неправомірними діями та бездіяльністю службовців УПСЗН. Оскільки інформація про повний  склад  моїх прав щодо отримання державної допомоги сім’ям з дітьми мені надана не була, а допомога при народженні мого сина виплачувалась мені протягом року в нерівних частинах, про те, що вона складає 8500грн,  а не 22,6 прожиткових мінімумів, як передбачено Законом України, я дізналась тільки після останніх виплат у листопаді 2008 року.

Із заявою про перерахунок та виплату  різниці, яка утворилася між отриманими мною сумами та гарантованими мені державою розмірами посібників, я звернулася 17 квітня 2009 року в УПСЗН.

У відповіді УПСЗН від 27.04.09 року мені було відмовлено в проведенні перерахунку та виплаті різниці на підставі прийнятого Закону України про Держбюджет на відповідні роки. З наданою відповіддю Управління праці та соціального захисту населення Центрального районної Ради м. Сімферополя я не погодилась, після чого, скориставшись порядком досудового врегулювання спору та керуючись положеннями Закону України «Про звернення громадян», мною було подано скаргу на дії УПСЗН до вищестоящого органу, тобто до Мінистерства праці и соціальной політики Криму. Однак, з рішенням Министерства праці и соціальной політики Криму № 10-492 від 21.05.2009р я теж не погодилась, оскільки його позиція щодо нарахування та виплати мені допомоги по народженню та догляду за дитиною співпадає з позицією Управління праці та соціального захисту населення Центрального районної Ради м. Сімферополя, з чим я не згодна в повному обсязі з причин, які я змушена була викласти в адміністративному позові, звертаючись до суду за захистом моїх прав.

Отже, вирішити спір щодо питання призначення та виплати мені допомоги по народженню в розмірі 22,6 прожиткових мінімумів та допомоги по догляду за дитиною в розмірі прожиткового мінімуму (з відповідним перерахунком за минулий період) в досудовому порядку виявилось неможливим, що спонукало мене звернутись до адміністративного суду.

У п.4 ст. 99 КАСУ визначено : якщо законом встановлена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, то обчислення строку звернення до адміністративного суду починається з дня, коли позивач дізнався про рішення суб’єкта владних повноважень за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб’єкта владних повноважень. Зазначеним у п.4 ст.99 КАСУ порядком досудового вирішення спору я скористалась. Тобто обчислення строку звернення до адміністративного суду починається з дня отримання мною рішення Министерства праці и соціальной політики Криму за результатами розгляду моєї скарги на дії Управління праці та соціального захисту населення Центрального районної Ради м. Сімферополя, а саме з 21.05.2009р.

Як свідчить позиція Суду у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

А з огляду на те що мій фактичний стан особи з сімейними обов’язками наділяє мене додатковим правовим статусом, елементом якого є відповідальність за мою малолітню дитину, і саме на реалізацію інтересів та прав дитини спрямовані усі мої вольові дії, а це створює передумови моєї фактичної безпорадності у самостійному вирішенні питань соціально-правового характеру та моєї залежності від отучующих (у тому числі у великій мірі від органів соціального забезпечення та від сумлінного виконання ними своїх службових обов’язків) – держава Україна враховує ці особливості мого правового статусу та бере на себе позитивні зобов’язання, в частині створення умов для реалізації прав дитини та батьків з урахуванням цього їх особливого правового статусу, зокрема ратифікацією міжнародних договорів, так:

- Згідно з положеннями п.1 Ст. 26 «Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року» від 20.11.1989 року (Єдиний реєстр. № 19389/2001): «1. Держави-учасниці визнають за кожною дитиною право користуватися благами соціального забезпечення, включаючи соціальне страхування, і вживають необхідних заходів щодо досягнення повного здійснення цього права згідно з їх національним законодавством»

- Згідно з положеннями п.1 Ст. 3 «Конвенція про права дитини від 20 листопада 1989 року»: «В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.»

Зважаючи на вищенаведене, керуючись ч. 2 ст. 100, ст. 102 КАС України, я звертаюсь до суду з проханням вважати причину пропуску мною строку для звернення до суду з адміністративним позовом – мій безпорадній стан, викликаний спрямованістю усіх моїх вольових дій на виконання обов’язків, підставою виникнення яких є позитивна відповідальність за мою малолітню дитину, та неправомірною поведінкою працівників УПСЗН – невиконання приписів законодавства щодо інформування мене, суб’єкта правовідносин соціального забезпечення про повний склад моїх прав та обов’язків, та зміни у правовому регулюванні цих відносин, – поважною, та поновити мені строк звернення до суду по цій справі.

«___» __________ 2009р.                                                                                                               Ю.В.Єлісєєва

ПРО ОЗНАЙОМЛЕННЯ З МАТЕРІАЛАМИ СПРАВИ

ТА НАДАННЯ УСІХ НЕОБХІДНИХ КОПІЙ

за моїм адміністративним позовом про визнання дій щодо призначення допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відмови в перерахунку і виплаті в повному обсязі допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку неправомірними; стягнення недоплаченої суми допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку26.05.2009р. мною до Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області було подано Адміністративний позов про визнання дій щодо призначення допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відмови Управління праці та соціального захисту населення Жовтневого району Маріупольської міської ради в перерахунку і виплаті в повному обсязі допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку неправомірними; стягнення недоплаченої суми допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.  

Відповідно до ст. 107 КАСУ:

Про відкриття провадження у справі чи відмову у  відкритті провадження  у  справі  суддя  постановляє  ухвалу.

Копія ухвали про відкриття провадження в  адміністративній справі  невідкладно після постановлення надсилається особам,  які беруть участь у справі,  разом з інформацією про їхні процесуальні права і обов’язки.

Але зазначу, що до цього часу копію такої ухвали я не отримала.

Також, у зв’язку з тим, що у своїх запереченнях Відповідач заявив вимогу до Суду винести рішення з урахуванням строків позовної давності, чим вводить в оману Суд, показує свою необізнаність або зовсім не читав мій позов та інші матеріали моєї справи, – мною до Суду  04.09.09р.  було надіслане Клопотання про відмову у застосуванні приписів  ч.1 ст. 100 КАСУ щодо наслідків пропущення строку для звернення до адміністративного суду за адміністративним позовом.

Відповідно до Ст. 133 КАСУ:

Клопотання осіб,  які беруть участь у справі,  вирішуються судом негайно після того,  як буде заслухана думка інших присутніх у судовому засіданні осіб,  які беруть участь  у  справі,  про  що постановляється  ухвала.  Ухвала  суду  про  відмову в задоволенні клопотання  не  перешкоджає  повторному  його  заявленню  протягом судового розгляду справи.

Ніхто не  може  бути обмежений у праві на отримання в адміністративному суді інформації про дату, час і місце розгляду своєї справи та ухвалені в ній судові рішення (ч.1 ст.12 КАСУ)

З огляду на те, що в мене до цього часу відсутні будь-які відомості щодо розгляду мого Клопотання, вважаю за доцільне зазначити, що Суд позбавляє мене права скористатися всіма існуючими не забороненими законом  засобами для захисту моїх прав і інтересів від  порушень і  протиправних посягань. Бо за результатами розгляду мого Клопотання може виникнути необхідність у наступних діях, матеріалах, доказах і таке інше, – з метою повного дослідження зазначеного у Клопотанні питання та забезпечення повного,  всебічного та об’єктивного розгляду моєї справи для захисту моїх інтересів та конституційних прав, та їх повного поновлення, а також належного здійснення правосуддя, що є одним з ключових принципів статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої  права і свободи від порушень і  протиправних посягань.

Конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених  Конституцією України. (ст. ст. 55, 64 Конституції)

У справі Bellet v. France  Європейський суд з прав людини зазначив,  що  „стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права”.

Також вважаю за необхідне зазначити наступне:

Під  час  судового  розгляду  адміністративної справи  в судовому засіданні забезпечується повне фіксування судового  засідання  за  допомогою звукозаписувального технічного засобу. (ч.6 ст.12, ч.1 ст.41 КАСУ)

Офіційним  записом  судового  засідання  є  лише технічний запис, здійснений судом у порядку, встановленому цим Кодексом. (ч.7 ст.12 КАСУ)

Носій  інформації,  на  який  здійснювався технічний запис судового  засідання  (касета,  дискета,  компакт-диск   тощо), є додатком до журналу судового засідання і після закінчення судового засідання приєднується до матеріалів справи. (ч.3 ст.41 КАСУ)

На клопотання особи, яка бере участь у справі, за розпорядженням головуючого може бути здійснено повне або часткове роздрукування технічного запису судового засідання.  Особа, яка бере участь у справі, має право отримати копію інформації з носія, на який здійснювався технічний запис судового засідання. (ч.2 ст.44 КАСУ)

Відповідно до ст. 49 КАСУ:

3. Особи, які беруть участь у справі, мають право:

- знати про дату, час і місце судового розгляду справи, про всі судові  рішення, які ухвалюються у справі та стосуються їхніх інтересів;

- знайомитися з матеріалами справи;

- заявляти клопотання і відводи;

- знайомитися з технічним записом та журналом судового засідання і подавати письмові зауваження до них;

- робити із матеріалів справи виписки, знімати копії з матеріалів справи, одержувати копії судових рішень;

- оскаржувати судові рішення у частині, що стосується їхніх інтересів;

- користуватися іншими процесуальними правами, наданими їм цим Кодексом.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 41, 44, 49, 107, 133 КАСУ,

Прошу:

1) забезпечити повне фіксування судових  засідань за допомогою звукозаписувального технічного засобу та отримання мною таких копій;

2) надати копію ухвали про відкриття провадження по справi за моїм позовом, яка менi не направлена дотепер;

3) надати копію Ухвали за результатом розгляду мого Клопотання про відмову у застосуванні приписів  ч.1 ст. 100 КАСУ щодо наслідків пропущення строку для звернення до адміністративного суду за адміністративним позовом, якщо така вже є, або попередити мене про дату та час розгляду щодо цього Клопотання;

4) надати можливість ознайомитися з матеріалами справи, та отримати  копії матеріалів, що знаходяться у справі.

_______ПІБ________________,
проживающей по адресу: ____
__________________________
__________________________

Дело № 2-а-867/09 от  07.07.2009г
Судья Андреева О.Н.

ЗАЯВЛЕНИЕ

Прошу выдать решение суда по административному иску № 2-а-742/09, от  07.07.2009г. о признании действий Управления труда и социальной защиты населения Центрального райсовета г.Симферополя неправомерными относительно выплат пособия по беременности и родам и пособия по уходу за ребёнком до достижения им 3-хлетнего возраста и взыскания задолженности по выплатам.

«____»___________2009г.                                                                                          _____________________

61058  г. Харків, пр-т Перемоги, 52 – В  Руднєвой О.О.

Позивач:

Відповідач: Управління праці і соціального захисту населення  Дзержинської райради у місті Харків,
61072, м. Харків, вул. Тобольська, буд.63, тел.340-44-11

Заперечення проти  Клопотання Відповідача щодо пропуску Позивачем  строку звернення до адміністративного суду,  Клопотання позивача про поновлення строку  звернення з адміністративним позовом та долучення деяких документів.

В провадженні Дзержинського районного суду м. Харків знаходиться адміністративна справа №2-А-2341/09, розпочата за моєю позовною заявою до Управління праці і соціального захисту населення  Дзержинської райради  м. Харкова (далі-УПСЗН).

У п.1  Клопотання щодо пропуску Позивачем строку звернення до адміністративного суду  №2019/03 від 26.05.09р.(далі по тексту – письмовий доказ) Відповідач  звернувся до суду з вимогою про залучення ст.100 Кодексу адміністративного судочинства України (далі-КАСУ)до мого позову.

Ст.86 КАСУ: Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на їх безпосередньому,всебічному,повному та об’єктивному дослідженні. Ст.70 КАСУ: Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги.  

На підставі цих норм, прошу Суд оцінити письмовий доказ, та не брати його до уваги, бо письмовий доказ  з відповідною назвою за №2019/03 від 26.05.09 не зареєстрований в книзі реєстрації УПСЗН(я переконалась в цьому 30.07.09р., попросивши в канцелярії УПСЗН надати мені інформацію про запис), тобто одержаний з порушенням закону. За цим номером зареєстрован інший документ (він є в справі), під назвою, відповідно до запису в журналі реєстрації УПСЗН:«Повідомлення про призначення допомоги при народженні дитини».

Якщо суд відносно п.1. вимог Позивача, викладених в цьому Запереченні проти письмового доказу вирішить не брати до уваги письмовий доказ, тоді прошу Суд залишити без розгляду  і подальші вимоги, викладені в п.п.2,3  заперечення проти  письмового доказу. Бо п.п.2,3 пов’язані з п.1.вимог.

В обґрунтування подальших вимог, зазначених в п.п. 2 – 4  Заперечення проти  письмового доказу, хочу зазначити, по-перше, що до суду я звернулась у 2008 р, а не в 2009 р., як зазначає Відповідач; по-друге, вважаю дії Відповідача  щодо наполягання на пропущенні строку звернення до суду – зловживанням його процесуальними правами,що вступають у протиріччя з його процесуальними обов’язками (зокрема – обов’язком доказування правомірність своїх дій, рішень та бездільності, в разі заперечення проти позову (п.2 Ст. 71 КАСУ)), та загальною Конституційною компетенцією органу, наділеного владними  повно-повноваженнями («Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпе-чення прав і свобод людини є головним обов’язком держави» (ч.2 Ст.3 Конституції України (далі – КУ)); по-третє, вважаю, що ці дії ставлять під сумнів мою можливість реалізації конституційного права на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (ч.2. Ст.55 КУ)), права, яке положеннями КУ визначене, як таке, що зовсім не підлягає обмеженню ні при яких умовах:«Конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених КУ… Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями .. 52, 55, ..  КУ.» (Ст. 64. КУ).

1.  щодо часу, коли я  дізналася про порушення права.Дбаючи про свої права з моменту нарахуван-ня допомоги, не дивлячись на хронічну хворобу (див. додаток), я в квітні 2007 р., прийшла до УПСЗН довідатись про правові підстави та розмір призначеної допомоги. Інспектор із  Рішення про призначен-ня допомоги (є в справі), зачитала  мені підставу призначення, а саме: «Закон  «О государственных пособиях семьям с детьми». Довідавшись про цю підставу, я  надалі відслідковувала рішення Верховної Ради України, та Конституційного Суду України, що стосувалися Закону про сімейну

допомогу, не дивлячись на  брак часу, бо весь мій час був присвячений догляду за матір’ю, яка після тяжкої  та  довготривалої хвороби померла 11.06.08 р., та  догляду за двома дітьми(бо я одинока мати і сама проживаю зі своїми дітьми(довідки додаються)).

Про те , що права матерів та їх дітей по виплатам допомоги  порушуються, я дізналася у листопаді – грудні 2008 р., коли письмово намагалась урегулювати спір щодо розміру соціальної допомоги з органом УПСЗН.

Преамбула до Закону має суттєве значення для розуміння змісту, як всього Закону, так і його положень.( «.. в преамбуле в концентрированной форме излагаются цели, задачи и принципы правового акта, указываются условия, обстоятельства, мотивы и другие исходные установки, послужившие поводом для его создания.» (Большой юридический словарь http://law-enc.net/word/Преамбула.). Тому, прочитавши в «Урядовом Кур’єрі» в кінці липня 2007 р. преамбулу до Рішення Конституційного Суду від 09.07.2007 р. N 6-рп/2007, цитую: «Підставою для розгляду  справи  згідно  зі  статтями  71,  82  Закону  України  “Про  Конституційний Суд України” ( 422/96-ВР )  є наявність спору щодо конституційності  положень  Закону України  “Про  Державний бюджет України на 2007 рік” від 19 грудня  2006 року N 489-V ( 489-16 ) (далі –Закон 489)», я вирішила, що це Рішення не стосується аж ніяк  Закону про сімейну допомогу, бо вважала завжди, що закон про Державний бюджет, як правовий акт, маючи особливий предмет регулювання – визначення доходів та видатків держави,  не може за своєю сутністю регулювати суспільні відносини, а тому до моїх правовідносин з Відповідачем, зокрема щодо Закону про сімейну допомогу, не стосується.

Як би УПСЗН в «Рішенні від 24.02.07 р.» в підставі призначення допомоги вказав таку ж підставу, яку згодом надав Суду у довідці  від 26.05.2009 р. № 2019/03 (документ є у справі)), а саме, що  «допомога призначається на підставі Закону про Державний Бюджет 2007 р…..», то звісно, що я би звернула увагу  на Рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 р., що безпосередньо стосувалось саме положень Закону про Державний Бюджет на 2007 р.

З огляду на  те, що у  Рішенні від 24.02.07 р  працівниками УПСЗН  було фактично прихована справжня підстава надання мені допомоги, я прошу Суд оцінити  неправомірність дій УПСЗН, яке  зобов’язане  в повному обсязі формулювати в своїх рішеннях підстави надання допомоги з посиланням на Закон (так, як це було зроблено на вимогу Суду у відповіді від 26.05.2009 р. № 2019/03), не кажучи вже про обов’язок інформування про зміни у законодавстві, що стосуються надання соціальної допомоги.

Неправомірні дії УПСЗН не дали мені можливості своєчасно дізнатись про зміни законодавства, що стосуються  моїх правовідносин з Відповідачем, та своєчасно оскаржити факти порушення моїх суб’єктивних прав в суді.

Тому я вважаю, що строк пропущен з вини Відповідача.

2. Коли я в листопаді 2008 р. дізналась про  порушення мого констуційного права на отримання гарантованого державою розміру допомоги для застрахованих осіб, та про те, що не зроблено перерахунку у відповідності з Рішеннями Конституційного Суду від 09.07.2007 р. та 22.05.2008р.,  я вирішила  не зразу йти до суду, а  поскаржитись щодо неправильного, а можливо і помилкового(бо допускала, що  людський фактор міг спричинити цю помилку) визначення  розміру соціальної допомоги на підставі Закону про сімейну допомогу, замість Закону «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням»(далі – Закон 2240),  письмово і особисто начальникові УПСЗН, бо допускала, що  людський фактор міг спричинити цю помилку.

У своєму  зверненні  від 11.11.2008р я обґрунтувала необхідність перерахунку вимагала  доплатити недоотриману суму  Допомоги при народженні дитини та Допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у відповідності  з розміром  ст.ст. 41,43 Закону 2240,  і тим самим вирішити спір щодо розміру  допомоги.

Але, у листі   від 10.12.2008 р. УПСЗН  відмовило мені повністю, повідомив при цьому, що єдиним мотивом  відмови – є те, що всі нарахування та виплати  зроблені  УПСЗН у відповідності до чинного законодавства.

До того ж у своєму рішенні про відмову УПСЗН:

1) в порушення п.4 ст.15 ЗУ «Про звернення громадян» не роз’яснило  мені порядок подальшого оскарження своєї відмови, чим  зробило перепону подальшого своєчасного оскарження у вищіх інстанціях.

2) серед можливих підстав для перерахунку і доплати допомоги, була вказана лише одна підстава – «якщо будуть зміни до вищезгадуваних законів, у зв’язку із Рішенням Констутиційного Суду України». А така підстава, як – звернення з заявою про перерахунок з наданням декларації та документів про дохід сім’ї, для визначення совокупного доходу – не була вказана.

3)  в переліку мотивів відмови Відповідачем не був  вказаний мотив пропущення строків звернення за  перерахунком соціальної допомоги за період  – з часу призначення  цих допомог і до досягнення дитиною  3-річного віку, а також  доплатою недорахованої суми цих допомог.

Тому не зрозуміло, чому зараз, в ході судового процесу  Відповідач наполягає на пропущенні сроку звернення щодо порушеного права, бо різниця між відповіддю УПСЗН (10.12.2008 р.) і часом подання мною позову до суду (12.12.2008 р.)  всього 2 дні.

Не погоджуючись із аргументами відмови УПСЗН і  будучи непроінформованою  службовцями УПСЗН про встановлений Законом порядок можливого подальшого оскарження відмови у Вищих інстанціях , я  через 2 дні подала позов до суду.

Потім, самостійно вивчаючи законодавчі норми, а саме  Закон України «Про звернення громадян» я зрозуміла, що правильно скористалась можливістю досудового вирішення спору  на підставі  саме цього Закону.

Отже, розглянувши мою справу по суті, як це й вимагається Законом України «Про звернення громадян»: (цитую) ст.15 зазначеного закону: “Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов’язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов’язки. Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз’ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.”,  УПСЗН порушив цю норму.

Висновок: З вини УПСЗН, що порушив ч.4 ст.15 ЗУ «Про звернення громадян», та на підставі ч.4. ст. 99 КАСУ,  вважаю, що я скористалась правом досудового вирішення спору, тому срок звернення до суду  треба обчислювати з грудня 2008 р., тобто з  часу листування з УПСЗН щодо вирішення спору про розмір відповідних  дитячих допомог та доплату недорахованих сум..

3. Крім того, вважаю за доцільне звернути увагу суду на положення законодавства, які обґрунтовують недоцільність застосування норм ч.2 с.99 КАСУ щодо строку звернення до суду  стосовно виплати соціальної допомоги на дитину.

Відповідно до ст.99  КАСУ передбачає не тільки річний термін звернення до суду, а також посилається на інші закони, що встановлюють терміни звернення з позовом.

1) Відповідно до ч. 2 ст. З Конституції України, права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, держава відповідає перед людиною за свою діяльність, забезпечення прав є головним обов’язком держави. Таким чином, наполягання  УПСЗН на пропущенні строків оскарження, обмежує гарантовані УПСЗН (як представником держави) соціальні гарантії матері та малолітньої дитини, замість того, щоб забезпечувати ці гарантії – що є обов’язком УПСЗН.

Таким чином, всі кодекси, всі закони, всі акти, які захищають матеріальний зміст права матері і дитини, повинні знаходитись в межах компетенції УПСЗН, як виконуючого обов’язки по нарахуванню та виплаті соціальної допомоги.

Згідно ст. 5 Сімейного кодексу України держава охороняє сім’ю, дитинство, материнство, батьківство, створює умови для зміцнення сім’ї. Держава створює людині умови для материнства та батьківства, забезпечує охорону прав матері та батька, матеріально і морально). заохочує і підтримує материнство та батьківство. До вимог, що випливають із сімейних відносин, давність звернення з позовом не застосовується відповідно до ст. 20 Сімейного кодексу України.

Крім того, в соответствии с ч. 1 ст. 35 Закона 2240 догляд за дитиною та народження дитини є  страховим випадком.

Согласно ч.2 ст. 8 Закону України «О страховании», страховой случай – событие, с наступлением которого возникает обязанность страховщика осуществить выплату страховой суммы (страхового возмещения) страхователю, застрахованному или иному третьему лицу.

У відповідності з ч. 1 п.5. ст. 268 гражданского Кодекса срок исковой давности на требование страхователя (застрахованного лица) к страховщику об осуществлении страховой выплаты (страхового возмещения) не распространяется.

Більш того, на виконання Постанови КМУ від 16.01.2007 р. № 32 «Питання виплати застрахованим особам допомоги при народженні дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку», для врегулювання питання передачі функцій призначення та виплати допомоги при народженні дитини та по догляду за дитиною до 3 років саме застрахованим особам, управління повинне керуватися Наказом Мінпраці та соцполітики від 06.12.2006 р. № 453 «Про передачу функцій призначення та виплати допомоги при народженні дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку застрахованим особам від страхувальників та робочих органів виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності та його відділень органам праці та соціального захисту населення », згідно з яким з 01.01.2007р. УПСЗН передані функції страховика по відношенню до застрахованим особам з питань призначення і виплати допомоги при народженні дитини та по догляду за дитиною до 3 років.

Згідно ст.5 Закону №2240, застраховані особи мають “…державні гарантії реалізації застрахованими особами своїх прав…”.

Отже, до 01.01.2007 р. у випадку спору з питань страхового відшкодування застрахована особа могла звернутись до суду згідно з Цивільним законодавством та позовна давність на страхові відшкодування не поширювалась.

У зв’язку з такою зміною делегованої особи, спори стали вирішуватись в адміністративному суді через те, що Відповідач є органом виконавчій влади. Тобто, “адміністративні” відносини з питання виплати зазначеної допомоги обумовлюються лише особою Відповідача, але не його функцією по призначенню та виплаті зазначених допомог, яка відноситься до цивільних відносин. Раніше зазначену допомогу сплачував сам Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності й спірні питання регулювались лише Цивільним кодексом, а не адміністративним.

У випадку, коли б ці функції були покладені на іншу юридичну особу (не суб`єкта владних повноважень), відносини регулювались би також Цивільним кодексом. Отже, норми позовної давності розповсюджуються на усі цивільні правовідносини, у тому числі й на ті, що виникли за участю держави та її адміністративно-територіальних одиниць як суб’єктів цивільних прав.

Оскільки я маю статус застрахованої особи та надала докази цього, то строк позовної давності на мою справу не поширюється (як на вимогу застрахованої особи про здійснення страхового відшкодування).

Таким чином, до 01.01.2007 року позовна давність на страхові відшкодування не поширювалась. Після прийняття нових законів (Постанови КМУ№32 та Наказу №453), у випадку застосовування однорічного строку позовної давності, суд не має звужувати моє право громадянина України на звернення до суду у любий строк у спорі про страхове відшкодування, що ЗАБОРОНЕНО Конституцією України (ст. 22)

Виходячи з наведених норм законодавства можна зробити висновок, що строк звернення до суду обчислювається з 12.12.2008р., срок позовної давності дорівнює безстроковому строку, тому у суду немає підстав для застосування обмежувальних норм статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України до правовідносин, пов’язаних з забезпеченням державою надання допомоги по народженню та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Крім того, відповідно до п.55 Порядку призначення і виплати державної допомоги сім’ям з дітьми, затвердженого постановою КМУ від 27 грудня 2001 року № 1751, призначені, але своєчасно не одержані суми державної допомоги сім’ям з дітьми з вини органу, що призначає або виплачує зазначену допомогу, виплачуються протягом будь-якого часу без обмежень. При цьому виплата здійснюється виходячи з розміру прожиткового мінімуму, встановленого на день її призначення.

Вказаним Порядком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року N 1751 не встановлений кінцевий термін звернення за виплатою допомоги особою, яка має право на отримання її у зв’язку з доглядом за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Жодним з нормативних актів щодо правовідносин, пов’язаних з забезпеченням державою надання соціальної допомоги, не встановлені обмеження щодо звернення за виплатою передбаченого відповідним законодавством розміру допомоги та оскарження дій суб’єкта владних повноважень щодо відмови в виплаті соціальної  дитячої допомоги в належному розмірі.

У разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини (згідно з ч. 7 ст. 9 КАС України), суд  застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону).

З урахуванням наведеного, а також зважаючи на те, що порушення щодо невиплати позивачу збільшеного розміру Допомоги на дитину до досягнення 3-річного віку є триваючим і неможливо визначити початок перебігу строку звернення до суду, суд має через аналогію закону  прийти до висновку, що строк позовної давності у даному випадку не застосовується.

4.         Також, вважаю за необхідне зазначити – Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція) гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов’язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред’являється особі.

Ключовими принципами статті 6 є верховенство права та належне здійснення правосуддя. Ці принципи також є основоположними елементами права на справедливий суд.

Враховуючи той факт, що право на справедливий суд займає основне місце у системі глобальних цінностей демократичного суспільства, Європейський суд у своїй практиці пропонує досить широке його тлумачення.

Так, у справі Delcourt v. Belgium Суд зазначив, що “у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення”.

У справі Bellet v. France Суд зазначив, що “стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права”.

Як свідчить позиція Суду у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

А з огляду на те що мій фактичний стан особи з сімейними обов’язками наділяє мене додатковим правовим статусом, елементом якого є відповідальність за мою малолітню дитину, і саме на реалізацію інтересів та прав дитини спрямовані усі мої вольові дії, а це створює передумови моєї фактичної безпорадності у самостійному вирішенні питань соціально-правового характеру та моєї залежності від отучующих (у тому числі у великій мірі від органів соціального забезпечення та від сумлінного виконання ними своїх службових обов’язків) – держава Україна враховує ці особливості мого правового статусу та бере на себе позитивні зобов’язання, в частині створення умов для реалізації прав дитини та батьків з урахуванням цього їх особливого правового статусу, зокрема ратифікацією міжнародних договорів, так:

- Згідно з положеннями п.1 Ст. 26 “Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року” від 20.11.1989 року (Єдиний реєстр. № 19389/2001): “1. Держави-учасниці визнають за кожною дитиною право користуватися благами соціального забезпечення, включаючи соціальне страхування, і вживають необхідних заходів щодо досягнення повного здійснення цього права згідно з їх національним законодавством”

- Згідно з положеннями п.1 Ст. 3 “Конвенція про права дитини від 20 листопада 1989 року”: “В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.”

- Згідно з положеннями п.п. 1,2 Ст.10 «Міжнародного Пакту про економічні, соціальні і культурні права»: «Держави, які беруть участь у цьому Пакті, визнають, що: 1. Сім’ї, яка є природним і основним осередком суспільства, повинні надаватися по можливості якнайширша охорона і допомога, особливо при її утворенні і поки на її відповідальності лежить турбота про несамостійних дітей та їх виховання…2. Особлива охорона повинна надаватися матерям протягом розумного періоду до і після пологів. Протягом цього періоду працюючим матерям повинна надаватись оплачувана відпустка або відпустка з достатньою допомогою по соціальному забезпеченню.».

Тобто , прошу Суд взяти до уваги норми міжнародного права та  відновити мої порушені права, як жертви від зловживання владою, якою (жертвою), згідно з положеннями п.18 Декларації основних принципів правосуддя для жертв злочинів та зловживання владою від 29.11.1985, є Позивач, право якого на відшкодування шкоди, сричиненої зловживанням влади, є – складовою частиною його конституційної правосуб’єктності, та обов’язком держави, зокрема, на підставі Міжнародного договору від 25.07.2005 «Основні принципи та керівні положення, що стосуються прав на правовий захист і відшкодування збитку для жертв грубих порушень міжнародних норм в галузі прав людини та серйозних порушень міжнародного гуманітарного права», та Ст. 13 «Право на ефективний засіб юридичного захисту» Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Офіційний Вісник України (Далі-ОВУ) 2006, 32 від 23.08.2006, ст. 2371) (Далі – Конвенція).

Тобто, прошу Суд, на підставі положень процесуального законодавства (п.6 Ст. 9 Кодексу Адміністративного Судочинства України (далі – КАСУ),  не застосовувати наслідки, встановлені приписами Ст. 100 КАСУ, та задовольнити  відновлення мого порушеного права.

Поряд з цим,  прошу визначити поважною причини пропущення строку звернення з позовом,  звернувши увагу на відсутність у мене можливості для самостійної реалізації свого конституційного права на судовий захист від посягань влади.

Прошу  теж врахувати, що моя дієздатність обмежена (я є одинокою матір’ю що виховує двох дітей, я доглядала за хворою матірью, що мешкала разом, та померла 11.06.2008 р. після довготривалої хвороби), і я фактично не могла реалізувати своє право на судовий захист порушених прав ні самостійно, ні з допомогою адвокатів. Одночасно, порушення службовцями УПСЗН вимог законодавства, щодо інформування учасників соціальнозабезпечувальних відносин про зміни у правому регулюванні цих відносин, зокрема – приховування від отримувачів допомог наслідків прийняття рішень Конституційним Судом України, неповне зазначення підстав надання допомоги,  унеможливили наявність у складі правосуб’єктності Позивача правової визначенності щодо своїх прав та обов’язків у цих правовідносинах, що також спричинило звуження моєї процесуальної дієздатності.

Прошу Суд дати оцінки неправомірної бездіяльності Відповідача, та вивчити дійсні причини пропуску процесуального строку.

Зважаючи на вищенаведене, керуючись ч. 1 ст. 99,  ч. 2 ст. 100, ст. 102 КАС України, я звертаюсь до суду з проханням вважати причину пропуску мною строку для звернення до суду з адміністративним позовом – мій безпорадній стан одинокої матері двох дітей, викликаний спрямованістю усіх моїх вольових дій на виконання обов’язків матері, підставою виникнення яких є позитивна відповідальність за мою малолітню грудну дитину, та неправомірною поведінкою працівників УПСЗН – невиконання приписів законодавства щодо інформування суб’єкта правовідносин соціального забезпечення про повний склад моїх прав та обов’язків, та зміни у правовому регулюванні цих відносин, приховування  дійсних підстав нарахування допомоги – поважною, та поновити мені строк звернення до суду по цій справі.

Прошу Суд також врахувати, що Позивач дбала про захист своїх прав з початку призначення мені допомоги, тобто сама приходила дізнаватися про підстави нарахування допомоги, регулярно відслідковувала  появу нормативно-правових документів, прийнятих Верховною Радою України та Констутиційним Судом України, що стосувались  норми, на яку мені було вказано УПСЗН, як на підставу призначення допомоги.

Отже, якщо Відповідач буде і далі наполягати на застосуванні строків позовної давності, я вимушена буду звернутись до суду та прокуратури з наполяганням  притягнути должностні особи Відповідача до відповідальності за порушення ст.15 Закону України «Про звернення громадян».

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. З Конституції України, відмова в поновленні строку позовної давності, може обмежити гарантовані державою Україна соціальні гарантії матері та малолітньої дитини.

Отже, на підставі викладеного вище, та враховуючи те, що норми Конституції України є нормами прямої дії, відповідно до ст.ст. 1, 3, 8, 21, 22, 46, 48, 56, 64 Конституції України, Декларації основних принципів правосуддя для жертв злочинів та зловживання владою,  Основних принципів та керівних положень, що стосуються прав на правовий захист і відшкодування збитку для жертв грубих порушень міжнародних норм в галузі прав людини та серйозних порушень міжнародного гуманітарного права, Ст.Ст. 1, 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Ст. 1 Протоколу N 1 Конвенції, Ст.Ст. 1, 4, 5, 9, 29, 34, 41, 43 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням», Ст.Ст. 1, 3, 5, 13, 15 (в редакції яка діяла до 28.12.2007 р.) Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми», Закону України «Про звернення громадян», Ст.Ст. 5, 20 Сімейного кодексу України, рішень Конституційного суду України від 09.07.07 р., 22.05.2008 р., 27.11.2008 р., Ст.Ст. 2, 7, 8, 9, 11, 17, 21, 88, 100, 162, 187, п.2 ст.198, ст.201 Кодексу адміністративного судочинства України,

Прошу:

1. Прошу Суд не брати до уваги п.1. письмового Клопотання щодо пропуску Позивачем строку звернення до адміністративного суду  №2019/03 від 26.05.2009р., як такий що одержаний з порушенням закону.
2. Поновити строк звернення з адміністративним позовом та визнати поважною причину пропущення строку звернення.
3. Прошу надати запит  до поліклініки № 26 (за адресою: 61072  м. Харків,   вул. 23 Серпня,  буд. 23-а, тел. 340- 43-85) про  стан здоров’я  моєї матері  для  підтвердження того, що я наглядала за хворою матір’ю останні пів-року до ії смерті (померла 11.06.2008 р.). Повні данні матері: – Щербина Пелагея Іванівна, 1934 року народження (мешкала за адресою: 61018, м. Харків, вул.. Старицького буд.16, кв. 142)

4.       Долучити до матеріалів справи документів, в тому числі  і тих, примірників яких не було в додатках у зв’язку з долученням до справи Співвідповідача

Додатки:

01010, м. Київ, вул. Московська, д.8, корп.5

Позивач:

П. І. Б.

адреса

Тел.

Відповідач:

Управління праці та соціального захисту
населення (повна назва)

адреса

тел.

Третя особа:

Головне Управління Державного

Казначейства (повна назва)

адреса

тел.

До касаційної скарги

на постанову суду першої інстанції (повна назва)

від … по адміністративній справі № …

та Ухвалу … апеляційного адміністративного

суду від  …  по адміністративній справі № …

Клопотання

щодо поновлення строку  для подання касаційної скарги.

23 жовтня 2009 р. … апеляційним адміністративним судом (головуючий суддя – П. І. Б.) було винесено ухвалу, в якій апеляційну скаргу … (П. І. Б. позивача) на постанову … міськрайонного суду (повна назва суду) від від 08.05.09 року по адміністративній справі № … залишено без задоволення, а Постанову вищезгаданого суду – без змін

Позивач з поважних причин не зміг бути присутнім на слуханні у суді апеляційної інстанції, про що завчасно повідомив шановний суд (повідомлення про вручення поштового відправлення № … від 16.10.2009 р.)

23.10.2009 р. справу було розглянуто у відкритому судовому засіданні і винесено ухвалу, яка набрала законної сили з моменту оголошення. Згідно із п. 4 ст. 205 КАСУ мені, як позивачу,  повинно було надіслано рішення суду, в порядку, встановленому статтею 167  цього Кодексу.  

Цитую п 3 статті 167:

«3. Копія  судового  рішення  не  пізніше наступного дня після ухвалення надсилається особі,  яка бере участь у  справі,  але  не була  присутня в судовому засіданні.  Якщо копія рішення надіслана представникові, то вважається, що вона надіслана й особі, яку вона представляє».

Проте, в порушення норм процесуального права, що є порушенням положень Кодексу адміністративного судочинства України, рішення  було відправлене 18.11.2009 р., а отримане Позивачем 20.11.2009 р., про що свідчать поштові штемпелі на конверті.

У зв’язку з тим, що я, … (П. І. Б. позивача), зараз перебуваю у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, та враховуючи особливості мого теперішнього способу життя, як матері двох малолітніх дітей, стан безпорадності, викликаний необхідністю весь свій час приділяти їх вихованню та догляду, так склалися обставини, що , отримавши ухвалу 20.11.2009 р. (п’ятниця), я не мала можливості встигнути ґрунтовно підготувати касаційну скаргу на постанову … міськрайонного суду (повна назва) від 08.05.09 року по адміністративній справі № …та Ухвалу … апеляційного адміністративного суду (повна назва) від  23.10.2009 р. по адміністративній справі № …, та відправити її поштою на адресу  Вищого адміністративного суду України у термін до 22 листопада 2009 р. (неділя).

Прошу суд, вважати причину пропуску поважною, та поновити строк  для подання касаційної скарги.

26.11.2009 р.               (підпис)                                 П. І. Б. позивача

Додаток: копія конверта, у якому було надіслано ухвалу … апеляційного адміністративного суду з поштовими штемпелями  відділень відправника і одержувача кореспонденції

Зважаючи  на незадовільний майновий стан моєї сім’ї, що склався у зв’язку із моєю відпусткою по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (я непрацююча особа), джерелом існування моєї родини на теперішній час є зарплатня чоловіка та допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (додаток1, додаток2), таким чином середньомісячний доход на кожного члена родини становить 378,11грн. , а це ніжче встановленого  на даний час розміру пржиткового мінімуму. Враховуючи положення ст. 94 КАСУ прошу Шановний Суд  своєю ухвалою стягнути на мою користь з бюджету суму судового збору у розмірі 166 грн.   

Додатки:

1. Довідка про доходи;
2. Розрахунок середньомісячного доходу на кожного члена сім’ї:

Дата:                                       Підпис                                            Ініціали, прізвище

адреса:  01024, м. Київ,

вул. П.Орлика, 4 а

Особа, що подає скаргу (Позивач):

Відповідач: Управління праці та соціального захисту населення  виконкому Дзержинської районної у місті ради

Третя особа: Міністерство праці та соціальної політики України

адреса: 01001, м. Київ-01, вул. Еспланадна, 8/10

тел. (044) 226-24-45

адреса електронної пошти: невідома

справа у судах першої та апеляційної інстанцій №

К Л О П О ТА Н Н Я

щодо звільнення від сплати судових витрат

У зв’язку з наданням мною до Вищого адміністративного суду України касаційної скарги на постанову Дзержинського районного суду міста  від 27.05.2009 р. по справі № про визнання протиправними дій та бездіяльності, донарахування допомоги при народженні дитини та допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та стягнення матеріальної шкоди та недоотриманих сум грошової допомоги за моїм позовом до Управління праці та соціального захисту населення  виконкому Дзержинської районної у місті ради, якою відмовлено у задоволенні позовних вимог, та ухвалу Д  апеляційного адміністративного суду від 31.03.2010 р. по справі   

прошу Шановний Суд зглянутися на незадовільний майновий стан моєї сім’ї, що склався у зв’язку із моєю відпусткою по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, наданої мені без збереження заробітної плати у відповідності до наказу  від  року №, оскільки основним та єдиним джерелом мого існування на теперішній час є допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, та місячний доход не відповідає навіть розміру встановленого законом прожиткового мінімуму, а також те, що я виховую двох неповнолітніх дітей, ч.3 ст. 82 Цивільного процесуального кодексу України, прошу Шановний Суд  своєю ухвалою звільнити мене від оплати судових витрат – державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення.

Копії наказу та свідоцтв про народження дітей додаються до касаційної скарги.

«_____»____________2010                                     _________

З 20.08.2007 року по16.06.2010 року я перебуваю у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до наказу №5 від 14.08.2007року та фактично здійснюю догляд за дитиною.

Управлінням праці та соціального захисту населення дрогобицької міської ради, згідно поданої мною заяви, була призначена допомога при народженні дитини, а також допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Це право передбачене п.1 ст.40 та п.1 ст.42 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами зумовленими народженням та похованням» від 18.01.01 N 2240-III (у редакції від 09.07.07), як матері, застрахованій в системі загальнообов’язкового соціального страхування.  

Відповідно до ст. 41 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування …» від 18.01.01 N 2240-III (у редакції від 09.07.07) було передбачено, що допомога при народженні дитини надається у сумі, кратній 22,6 розміру прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років, встановленого на день народження дитини. Виплата допомоги здійснюється одноразово у дев’ятикратному розмірі прожиткового мінімуму при народженні дитини, решта – протягом наступних 12 місяців у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Статтею 43 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування …» від 18.01.01 N 2240-III (у редакції від 09.07.07) було передбачено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованій особі у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16 січня 2007р. №32 передбачено, що допомога при народженні дитини та допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку застрахованим особам з 1 січня 2007р.призначається органами праці та соціального захисту населення за місцем проживання застрахованих осіб.

Проте всупереч вимог ст.41 та ст.43 вищевказаного закону допомога при народженні дитини та щомісячна грошова допомога по догляду за дитиною до досягнення неї трирічного віку у 2007 і 2008р.р. виплачувались не в повному обсязі.

23.09.2008 року я звернулася до начальника Управління праці та соціального захисту населення дрогобицької міської ради п. Монастирського М.І. з заявою зробити перерахунок розміру допомоги по догляду за дитиною до досягнення неї трирічного віку до розміру, встановленого чинним законодавством.
Але листом №1376 від 08.10.2008 року відповідачем було мені відмовлено у здійсненні перерахунку з зазначенням, що згідно ст.56 Закону України «Про державний бюджет України на 2007рік» виплата допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку здійснюється в розмірі, що дорівнює різниці між 50 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім’ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 90,00 гривень для незастрахованих осіб та не менше 23 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб.
29.10.2008р. я звернулася до начальника Управління праці та соціального захисту населення дрогобицької міської ради п. Монастирського М.І. з заявою зробити перерахунок і доплату допомоги при народженні дитини до рівня 22,6 прожиткових мінімумів, встановлених на день народження мого сина……. 16.06.2007р. народження.
Своїм листом №1640 від 06.11.2008р.Управління праці та соціального захисту населення надало мені відповідь, яка зовсім не стосується предмету моєї заяви.

Я вважаю, що дії відповідача щодо мене є незаконними з наступних підстав :
09липня 2007 року Конституційний Суд України, розглянувши справу 1-29/2007 за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29,36,частини другої ст.56, частини другої ст.62, частини першої ст.66, пунктів 7,9,12,13,14,23,29,30,39,41,43,44,45,46 ст.71, статей 98,101,103,111, ЗУ «Про Держбюджет України на 2007 рік», визнав неконституційними вказані положення закону щодо обмеження розміру виплат допомоги при народженні дитини, а також допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку..
Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 14 грудня 2000 року у справі №1-31/2000 за конституційним поданням Президента України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Постанови Верховної Ради України «Про чинність Закону України «Про рахункову палату», офіційного тлумачення положень частини другої ст.150 Конституції України, а також частини другої ст.70 ЗУ «Про Конституційний Суд України» стосовно порядку виконання рішень Конституційного Суду України (справа про порядок виконання рішень Конституційного Суду України), -закони, інші правові акти або їх окремі положення, визнані неконституційними, не підлягають застосуванню як такі, що втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Оскільки закони, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення рішення про їх неконституційність (09.07.2007 ), то з урахуванням змін в законодавстві
відповідач повинен був визначати розмір державної допомоги при народженні дитини згідно з ст. 41 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування …» від 18.01.01 N 2240-III (у редакції від 09.07.07) , де встановлено, що розмір виплати допомоги при народженні дитини не може бути меншим, аніж 22,6 розміру прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років, встановленого на день народження дитини.

Відповідно до вимог ст.62 ЗУ від 19.12.2006 № 489-V«Про державний бюджет України на 2007рік» розмір прожиткового мінімуму для особи віком до шести років становить: з 01 січня 2007року по 31 березня 2007 року – 434,00 (чотириста тридцять чотири) гривні на місяць, з 01 квітня 2007 року по 30 вересня 2007 року – 463,00 (чотириста шістдесят три) гривні на місяць, з 01 жовтня 2007 року по 31 грудня 2007 року – 470,00 (чотириста сімдесят гривень) на місяць.
Прожитковий мінімум станом на 16.06.07р (дата народження мого сина) становив 463 грн. Таким чином, розмір призначеної відповідачем державної допомоги при народженні дитини повинен був складати : 463 грн. х 22,6 = 10463 грн.80 коп., а відповідачем була призначена допомога в розмірі 8500грн., що на 1963 грн.80коп. менше належного розміру.
Тобто відповідач повинен зробити перерахунок розміру цього виду допомоги і доплатити різницю.

Крім того, з урахуванням змін в законодавстві відповідач повинен був визначати розмір державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення неї трирічного віку відповідно до ст. 43 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням», якою передбачено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованій особі у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Цей вид державної допомоги мені призначено з 20.08.2007.

Приймаючи до уваги, що відповідно до частини 2 статті 42 Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням” допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку частково компенсує втрату заробітної плати (доходу) у період відпустки, то застосування до такого розрахунку прожиткового мінімуму, встановленого для дітей віком до 6 років не відповідає сутності та призначенню такої соціальної гарантії.

.Статтею 43 Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням” прямо зазначено, що допомога виплачується у розмірі, не меншому прожиткового мінімуму, встановленого законом. Такий прожитковий мінімум встановлений частиною 1 статті 62 Закону України від 19.12.2006 № 489-V “Про Державний бюджет України на 2007 рік” та частиною 1 статті 58 Закону України від 28.12.2007 року № 107 -VI “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України.

Так, відповідно до довідки Управління праці та соціального захисту населення дрогобицької міської ради №1694 від 17.11.2008 мені виплачувалось:
серпень 2007р – 51,35 грн.
вересень 2007р – 134,45 грн.
жовтень 2007р – 140,05 грн.
листопад 2007р – 140,05 грн.
грудень 2007р – 144,10 грн.
січень 2008р – 144,10 грн.
лютий 2008р – 144,10 грн.
березень 2008р – 144,10 грн.
квітень 2008р – 144,10 грн.
травень 2008р – 144,10 грн.
червень 2008р – 144,10 грн.
липень 2008р – 144,10 грн.
серпень 2008р – 144,10 грн.
вересень 2008р – 144,10 грн.
жовтень 2008р – 144,10 грн.
Згідно виписки з рахунку № 45142 ВАТ « Державний Ощадний Банк » від 26.12.2008:
листопад 2008р – 144,10 грн.
грудень 2008р – 144,10 грн.

Згідно зі статтею 62 Закону України від 19.12.2006 № 489-V “Про Державний бюджет України на 2007 рік” затверджений на 2007 рік прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня – 492 гривні, з 1 квітня – 525 гривень, з 1 жовтня – 532 гривні.
Отже, за серпень 2007р. я повинна була отримати допомогу по догляду за дитиною до досягнення неї трирічного віку в сумі 203,23 грн.:
525,00 грн./31 день = 16,94 грн. – сума допомоги, що має бути нарахована за один календарний день в серпні. Так як я перебуваю у відпустці по догляду за дитиною з
20 серпня (наказ №5 від 14.08.2007року ), то кількість календарних днів, за які повинна нараховуватись допомога становить 12 днів. Отже, 16,94 грн. х12 днів = 203,23 грн.
Різниця між належними по закону і призначеними виплатами по допомозі по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку:
серпень 2007р – 151,88 грн. (203,23 грн. – 51,35 грн.)
вересень 2007р – 390,55 грн. (525,00 грн. – 134,45 грн.)
жовтень 2007р – 391,95 грн. (532,00 грн. – 140,05 грн.)
листопад 2007р – 391,95 грн. (532,00 грн. – 140,05 грн.)
грудень 2007р – 387,90 грн. (532,00 грн. – 144,10 грн.)
Так, разом недоплата за 2007 рік становить 1714,23грн.
Тобто, Відповідач повинен сплатити мені різницю між належними по закону і призначеними виплатами по допомозі по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 20 серпня 2007р.по 31 грудня 2007р. включно, у сумі – 1714 грн.23 коп.

Згідно зі статтею 58 Закону України від 28.12.2007 року № 107 -VI “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” на 2008 рік затверджений прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня – 592 гривні, з 1 квітня – 605 гривень, з 1 липня – 607 гривень, з 1 жовтня – 626 гривень.
Різниця між належними по закону і призначеними виплатами по допомозі по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку:
січень 2008р – 447,90 грн. (592,0 грн. – 144,10 грн.)
лютий 2008р – 447,90 грн. (592,0 грн. – 144,10 грн.)
березень 2008р – 447,90 грн. (592,0 грн. – 144,10 грн.)
квітень 2008р – 460,90 грн. (605,0 грн. – 144,10 грн.)
травень 2008р – 460,90 грн. (605,0 грн. – 144,10 грн.)
червень 2008р – 460,90 грн. (605,0 грн. – 144,10 грн.)
липень 2008р – 462,90 грн. (607,0 грн. – 144,10 грн.)
серпень 2008р – 462,90 грн. (607,0 грн. – 144,10 грн.)
вересень 2008р – 462,90 грн. (607,0 грн. – 144,10 грн.)
жовтень 2008р – 481,90 грн. (626,0 грн. – 144,10 грн.)
листопад 2008р – 481,90 грн. (626,0 грн. – 144,10 грн.)
грудень 2008р – 481,90 грн. (626,0 грн. – 144,10 грн.)
Отже, разом недоплата за 2008 рік становить 5560,80 грн.
Тобто, Відповідач повинен сплатити різницю між належними мені по закону і призначеними виплатами по допомозі по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 01 січня 2008р.по 31 грудня 2008р. включно, у сумі – 5560 грн.80 коп.

Загалом за період з 20.08.2007 по 31.12.08 я повинна отримати доплату допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку на загальну суму 7275,03 гривні.

Таким чином, відповідач призначив і виплачував мені два види державної допомоги на дитину без урахування Рішення Конституційного Суду України №6-рп/2007 від 09.07.2007р., чим було порушено ст.ст..41, 43 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами зумовленими народженням та похованням» від 18.01.01 N 2240-III (у редакції від 09.07.07).
Я вважаю, що призначення розмірів державної допомоги при народженні дитини і допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку без урахування змін у законодавстві є неприпустимим і що діями відповідача грубо порушені конституційні права мене і моєї сім’ї на достатній життєвий рівень.

В Конституції України Україна проголошена демократичною, соціальною, правовою державою (ст. 1), визнано, що найвищою соціальною цінністю в Україні є людина, її права і свободи, їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, а їх утвердження і забезпечення є головним обов’язком держави (ст. 3), права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними (ст. 21), при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. (ст. 22) .

Законами України «Про державний бюджет на 2007 рік» і «Про державний бюджет на 2008 рік» обмежені мої права на отримання встановлених законом сум допомоги при народженні та допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, які є складовими мого конституційного права на соціальний захист і достатній рівень життя (ст. 46, 48 Конституції України). Згідно ст. 64 Конституції, конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України, а саме, в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень, також там зазначено ряд прав і свобод, які не можуть бути обмежені ні за яких обставин.

Своїми діями Відповідач грубо порушив мої права на гарантовану державою матеріальну підтримку материнства і належний соціальний захист.

Відповідно до пункту 5 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. та пункту 6 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. – це рішення має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень, статей зазначених законів, що визнані неконституційними. Тому мої порушені права повинні бути відновлені судом в повному обсязі відповідно до норм законодавства.
На підставі викладеного, керуючись ст. 1, 3, 8, 21, 22, 24, 46, 48, 55, 56, 64 Конституції України, ст. 40-43 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування …» від 18.01.2001 р. № 2240-ІІІ, ст.62 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік”, ст.58 Закону України „Про державний бюджет на 2008 рік”, Рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. по справі №29/2007 (№ 6-рп/2007) про соціальні гарантії, Рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. по справі N 1-28/2008 (N 10-рп/2008),.ст. 7-9, 21,22, 104-107 КАС України,

ПРОШУ:

1. Визнати незаконною відмову Управління праці та соціального захисту населення дрогобицької міської ради у здійсненні перерахунку та виплати доплати державної допомоги при народженні дитини та допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
2. Стягнути на користь …з Управління праці та соціального захисту населення дрогобицької міської ради, недотриману внаслідок невиконання останнім вимог законодавства України, суму допомоги при народженні дитини у розмірі 1963 грн.80коп.
3. Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення дрогобицької міської ради на користь … заборгованість зі сплати допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 20 серпня 2007р.по 31 грудня 2008р. включно, у загальному розмірі 7275 грн.03 коп.
4. Стягнути з Відповідача всі судові витрати по справі .
5. Зобов’язати Управління праці та соціального захисту населення дрогобицької міської ради в подальшому сплачувати мені допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку , тобто до 16.06.2010, у відповідності з нормами діючого законодавства, але не менше прожиткового мінімуму, гарантованого Конституцією України.
6. Зобов’язати Управління праці та соціального захисту населення дрогобицької міської ради виконати постанову суду негайно.

Додатки:

1. Копія позовної заяви.
2. Копія свідоцтва про народження дитини.
3. Копія заяви «Про здійснення перерахунку розміру допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку» від 23.09.2008.
4. Копія заяви «Про здійснення перерахунку і доплати допомоги при народженні дитини» від 29.10.2008.
5. Копія листа Управління праці та соціального захисту населення дрогобицької міської ради №1376 від 08.10.2008.
6. Копія листа Управління праці та соціального захисту населення дрогобицької міської ради №1640 від 06.11.2008.
7. Копія довідки Управління праці та соціального захисту населення дрогобицької міської ради №1694 від 17.11.2008.
8. Квитанція про сплату держмита.
9. Копія виписки з рахунку № 45142 ВАТ « Державний Ощадний Банк » від 26.12.2008.

30.03.09р.

про визнання противоправними дії та бездіяльність органа місцевго самоврядування під час виконання ним делегованих повноважень та поновлення порушеного цими (та іншими) діями суб’єктивного публічного права
(ч.2 Ст. 55 Конституції України, ч.1 Ст. 2 КАСУ)

Згідно з положеннями Конституції України:
- Україна є демократична, соціальна, правова держава (Ст.1 Конституції України), права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, вона відповідає перед людиною за свою діяльність, а утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним її обов’язком (ч.2 Ст.3 Конституції України);
- Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними (Ст.21 Конституції України), конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані (ч.2 Ст.22 Конституції України), при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод (ч.2 Ст.22 Конституції України), конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України (ч.1 Ст.64 Конституції України);
- Кожен зобов’язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи інших людей (Ст.68 Конституції України), норми Конституції України є нормами прямої дії, звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується (ч.3 Ст.8 Конституції України), права і свободи людини і громадянина захищаються судом (ч.1 Ст.55 Конституції України), кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (ч.2 Ст.55 Конституції України).  

Я, громадянка України, Л….. Юлія Олександрівна, маю статус особи, застрахованої у системі загальнообов’язкового державного соціального страхування, та маю право на матеріальне забезпечення за таким видом цієї системи страхування, як страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, яке є складовою частиною мого конституційного права на соціальний захист.

Я, Л….. Юлія Олександрівна, являюсь матір’ю малолітньої дитини Л…. Іллі Борисовича 19 червня 2008 року народження, про що відділом реєстрації актів цивільного стану Дніпровського районного управління юстиції м. Києва зроблено актовий запис за №…. від 10 липня 2008 року, на доказ чого надаю копію свідоцтва про народження 1-БК № 1…..
Згідно Постанови КМУ від 16.01.2007р. №32 «Питання виплати застрахованим особам допомоги при народженні дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку» допомога при народженні дитини та допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку призначається органами праці та соціального захисту населення за місцем проживання застрахованих осіб. Враховуючи таке, вважаю, що Відповідачем за даним позовом є Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Києві державної адміністрації.
З червня 2008 року Управлінням праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Київ державної адміністрації (далі – Відповідач), згідно поданої мною заяви, мені була призначена допомога при народженні дитини, як це передбачено Законом України „Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням” від 18.01.2001р. №2240-ІІІ з урахуванням положень Закону України „Про бюджет на 2008 рік” від 28.12.2007 р. № 107-VI. Тобто мені нарахували суму в 12 240 гривень з виплатою 4 800 гривень одноразово, решту – протягом 12 місяців (по 620 гривень щомісячно).
З серпня 2008 року Відповідач, згідно поданої мною заяви та на основі наказу «Про надання відпустки по догляду за дитиною до 3-х років Л…. Ю.О.» №… від 11.08.2008 року, виданого ….., де я працюю (копія наказу додається), прийняв рішення відповідно до статті 22 «Порядку нарахування та виплати державної допомоги сім’ям з дітьми» про нарахування мені допомоги по догляду за дитиною у розмірі, що визначається як різниця між 50 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім’ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 130 гривень. Приймаючи до уваги, що мною не була надана декларація про доходи, допомога виплачувалася в мінімальному розмірі – в сумі 130 гривень.
Тобто, я отримувала і отримую до цих пір допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку на рівні 130 гривень (виписка ….банку по картковому рахунку, який було відкрито спеціально для перерахування соціальної допомоги при народженні дитини та допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку станом на 21 липня 2009 року, додається).
06 вересня 2008 року в новинах на каналі “1+1″ та 08.05.2009 року в програмі «Факти» на каналі ICTV мені стало відомо про те, що розмір допомоги при народженні дитини та допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до вимог діючого законодавства є значно більшим, ніж я отримувала та отримую на теперішній час.
З огляду на те, що виплачені суми матеріального забезпечення (а саме допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку) не відповідають сумам, які мені були гарантовані розмірами матеріального забезпечення в разі настання таких страхових випадків як «народження» та «догляд за малолітньою дитиною», встановленими положеннями Закону України від 18.01.2001 № 2240-III «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» (ВВР, 2001 р., N 14, ст. 71) (Назва закону до зміни Законом України N 107-VI від 28 грудня 2007 року «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (ВВР, 2008, N 5-6, N 7-8, ст.78), я звернулася 29.05.2009 року до Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м.Києві державної адміністрації з заявою (вх.№1811 від 29.05.2009 р.) про порушення мого конституційного права на соціальний захист, та з вимогою про відновлення цього права засобом проведення перерахунку сум призначеного мені матеріального забезпечення та виплатою різниці, яка склалося між сплаченими сумами та гарантованим мені державою розміром матеріального забезпечення і подальшим наданням допомоги по догляду за дитиною до досягненння нею трирічного віку у відповідності з нормами діючого законодавства, але не менше прожиткового мінімуму, гарантованого Конституцією.
Підставою для мого звернення 29.05.2009 року до Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м.Києві державної адміністрації з заявою (вх.№1811 від 29.05.2009 р.) були порушення моїх суб’єктивних публічних прав – права на соціальний захист та права власності (в розумінні матеріального забезпечення за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням на підставі Закону України від 18.01.2001 № 2240-III «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням», як – законно очікуємого майнового блага, яке є об’єктом захисту положеннями Ст. 1 Протоколу N 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Постанова Європейського суду з справ людини по справі “Франческо Ломбардо проти Италії” (Francesco Lombardo v. Italy), pp. 26 – 27, § 17; Постанова по справі “Шулер-Цграгген проти Швейцарії” (Schuler-Zgraggen v. Switzerland) від 24 червня 1993 р., Series A, N 263, p. 17, § 46; Постанова по справі “Масса проти Італії” (Massa v. Italy) від 24 серпня 1993 р., Series A, N 265-B, p. 20, § 26 ), в правовідносинах, в яких моє право на матеріальне забезпечення гарантовано державою і яка виступає в цих відносинах у особі Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м.Києві державної адміністрації.
У відповіді УПСЗН №5780 від 02.06.2009 року мені було відмовлено у перерахунку та проведенні зазначених виплат, гарантованих мені Конституцією України.
Звертаю Вашу увагу, що Відповідач зазначив у відповіді, що мені призначена допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 08.12.2008 по 03.10.2011 рік. Це не відповідає дійсності, оскільки моя дитина народилася 19.06.2008 року (згідно свідоцтва про народження), декретна відпустка мені надана з 18.08.2008 по 19.06.2011 рік (згідно наказу «Про надання відпустки по догляду за дитиною до 3-х років Любченко Ю.О.» №56-к від 11.08.2008 року по ШДС «Софія»). Таким чином і допомога мені як застрахованій особі призначена згідно чинного законодавства з 18.08.2009 по 19.06.2011 рік. Вважаю дану неточність у відповіді неуважністю спеціаліста УПСЗН, оскільки допомогу в 130 грн. я фактично отримувала з 18 серпня 2008 року (виписка по картковому рахунку додається).
Крім того, мені було вказано на те, що статтею 23 розділу ІІ «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» внесено зміни до ст.15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» та прикінцевих положеннях цього Закону, якими, начебто, визначено єдиний порядок та умови призначення допомоги сім’ям з дітьми та її розмір, незалежно від того застраховані (працюють) чи не застраховані особи, які звертаються за призначенням допомоги. Що зазначені зміни до Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» Конституційним судом не визнавались неконституційними, а отже в 2008 році і на сьогодні діють в повному обсязі. Далі наведено порядок нарахування допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку на 2008 та 2009 роки згідно зі ст.15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми». На підставі викладеного УСЗН Деснянської районної у м.Києві адміністрації не вбачає підстав робити перерахунок.

10.06.2009 року я звернулася до Головного Управління праці та соціального захисту населення Київської міської державної адміністрації
зі скаргою (вх.№02/1-Л-452 від 16.06.2009 р.) щодо дій Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Києві державної адміністрації
В 30-денний термін +5 днів відповідь від ГУПСЗН м. Києва не надійшла. Ввважаю ненадання відповіді на письмове звернення до державної служби відмовою у задоволенні моєї заяви. (в разі надходження відповіді зобов’язуюсь долучити її до адміністративного позову)

Я вважаю, що відмова Відповідача є незаконною.
Висновок про порушення моїх прав у цих правовідносинах я робила з огляду на такі обставини.
Згідно з положеннями Ст.46 Конституції: «Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі …. тимчасової втрати працездатності, … та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення…».
На виконання обов’язку держави по забезпеченню прав людини, в цілях створення механізму реалізації конституційного права громадян на соціальний захист, яке відповідно до Конституції гарантується загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням, Верховною Радою України 14.01.1998 було прийнято Закон України №16/98-ВР «Основи законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» (Відомості Верховної Ради України, 1998 р., N 23, ст. 121).
Основи законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування відповідно до Конституції України визначають принципи та загальні правові, фінансові та організаційні засади загальнообов’язкового державного соціального страхування громадян в Україні (Преамбула Закону про Основи).
Згідно з положеннями ч.3 Ст. 2 Закону про Основи: «Завданням законодавства про загальнообов’язкове державне соціальне страхування є встановлення гарантій щодо захисту прав та інтересів громадян, які мають право на пенсію, а також на інші види соціального захисту, що включають право на забезпечення їх у разі … народження дитини, необхідності догляду за малолітньою дитиною …». (В редакції до внесення змін Законом України N 107-VI від 28 грудня 2007 року «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»).
Згідно з положеннями Ст. 3 Закону про Основи: «Право на забезпечення за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням згідно з цими Основами мають застраховані громадяни України, …».
Згідно з положеннями Ст. 4 Закону про Основи: «Залежно від страхового випадку є такі види загальнообов’язкового державного соціального страхування: … страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням; … Відносини, що виникають за зазначеними у частині першій цієї статті видами загальнообов’язкового державного соціального страхування, регулюються окремими законами, прийнятими відповідно до цих Основ.». (В редакції до внесення змін Законом України N 107-VI від 28 грудня 2007 року «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»).
Згідно з положеннями Ст.6 Закону про Основи: «Суб’єктами загальнообов’язкового державного соціального страхування є застраховані громадяни, …, страхувальники і страховики. Застрахованою є фізична особа, на користь якої здійснюється загальнообов’язкове державне соціальне страхування. … Страховиками є цільові страхові фонди з: … страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням; (В редакції до внесення змін Законом України N 107-VI від 28 грудня 2007 року «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»)… Страхові фонди беруть на себе зобов’язання щодо збору страхових внесків та надання застрахованим особам матеріального забезпечення … при настанні страхових випадків. Об’єктом загальнообов’язкового державного соціального страхування є страховий випадок, із настанням якого у застрахованої особи … виникає право на отримання матеріального забезпечення та соціальних послуг, передбачених статтею 25 цих Основ».
Положеннями Ст.11 Закону про Основи визначено юридичні факти з якими пов’язано виникнення правовідносин з приводу надання матеріального забезпечення, як реалізаціїї конституційного права на соціальний захист застрахованої особи: «Страховий ризик – обставини, внаслідок яких громадяни … можуть втратити тимчасово … засоби до існування і потребують матеріальної підтримки …. за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням.
Страховий випадок – подія, з настанням якої виникає право застрахованої особи на отримання матеріального забезпечення …., передбачених законами України з окремих видів загальнообов’язкового державного соціального страхування.».
Згідно з положеннями Ст. 25 Закону про Основи: «За загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням надаються такі види … матеріального забезпечення: … 3) страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням: … допомога при народженні дитини та по догляду за нею; (В редакції до внесення змін Законом України N 107-VI від 28 грудня 2007 року «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України») …У разі прийняття законів з … внесення змін до законів України з окремих видів загальнообов’язкового державного соціального страхування одночасно вносяться зміни до цих Основ. …».
Згідно з положеннями Ст. 26 Закону про Основи: «До страхових випадків, з настанням яких надаються матеріальне забезпечення … належать: … вагітність і пологи, догляд за малолітньою дитиною; (В редакції до внесення змін Законом України N 107-VI від 28 грудня 2007 року «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»)
Характеристика страхових випадків, умови надання … їх види та розміри матеріального забезпечення за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням визначаються законами України з окремих видів загальнообов’язкового державного соціального страхування, іншими нормативно-правовими актами, які містять норми щодо загальнообов’язкового державного соціального страхування. …».
Характеристики таких страхових випадків «вагітність і пологи» та «догляд за малолітньою дитиною», як підстави надання та отримання матеріального забезпечення, право на яке гарантоване загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням (і яке є складовою частиною конституційного права на соціальний захист), умови надання, види та розміри цього матеріального забезпечення, визначено Законом України від 18.01.2001 № 2240-III «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням».
Закон України від 18.01.2001 № 2240-III «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» відповідно до Закону України № 16/98-ВР «Основи законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» визначає правові, організаційні та фінансові основи загальнообов’язкового державного соціального страхування громадян у зв’язку з вагітністю та пологами, народженням дитини та необхідністю догляду за нею. (ч.1 Преамбули Закону України від 18.01.2001 № 2240-III «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням») (В редакції до внесення змін Законом України N 107-VI від 28 грудня 2007 року «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»).
Матеріальне забезпечення та соціальні послуги, що надаються за Законом України від 18.01.2001 № 2240-III «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням», є окремим видом загальнообов’язкового державного соціального страхування громадян, що здійснюється Фондом соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (ч.2 Преамбули Закону України від 18.01.2001 № 2240-III «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням»), та визнаються як гарантія конституційного права громадян на соціальний захист.
Згідно з положеннями Ст.1 Закону України від 18.01.2001 № 2240-III «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» (В редакції до внесення змін Законом України N 107-VI від 28 грудня 2007 року «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»): «Загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, передбачає матеріальне забезпечення громадян у зв’язку з втратою заробітної плати (доходу) внаслідок … вагітності та пологів, догляду за малолітньою дитиною, часткову компенсацію витрат, пов’язаних із народженням дитини …».
Згідно з положеннями п.1 Ст.4 Закону України від 18.01.2001 № 2240-III «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» (В редакції до внесення змін Законом України N 107-VI від 28 грудня 2007 року «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»): «Право на матеріальне забезпечення … за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, мають застраховані громадяни України, …Це право виникає з настанням страхового випадку…».
Згідно з положеннями Ст.5 Закону України від 18.01.2001 № 2240-III «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» (В редакції до внесення змін Законом України N 107-VI від 28 грудня 2007 року «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»): «Загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, здійснюється за принципами: 1) законодавчого визначення умов і порядку здійснення загальнообов’язкового державного соціального страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням; …3) державних гарантій реалізації застрахованими особами своїх прав; …».

Стаття 36 Закону України від 18.01.2001 № 2240-III «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» чітко роз’яснює Підстави для відмови в наданні допомоги по тимчасовій непрацездатності:
1. Допомога по тимчасовій непрацездатності не надається:
1) у разі одержання застрахованою особою травм або її захворювання при вчиненні нею злочину;
2) у разі навмисного заподіяння шкоди своєму здоров’ю з метою ухилення від роботи чи інших обов’язків або симуляції хвороби;
3) за час перебування під арештом і за час проведення судово-медичної експертизи;
4) за час примусового лікування, призначеного за постановою суду;
5) у разі тимчасової непрацездатності у зв’язку із захворюванням або травмою, що сталися внаслідок алкогольного, наркотичного, токсичного сп’яніння або дій, пов’язаних з таким сп’янінням;
6) за період перебування застрахованої особи у відпустці без збереження заробітної плати, творчій відпустці, додатковій відпустці у зв’язку з навчанням.
2. Застраховані особи, які в період отримання допомоги по тимчасовій непрацездатності порушують режим, встановлений для них лікарем, або не з’являються без поважних причин у призначений строк на медичний огляд, у тому числі на лікарсько-консультативну комісію (ЛКК) чи медико-соціальну експертну комісію (МСЕК), втрачають право на цю допомогу з дня допущення порушення на строк, що встановлюється рішенням органу, який призначає допомогу по тимчасовій непрацездатності.
Звертаю Вашу увагу, що жоден пункт даної статті не підлягає до застосування до мого страхового випадку.
Згідно з положеннями п.п. 1, 3 Ст.9 Закону України від 18.01.2001 № 2240-III «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням»: «1. Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (далі – Фонд) є органом, який здійснює керівництво та управління загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, провадить збір і акумуляцію страхових внесків та інших коштів, призначених для фінансування матеріального забезпечення та соціальних послуг, види яких передбачені статтею 34 цього Закону, та забезпечує їх надання, а також здійснює контроль за використанням цих коштів. Фонд належить до цільових позабюджетних страхових фондів (В редакції до внесення змін Законом України N 107-VI від 28 грудня 2007 року «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»). 3. … Держава є гарантом надання матеріального забезпечення та соціальних послуг застрахованим особам Фондом, стабільної діяльності Фонду.».
Згідно з положеннями пп. пп. 3), 4) п. 1, Ст. 29 Закону України від 18.01.2001 № 2240-III «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням»:
«1. Застраховані особи мають право:
1) отримувати у разі настання страхового випадку матеріальне забезпечення та соціальні послуги, передбачені цим Законом;
2) оскаржувати відповідно до законодавства дії страховика, страхувальника-роботодавця щодо надання матеріального забезпечення та соціальних послуг і сплати страхових внесків.».
Згідно з положеннями п.п. 3, 4 Ст. 34 Закону України від 18.01.2001 № 2240-III «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» (В редакції до внесення змін Законом України N 107-VI від 28 грудня 2007 року «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»): «За загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, надаються такі види матеріального забезпечення та соціальних послуг:
1) допомога при народженні дитини (статті 40, 41 цього Закону);
2) допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (статті 42-44 цього Закону);».
Згідно з п.3 Розділу IX «Прикінцеві положення» Закону України від 18.01.2001 № 2240-III «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням», закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються до відносин з приводу надання матеріального забезпечення за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, тільки в частині що не суперечить Закону України від 18.01.2001 № 2240-III «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням», зокрема – положення акту, яким, згідно з п.5 Розділу IX «Прикінцеві положення» Закону України від 18.01.2001 № 2240-III «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням», визначається розмір виплат «Допомоги при народженні дитини» та «Допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку», підлягають застосуванню тільки в тій частині, в якій вони не суперечать нормам Закону України від 18.01.2001 № 2240-III «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням», якими встановлено розміри цих видів матеріального забезпечення, а саме: Ст. 43 Закону України від 18.01.2001 № 2240-III «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» (В редакції до внесення змін Законом України N 107-VI від 28 грудня 2007 року «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»): «Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованій особі у розмірі, що … не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом.».
У грудні 2007 року, у зв’язку з прийняттям Закону України N 107-VI від 28 грудня 2007 року «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (ВВР, 2008, N 5-6, N 7-8, ст.78, положеннями п.24 розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» було фактично призупинено реалізацію гарантованого державою конституційного права на соціальний захист громадян, застрахованих у системі загальнообов’язкового державного соціального страхування (за таким видом цієї системи страхування, як страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням), таким його різновидом, як – соціальне забечення.
Положеннями п.23 розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Законоу України N 107-VI від 28 грудня 2007 року «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» було, фактично, тимчасово встановлено новий засіб реалізації права на соціальний захист громадянами, застрахованими у системі загальнообов’язкового державного соціального страхування, в разі настання страхових випадків «вагітність і пологи» та «догляд за малолітньою дитиною», як отримання соціальної допомоги за Законом України № 2811-XII від 21.11.1992 «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» (ВВР, 2001 р., N 20, ст. 102).
Враховуючи викладене Рішенням Конституційного суду України від 22.05.2008 року N 10-рп/2008 “У справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень статті 65 розділу I, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу II, пункту 3 розділу III Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” і 101 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 67 розділу I, пунктів 1-4, 6-22, 24-100 розділу II Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) пункт 25 розділу II “Внесення змін до деяких законодавчих актів України” Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”.
Відповідно до пунктів 6, 7 Рішення Конституційного суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, визнаних неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов’язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.
Таким чином, при визначені розміру допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку необхідно керуватися статтею 43 Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням”, а не положеннями Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, які визнані неконституційними.
Аналізуючи можливість застосування до порядку та розміру виплати у 2008 році застрахованим особам допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку статті 43 Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням” та статті 15 Закону України «Про державну допомогу сімям з дітьми» слід виходити з наступного.
До 01.01.2008 року на осіб, застрахованих в системі державного соціального страхування, які мали право на отримання допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до статей 3, 4 Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням”, розповсюджувалася без виключень дія зазначеного Закону щодо встановлення підстав, розміру та порядку виплати допомоги.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» в назві та тексті Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням” було виключено право на отримання застрахованими особами зазначеної допомоги, та виключені статті 42 та 43, які передбачали порядок та розміри виплати зазначеної соціальної гарантії.
В свою чергу Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» були внесені зміни до статті 15 Закону України «Про державну допомогу сімям з дітьми», з якої було виключено слово незастрахованим. Такі зміни стали підставою розповсюдження дії статті 15 Закону України «Про державну допомогу сімям з дітьми» як на застрахованих осіб, так і на незастрахованих в системі державного соціального страхування.

Але Рішенням Конституційного суду від 22.05.2008 року всі зміни, внесені Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» до Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням” були визнані неконституційними та їх дія на 2008 рік була повністю поновлена.
Приймаючи до уваги, що на розгляд Конституційного суду не вносилися питання конституційності статей Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» в частині внесення змін до Закону України «Про державну допомогу сімям з дітьми», фактично у 2008 році питання порядку та розміру виплат допомоги застрахованим особам одночасно регулювалися статтями 41,43 Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням” та статтею 15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми».
Згідно з частиною 4 статті 8 КАС України забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.
Відповідно до частин 1, 2 статті 8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Таким чином робимо висновок, що наразі в 2008 році виникла на перший погляд колізія норм права, відповідно до якої нарахування та виплата допомоги по догляду за дитиною для осіб, застрахованих в системі загальнообов’язкового державного соціального страхування, можна здійснювати як згідно Закону України «Про допомогу сім’ям з дітьми», так і згідно Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням».
Проте ретельно вивчивши норми зазначених законів приходимо до висновку, що питання вирішується наступним чином.
Закон України «Про допомогу сім’ям з дітьми» від 21.11.1992 р. прийнятий відповідно до Конституції України і встановлює гарантований державою рівень матеріальної підтримки сімей з дітьми шляхом надання державної грошової допомоги.
Ст. 1 даного закону встановлено, що громадяни України, в сім’ях яких виховуються та проживають неповнолітні діти, мають право на державну допомогу у випадках та на умовах, передбачених цим Законом та іншими законами України.
Тобто законодавець одразу, при прийнятті даного Закону, визначив, що норми цього закону не є вичерпними законодавчими нормами щодо забезпечення соціально захисту.
Що і підтверджує наявність (прийняття в подальшому) інших законів, які також стосуються соціального забезпечення населення, зокрема це:
- Закон України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 05.10.2000 р. визначає правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій (загальній закон);
- Закон України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» від 18.01.2001 р., визначає коло осіб, застрахованих в системі загальнообов’язкового державного соціального страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням (спеціальний закон).
Тобто, сам Закон України «Про допомогу сім’ям з дітьми» має посилання на інші закони України – чим дозволяє їх використання.
Таким чином, я, як застрахована особа, вимагаю (і це підтверджує позиція Конституційного суду України) застосування до мого страхового випадку з приводу народження застосування норм відповідного закону – Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням», а не Закону України «Про допомогу сім’ям з дітьми», оскільки норми останнього мають більш загальне відношення до факту народження з огляду на сферу регулювання.
Проте навіть якщо вирішувати питання дії зазначених законів з точки зору колізії, то при вирішенні такої колізії слід взяти до уваги Лист Міністерства юстиції від 29.07.2008 № 337-0-2-08-19 «Щодо практики застосування норм права у разі колізії».
За цим листом дана колізія вирішується на користь:
1. Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 05.10.2000р.
«…У разі, коли розходяться між собою акти, видані одним й тим же правотворчим органом, але в різний час, коли прийняття нового акта не супроводжувалось одночасним скасуванням застарілих актів з того ж питання, застосовується акт, виданий пізніше. Що стосується раніше виданих актів, то до приведення їх у відповідність з новим законом вони застосовуються в частині, що не суперечить цьому закону…»
2. Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» від 18.01.2001 р.
«…У разі, коли розходження має місце між загальним та спеціальним актом, який був прийнятий раніше і не скасований прийнятим пізніше загальним актом, перевага віддається спеціальному акту…»
Щодо використання норм Законів про Державний бюджет з цього питання, то звертаємося до ст.22 та ст.95 Конституції України:
«…Якщо розходяться акти, видані одним й тим же органом, але які мають різну юридичну силу, застосовується акт вищої юридичної сили. Наприклад, неузгодженість виявилась між будь-яким законом та Конституцією України (обидва акти прийняті Верховною Радою) — колізія вирішується на користь Конституції…»
Оскільки я застрахована в системі загальнообов’язкового державного соціального страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням та справно сплачувала відрахування на даний вид страхування (з цім погоджується і УСЗН Деснянського району м.Києва, адже у наданій Довідці про надання державної допомоги сім’ям з дітьми він зазанчив: «допомога по догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку працюючим) (копія додається), то розміри допомоги при народженні та догляду за дитиною повинно призначатись Згідно Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням»
Крім того, закони про Державний бюджет на певний рік не можуть будь-яким чином змінювати визначене іншими законами України правове регулювання суспільних відносин, що стосується також і внесення змін стосовно порядку, підстав та розмірів виплати допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, про що зазначено в Рішенні Конституційного суду від 22.05.2008 року, норми якого являються преюдиціальними для судів загальної юрисдикції.
Те саме тлумачення ст.95 Конституції України остаточно надав Конституційний суд України і у Рішенні №26-рп/2008 від 27.11.2008 р. (цитую):
«Закон про Державний бюджет України як правовий акт, що має особливий предмет регулювання (визначення доходiв та видаткiв на загальносуспiльнi потреби), створює належнi умови для реалiзацiї законiв України, iнших нормативно-правових актiв, ухвалених до його прийняття, якi передбачають фiнансовi зобов’язання держави перед громадянами i територiальними громадами. Саме у виконаннi цих зобов’язань утверджується сутнiсть держави як соцiальної i правової.
Відповідно до статей 1, 3 Конституцiї України та принципiв бюджетної системи (стаття 7 Кодексу) держава не може довільно вiдмовлятися вiд взятих на себе фiнансових зобов’язань, передбачених законами, iншими нормативно-правовими актами, а повинна дiяти ефективно i вiдповiдально в межах чинного бюджетного законодавства.»
В зв’язку з прийнятим Конституційним Судом України Рішенням поновлено дію статей 41 та 43 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням», відповідно до яких допомога при народженні дитини надається у сумі, кратній 22,6 розміру прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років, встановленого на день народження дитини та допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованій особі у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Відповідно до статті 58 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік», був встановлений наступний прожитковий мінімум в розрахунку на місяць для працездатної особи:
• з 1 січня – 633,00 гривні,
• з 1 квітня – 647,00 гривень,
• з 1 липня – 649,00 гривень,
• з 1 жовтня – 669 гривень.
Відповідно до статті 54 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» був встановлений прожитковий мінімум на одну особу та для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, в розмірах, що діяли у грудні 2008 року (тобто 669,00 гривень на місяць для працездатної особи.)
Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 14 грудня 2000 року у справі №1-31/2000 за конституційним поданням Президента України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Постанови Верховної Ради України „Про чинність Закону України „Про рахункову палату”, офіційного тлумачення положень частини другої статті 150 Конституції України, а також частини другої статті 70 Закону України „Про Конституційний Суд України” стосовно порядку виконання рішень Конституційного Суду України (справа про порядок виконання рішень Конституційного Суду України), – закони, інші правові акти, або їх окремі положення, визнані неконституційними, не підлягають застосуванню як такі, що втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Зважаючи на те, що в період з 18 серпня 2008 року по 31 липня 2009 року (по дату повного місяця мого звернення в суд) Відповідач продовжував нараховувати мені невірно призначену допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, за 2008 і 2009 роки я недоотримала таку суму допомоги:
- щомісячна допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку:
 з 18 серпня 2008 року по 31 грудня 2008 року:
2371,00 гривень (детальний розрахунок в таблиці 1 Додатку №1).
 з 01 січня 2009 року по 31 липня 2009 року включно:
3773,00 гривень (детальний розрахунок в таблиці 2 Додатку №1).
Таким чином загальна сума недоплаченої допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 18 серпня 2008 по 31 липня 2009 року становить 6144,00 гривень. (зведений розрахунок в таблиці 3 Додатку №1)
Згідно Статті 52. Закону України «Про загальнообовязкове державне страхування у звязку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» Суми матеріального забезпечення, не одержані з вини органу, що призначає матеріальне забезпечення, виплачуються застрахованій особі за минулий час з дотриманням вимог законодавства про індексацію грошових доходів населення.
Інфляційні втрати щодо заборгованості (грошового зобов’язання) – це своєрідне «здешевлення», якого зазнає заборгованість (грошове зобов’язання) внаслідок інфляції.
Вiдповiдно до вимог ст. 2. Закону України від 03.07.1991 р. № 1282-XІІ «Про індексацію грошових доходів населення» (ВВР, 1991, N 42, ст.551) (далі – Закон про індексацію) (у редакції до внесення змін Законом № 107 від 28.12.2007 «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», які визнано неконституційними згідно з Рішенням Конституційного Суду N 10-рп/2008 від 22.05.2008), соцiальна допомога вiдноситься до категорiї виплат, якi пiдлягають індексації.
Цитую: «Підтримання купівельної спроможності встановлених законодавством України соціальних виплат, що мають цільовий і разовий характер, здійснюється шляхом підвищення державних соціальних гарантій та інших виплат, виходячи з яких визначаються розміри соціальних виплат, які є об’єктами індексації.
Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення».
Підстави для проведення індексації визначає ст. 4 Закону про індексацію:
«Індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсотка».
Відповідно до статті 6 Закону про індексацію «У разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону, у встановленому законом порядку здійснюється перегляд розмірів: заробітної плати; пенсій; державної соціальної допомоги; стипендій, що виплачуються студентам державних та комунальних вищих навчальних закладів».
Статтею 5 Закону про індексацію визначені і джерела коштів на проведення індексації грошових доходів населення. Це: «Індексація пенсій, інших виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов’язкове державне соціальне страхування, інших видів соціальної допомоги проводиться відповідно за рахунок Пенсійного фонду України, фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування, за рахунок коштів Державного бюджету України».
Відповідні індекси розраховуються Державним комітетом статистики України (раніше – Міністерство статистики України), починаючи з серпня 1991 року щомісячно і публікуються, зокрема, у газеті “Урядовий кур’єр”. Повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на Державний комітет статистики України ці показники згідно зі статтями 19, 21 і 22 Закону України “Про інформацію” є офіційними і можуть використовуватись для визначення розміру завданих збитків.» – так йдеться в Роз’ясненні ВАСУ від 12.05.99р. N 02-5/223 «Про деякі питання, пов’язані з застосуванням індексу інфляції». Вказане Роз’яснення не було єдиним документом, котрим здійснювались спроби врегулювати порядок розрахунку інфляційних. В той же час головним роз’яснювальним документом в судовій практиці щодо даного питання є беззаперечно лист Верховного суду України від 03.04.97р. N 62-97р. «Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ».
Щодо обчислення сум компенсації докладні роз’яснення з наведенням прикладів надає Постанова Кабінету міністрів України від 21 лютого 2001 р. N 159 «Про затвердження Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв’язку з порушенням термінів їх виплати».
Згідно з Постановою формула розрахунку має такий вигляд: (сума боргу × індекс інфляції %) – сума боргу = сума індексу інфляції.
Щодо 3 % річних, то про це йдеться у ч. 2 статті 625 Цивільного Кодексу України: «Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом».
Виходячи з вищенаведеного, зроблені мною розрахунки виглядають таким чином (детальний розрахунок в Додатку №3):
1. Борг, що утворився через недоплату державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку – 6144,00 грн. (Додаток 1, Таблиця 3)
2. На цю суму нарахований % інфляції – 350,46 грн.
3. 3 % річних – 81,24 грн.
4. Усього борг у % інфляції та 3 % річних становить – 6575,70 грн.
Згідно ст. 152 Конституції України матеріальна шкода, завдана фізичним особам актами і діями, що визнані неконституційними, відшкодовується державою у встановленому законом порядку. Згідно з положеннями ч.1 Ст. 56 Конституції: «Кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні службових обов’язків»
Згідно з положеннями Ст. 68 Конституції: «Кожен зобов’язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей».
Статтями 8 та 9 Кодексу Адміністративного судочинства України встановлено що, суд при вирішенні адміністративної справи повинен:
• керуватися принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави;
• застосувати принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини;
• гарантувати право звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України;
• не відмовляти в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини;
• вирішувати справи на підставі Конституції та законів України;
• у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу;
• у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, застосовувати закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону виходити із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).

Рішення Конституційного Суду України та практика Європейського Суду з прав людини стверджують, що систематичне зупинення законами про Державний бюджет України дії чинних законів України, щодо надання пільг, компенсацій і гарантій, фактично скасовує їх дію. Внаслідок, зупинення на певний час дії чинних законів України, якими встановлено пільги, компенсації чи інші форми соціальних гарантій, відбувається фактичне зниження життєвого рівня громадян, який не може бути нижчим від встановленого законом прожиткового мінімуму (ч.3 ст.46 Конституції України), та порушується гарантоване у ст. 48 Конституції України право кожного на достатній життєвій рівень.
Якщо зі змісту конституційної норми випливає необхідність додаткової регламентації її положень законом, суд при розгляді справи повинен застосувати тільки той закон, який грунтується на Конституції і не суперечить їй.
Також, коли закон, який був чинним до введення в дію Конституції чи прийнятий після цього, суперечить їй, Суд безпосередньо застосовує Конституцію.
Так, у п. 2 Пленуму Верховного Суду України від 01.1.96 №9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» зазначено, що оскільки Конституція України, як зазначено в її ст.8, має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати зміст будь-якого закону чи іншого нормативно-правового акта з точки зору його відповідності Конституції і в усіх необхідних випадках застосовувати Конституцію як акт прямої дії. Судові рішення мають грунтуватись на Конституції, а також на чинному законодавстві, яке не суперечить їй.
Окрім того, згідно з абзацом 1 п. 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 13 червня 2007 року № 8 “Про незалежність судової влади” звернуто увагу на те, що відповідно до статей 8 та 22 Конституції України не підлягають застосуванню судами закони та інші нормативно-правові акти, якими скасовуються конституційні права і свободи людини та громадянина, а також нові закони, які звужують зміст та обсяг встановлених Конституцією України і чинними законами прав і свобод.
Вважаю за необхідне звернути увагу Суду на те, що призначення та виплата Відповідачем розміру допомоги нижче від прожиткового мінімуму, надає мені право вимог, щодо стягнення з останнього різниці між фактично отриманою допомогою та прожитковим мінімумом одночасно з наступних підстав:
1. як недоплата суми допомоги, яка гарантована мені ст. 46 Конституції України, тобто як недоотримана сума допомоги (на підставі ст. 46 Конституції України, ст. ст. 6, 8, 9, 21, 104 Кодексу Адміністративного судочинства України);
2. як матеріальна шкода (на підставі ст.56 «Кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень);
3. як борг, виникший на підставі порушення моїх прав щодо отримання допомоги відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням».
Прошу Суд звернути увагу на те, що – погоджуючись з Відповідачем та визнаючи правомірність використання ним у відносинах по наданню “допомоги” норм законів «Про Державний бюджет України на 2008 роки» зі звуженим розміром допомоги, які обмежують права, надані мені та моїй дитині (Законом України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням», Законом України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії»; та інш.), та являють собою – посяганням на наші з дитиною конституціні права (право на достатній жіттєвий рівень, право на соціальний захист) – Суд легалізує дії Відповідача та узаконить ці посягання.
Окремо прошу звернути увагу на те що, при вирішання спору щодо визначення розміру допомоги, суд не може обмежуватися лише певною частиною періоду отримання допомоги. А саме: вирішити питання стягнення недоплати (заборгованості), без одночасного зобов’язання Відповідача надання допомоги в визначену розмірі в подальшому.
Визначення судом належного розміру допомог є підставою для:
• розрахунку суми недоплати (заборгованості) за вказаним видом допомоги з дати призначення допомоги (тобто з 18 серпня 2008 року) по дату судового рішення з дотриманням вимог законодавства про індексацію грошових доходів населення;
• встановлення розміру допомоги, яка повинна виплачуватись в подальшому (після дати судового рішення до закінчення періоду отримання допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (тобто до 19 червня 2011 року).
При цьому слід враховувати, що спір, щодо розміру допомоги, яка буде виплачуватись в подальшому, вже існує між мною та Відповідачем: на це вказує саме відмова Відповідача здійснити перерахунок допомог відповідно до чинного законодавства України – тобто відмова від усунення порушень законодавства при призначенні допомоги та моє звернення до суду.
Дане твердження ґрунтується на тому факті, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку призначается на весь час її надання, а не на деякий період ії отримання.
Цитую Постанову КМ України від 27.12.2001 р. «Про Порядок призначення і виплати допомоги сім’ям з дітьми»: «18. Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку призначається з дня звернення за її призначенням, але не раніше ніж з дня, що настає після закінчення відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами для непрацюючих осіб та осіб – суб’єктів підприємницької діяльності, а для працюючих осіб – з дня настання відпустки по догляду за дитиною по день її закінчення».
При цьому жодним нормативно-правовим актом не зазначено, що початок нового календарного року є підставою для перепризначення розміру допомоги.
Пунктом 57 зазначеної Постанови КМ України встановлена єдина підстава для перерахунку розміру допомоги без звернення осіб – це зміна прожитого мінімуму:
Цитую: «57. У разі затвердження нового розміру прожиткового мінімуму розмір допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку перераховуються без звернення осіб, яким вони призначені, з місяця набрання чинност і актом законодавства, що встановлює новий прожитковий мінімум».
Коригування розміру допомоги в сторону її зменшення заборонено нормами ст.ст. 22, 46 Конституції України, якими визначено що, при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту і обсягу існуючих прав; а соціальні виплати та допомоги, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Згідно статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України і вказано вичерпний перелік таких випадків, а саме – в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень, а також вказано ряд прав і свобод, які не можуть бути обмежені ні за яких обставин.
Таким чином, для вирішення в повному обсязі спору щодо розміру допомог суд повинен не лише стягнути недоплату (заборгованість), а і зобов’язати Відповідача виплачувати щомісячно допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в розмірі не менш прожиткового мінімуму до закінчення періоду ії отримання (до 19 червня 2011 р. включно).
Звертаю увагу на те, що згідно з положеннями п.1 Ст. 3 «Конвенція про права дитини від 20 листопада 1989 року»: «В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.»
Згідно статті 5 Сімейного кодексу України держава охороняє сім’ю, дитинство, материнство, батьківство, створює умови для зміцнення сім’ї. Держава створює людині умови для материнства та батьківства, забезпечує охорону прав матері та батька, матеріально і морально заохочує і підтримує материнство та батьківство.
На підставі вищенаведеного, керуючись:
1. Статтями 1, 3, 8, 21, 22, 24, 46, 48, 55, 56, 64, 68,95, 152 Конституції України (щодо дії в Україні верховенства права, дії Конституції як акта найвищої юридичної сили, відповідальності держави перед людиною, непорушності конституційних прав, заборони звуження та обмеження змісту та обсягу існуючих прав, права на соціальний захист та розмір соціальних виплат як не нижчих за прожитковий мінімум);
2. Статтями 41-43 Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням” (щодо розміру допомоги при народженні дитини та допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку);
3. Рішенням Конституційного Суду України N 10-рп/2008 від 22.05.2008 року (щодо неконституційності положень законів про обмеження розміру державних допомог на 2008 рік);
4. Рішенням Конституційного Суду України №26-рп/2008 від 27.11.2008 року (тлумачення щодо неконституційності положень законів про обмеження розміру державних допомог взагалі);
5. Статтями 1, 4, 7 Законом України “Про звернення громадян” (щодо права звернення, предмету звернення, строку розгляду скарги);
6. Статтею 17 Закону Укаїни «Про державні соціальні стандарти та гарантії» (Основні державні соціальні гарантії, які є основним джерелом існування, не можуть бути нижчими від прожиткового мінімуму, встановленого законом);
7. Рішенням Конституційного Суду України від 14 грудня 2000 року у справі №1-31/2000 за конституційним поданням Президента України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Постанови Верховної Ради України „Про чинність Закону України „Про рахункову палату”, офіційного тлумачення положень частини другої статті 150 Конституції України, а також частини другої статті 70 Закону України „Про Конституційний Суд України” стосовно порядку виконання рішень Конституційного Суду України (справа про порядок виконання рішень Конституційного Суду України);
8. Листом Міністерства юстиції від 29.07.2008 № 337-0-2-08-19 «Щодо практики застосування норм права у разі колізії».
9. Розділу 7, пунктами 7.1 та 7.2 Наказу Міністерства праці та соціальної політики України «Про затвердження Інструкції щодо порядку оформлення і ведення особових справ отримувачів усіх видів соціальної допомоги»
10. Ст. 1 Протоколу N 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Постанова Європейського суду з справ людини по справі “Франческо Ломбардо проти Италії” (Francesco Lombardo v. Italy), pp. 26 – 27, § 17; Постанова по справі “Шулер-Цграгген проти Швейцарії” (Schuler-Zgraggen v. Switzerland) від 24 червня 1993 р., Series A, N 263, p. 17, § 46; Постанова по справі “Масса проти Італії” (Massa v. Italy) від 24 серпня 1993 р., Series A, N 265-B, p. 20, § 26)
11. Законом України №16/98-ВР від 14.01.1998 «Основи законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування»
12. Постановою КМ України від 27.12.2001 р. «Про Порядок призначення і виплати допомоги сім’ям з дітьми»
13. п.1 Ст. 3 «Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року»
14. Ст. 5 Сімейного кодексу України
15. Ст. 58 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік»
16. Ст. 54 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік»
17. П. 2 Пленуму Верховного Суду України від 01.1.96 №9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя»
18. Абзацом 1 п. 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 13 червня 2007 року № 8 “Про незалежність судової влади”
19. Кодексом Адміністративного судочинства України
20. Ст. 2, 4, 5, 6 Закону України «Про iндексацiю грошових доходiв населення»
21. Ст. 19, 21, 22 Закону України “Про інформацію”
22. Роз’ясненням ВАСУ від 12.05.99р. N 02-5/223 «Про деякі питання, пов’язані з застосуванням індексу інфляції»
23. Листом Верховного суду України від 03.04.97р. N 62-97р. «Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ»,
24. Ч. 2 ст. 625 Цивільного Кодексу України,
25. Постановою Кабінету міністрів України від 21 лютого 2001 р. N 159 «Про затвердження Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв’язку з порушенням термінів їх виплати»

ПРОШУ:

1. Прийняти даний адміністративний позов до розгляду;
2. Визнати неправомірними дії Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Києві державної адміністрації щодо відмови здійснення перерахунку та виплати допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку згідно діючого законодавства, але не менше прожиткового мінімуму.
3. Зобов’язати Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Києві державної адміністрації доплатити недоотриману внаслідок невиконання останнім вимог законодавства України суму допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 18 серпня 2008 року по 31 липня 2009 року (по дату повного місяця звернення до суду) в розмірі, що складає на момент подання позову з огляду на інфляційні витрати 6575,70 гривень (шість тисяч п’ятсот сімдесят п’ять гривень 70 коп.) з дотриманням вимог законодавства про індексацію грошових доходів населення;
4. Зобов’язати Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Києві державної адміністрації в подальшому виплачувати допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, тобто до 19 червня 2011 року, у відповідності з нормами діючого законодавства, але не менше прожиткового мінімуму, гарантованого Конституцією;
5. Стягнути на мою користь з Відповідача суму сплаченого судового збору в розмірі 3,40 грн. (три гривні 40 коп.);
6. Зобов’язати Відповідача виконати постанову суду за цим позовом негайно.

Додатки:
1. Додаток 1 (таблиця 1, 2, 3)
2. Додаток 2 (таблиця 1, 2,)
3. Додаток 3

До позаву додаються:
1. Копія даного адміністративного позову для Відповідача з Додатками
(1 примірник)
2. Копія паспорту Л….. Юлії Олександрівни (2 примірники)
3. Копія ідентифікаційного номеру Л…. Юлії Олександрівни
(2 примірники)
4. Копія свідоцтва про народження Л…. Іллі Борисовича (2 примірники)
5. Наказ «Про надання відпустки по догляду за дитиною до 3-х років Л….Ю.О.» від 11.08.2008 року по …..(1 примірник + 1 копія)
6. Виписка П….-банку по картковому рахунку, який було відкрито спеціально для перерахування соціальної допомоги при народженні та допомоги по догляду за дитиною (станом на 21 липня 2009 року)
7. Копія заяви Вх.№1811 від 29.05.2009 року до Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Києві державної адміністрації.
8. Копія листа (відповіді) вих.№ 5780 від 02.06.2009 року Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Києві державної адміністрації за підписом начальника управління А.Бондаренко.
9. Копія виписки Управління праці та соціального захисту населення Деснянського району в м.Києві допомоги при народженні дитини та допомоги по догляду за дитиною до трьох років (станом на 02.06.2009 року).
10. Копія заяви Вх.№02/1-Л-452 від 16.06.2009 року до Головного Управління праці та соціального захисту населення Київської міської державної адміністрації.
11. Квитанція сплати державного мита в розмірі 3,40 грн. (оригінал);

____ 2009 року _____ /Л…… Ю.О./

фіо,
адреса:
тел.

С К А Р Г А

В провадженні Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу знаходиться адміністративна справа № 2а-96/2009 р., розпочата за моїм адміністративним позовом, поданим до суду 11.03.2009 р., про визнання протиправними дій та бездіяльності Управління …. Зазначена справа розглядається суддею Грищенко Н.М.
Здійснення судочинства по даній справі відбувається з постійним порушенням норм та порядку, встановлених Кодексом адміністративного судочинства.
Насамперед, слід звернути увагу на порушення ст.122 КАС України, у відповідності із якою адміністративна справа має бути розглянута і вирішена протягом розумного строку, але не більше двох місяців з дня відкриття провадження у справі (ч.2 ст.122).
Провадження у справі відкрито ухвалою від 23.03.2009 р., тобто через 12 днів після отримання судом адміністративного позову, що є порушенням ч.3 ст.107 КАС України, оскільки «питання про відкриття провадження в адміністративній справі суддя вирішує не пізніше наступного дня після надходження позовної заяви до адміністративного суду…».   
Зазначеною ухвалою розгляд справи у попередньому судовому засіданні було призначено на 14.04.2009 р. на 15-00 годину. Але з’явившись вчасно до суду, я була змушена чекати протягом години початку розгляду справи, щоб дізнатися, що судовий розгляд справи призначається на 15.06.2009 на 8-30, тобто аж через два місяці. Призначення дати судового розгляду справи з таким часовим інтервалом свідчить про те, що суддя, навіть усвідомлюючи, що вже має місце порушення строку, встановленого ч.2 ст.122 КАС України, не мала наміру розглядати справу у чіткій відповідності з Кодексом адміністративного судочинства.
15 червня 2009 року я з’явилася до суду у призначений час. Але не зважаючи на те, що справу було призначено на початок робочого часу судової установи та ніяких інших справ у судовому залі засідань не розглядалося, мене запросили лише о 10-30 для того, щоб повідомити, що розгляд справи переноситься. Причиною перенесення було зазначено неявку представника відповідача, незважаючи на те, що відповідач про дату, час і місце судового розгляду був вчасно повідомлений належним чином, про що у справі були наявні докази (лист про повідомлення про призначення наступного судового розгляду та надання моєї Заяви про збільшення позовних вимог від 14.04.2009 р. із відміткою відповідача про отримання).
Кодекс адміністративного судочинства України у даному випадку дозволяє у разі неприбуття відповідача – суб’єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття не відкладати розгляд справи, а вирішувати її на підставі наявних у ній доказів (ч.4 ст.128 КАС України). Причому обмежень щодо кількості неявок відповідача – суб’єкта владних повноважень, при наявності яких можна розглядати справу за його відсутності, Кодексом адміністративного судочинства України не встановлено.
Всупереч приписам ч.4 ст.128 КАС України та незважаючи на те, що відповідачем не було повідомлено ніяких причин неприбуття, суддею було перенесено розгляд справи на 07.08.2009 р. (тобто знову на два місяці) на 13-00. Прошу звернути увагу на час, на який було призначено розгляд справи – початок обідньої перерви у Дзержинському районному суді м. Кривого Рогу.
Звісно, з’явившись о 12-45 до суду та повідомивши секретаря про своє прибуття, я чекала призначеного часу. О 13-00 мені було повідомлено про початок обідньої перерви. Моє очікування закінчення обідньої перерви та початку судового розгляду справи закінчилося лише о 14-30 перенесенням слухання справи ще на місяць, на 07.09.2009 р. на 13-00 (знову початок перерви у суді) у зв’язку з тим, що відповідачем за цей час надіслано факсове повідомленням про перенесення розгляду справи у зв’язку із неможливістю прибуття представника.
По-перше, слід звернути увагу, що на 13-00 годину, час призначення судового розгляду справи, цієї інформації ще не було, тому суддя мала можливість за наявності доказів, що відповідач був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи (про що свідчить штамп відповідача про отримання повістки), провести розгляд справи у відповідності до ч.4 ст.128 КАС України.
По-друге, слід зазначити, що ніяких поважних причин у заяві (факсовому повідомленні) не було зазначено. Більш того, неможливість прибуття конкретного працівника Управління Пенсійного Фонду України у Дзержинському районі м. Кривого Рогу не є поважною причиною для виправдання неявки до суду, оскільки відповідачем по справі є не конкретна фізична особа, а суб’єкт владних повноважень – установа, в якій працює штат робітників, достатній для виконання ним своїх повноважень. Зазначені доводи, наведені мною у Заяві з проханням не відкладати розгляд справи, суддю не переконали, і розгляд справи було у черговий раз перенесено.
З огляду на наведене виникає питання: про яке дотримання складеної присяги «чесно і сумлінно виконувати обов’язки судді, здійснювати правосуддя, підкоряючись тільки закону, бути об’єктивним і справедливим» та Кодексу професійної етики судді, у відповідності із яким «суддя повинен бути прикладом законослухняності, неухильно додержувати присяги й завжди поводитися так, щоб зміцнювати віру громадян у чесність, незалежність, неупередженість та справедливість суду» може йти мова, коли має місце така неповага у ставленні до людини, коли навіть незважаючи на мій вік та можливі особливості стану мого здоров’я мене постійно примушують чекати можливого початку розгляду справи протягом години та більше, заздалегідь призначаючи розгляд справи на початок перерви роботи судової установи? Адже суддю зовсім не цікавить, чи дозволяє мій фізичний стан часами просиджувати під кабінетом в очікуванні, коли нарешті почнеться судове засідання, яке було призначено двома годинами раніше. Мені навіть здається, що таке ставлення до розгляду саме цієї адміністративної справи направлено на досягнення лише однієї мети – змусити мене відмовитись від позову про захист порушених прав.
Невиконання суддею своїх обов’язків, визначених статтею 6 Закону України “Про статус суддів” – дотримуватись при здійсненні правосуддя Конституції та законів України, забезпечувати повний, всебічний та об’єктивний розгляд судових справ з дотриманням встановлених законом строків; додержувати службової дисципліни та розпорядку роботи суду; не допускати вчинків та будь-яких дій, що порочать звання судді і можуть викликати сумнів у його об’єктивності, неупередженості та незалежності, а також здійснюване у описаний спосіб адміністративне судочинство протягом вже п’яти місяців так і не забезпечило передбаченого частиною 1 статті 2 КАС України захисту «…прав, свобод та інтересів фізичних осіб… у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень» та є насамперед порушенням основних засад судочинства, проголошених у Конституції України (ч.3 ст.129).
На неприпустимість подібних порушень, що вкрай негативно позначаються на оперативності та якості здійснення правосуддя, звернуто увагу у Постанові Президії Верховного Суду України, Президії Ради суддів України від 03.04.2009 N 7 «Про стан здійснення судочинства адміністративними судами».
На підставі викладеного, керуючись ст. 77, 79, 82, 97, 98, 100 Закону України «Про судоустрій України», ст.6 Закону України “Про статус суддів”, п. 11, 12 Постанови Президії Верховного суду України та Президії Ради суддів України від 03.04.2009 N 7 «Про стан здійснення судочинства адміністративними судами», прошу вас прийняти всі необхідні законні заходи щодо припинення такого штучного затягування судового процесу та забезпечення дотримання встановлених законом термінів судового розгляду справи.

З метою уникнення додаткових витрат суду на фінансування поштових відправлень про наявність підготовленої відповіді прошу повідомити мені за телефоном …. та надати можливість особисто отримати відповідь.

Голові суду:
Шереніну Юрію Леонідовичу

Заявник: Ann78,
поштова адреса: 98680 Автономна
Республіка Крим м. Ялта
засоби зв’язку: тел.

СКАРГА
на дії працівників Севастопольського апеляційного адміністративного суду

Мною, Ann78, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду (через Ялтинський міський суд як Адміністративний суд) було направлено апеляційну скаргу на Постанову Ялтинського міського суду як Адміністративного суду від 09.06.2009 р. у справі № 2а-5337 2009 року про визнання відмови про перерахунок допомоги при народженні дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку неправомірною та стягнення заборгованості по допомозі при народженні дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за моїм позовом до Управління праці та соціального захисту населення Ялтинської міської ради (в подальшому – Управління), якою позов задоволено частково:
- 16 червня 2009 р. мною було подано заяву про апеляційне оскарження постанови;
- 03 липня 2009 р. подано апеляційну скаргу;
- 04.07.2009 р., безпосередньо до Севастопольського Апеляційного адміністративного суду мною направлено копію апеляційної скарги, яка отримана судом (про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення за № 169679 від 09.07.2009 р.).   

Не отримавши ніяких повідомлень з Севастопольського Апеляційного адміністративного суду, 29.08.2009 р. мною було направлено заяву з проханням надати письмову інформацію про рух моєї справи, та проханням надіслати копії апеляційної скарги, та заперечень на мою апеляційну скаргу, наданих Управлінням (відповідачем) через засоби поштового зв’язку рекомендованим листом, де у додатках був вкладений конверт зі зворотною адресою та сплаченими марками (з метою уникнення додаткових витрат суду на фінансування поштових відправлень).
На мою заяву з Севастопольського Апеляційного адміністративного суду 23.09.2009р. надійшла відповідь, якаю мені повідомлено вищезазначена справа до суду надійшла 25.08.2009 р., справу № 2а-5337/09 призначено до апеляційного розгляду на 10.02.2010 р. о 16:00.
Але моє прохання щодо надіслання мені копії апеляційної скарги, та заперечень на мою апеляційну скаргу, наданих Управлінням (відповідачем) було проігнороване.

Копія апеляційної скарги відповідача, а також інші документи були отримані мною особисто 07.10.2009 р., але дата супроводжувального листа, та дата відповіді на мою заяву зазначена 21.09.2009 р. Тому для мене є незрозумілим, чому в наданим мною конверті зі зворотною адресою та сплаченими марками, з метою уникнення моїх додаткових витрат, не було відправлено разом усі документи, які були на цей час підготовлені.

В порушення п. 1 статті 190 Кодексу адміністративного судочинства України мені не надіслані, протягом десяти днів після відкриття апеляційного провадження:
копія ухвали про відкриття апеляційного провадження за моєю скаргою;
копія заяви про апеляційне оскарження.
Інші документи надані с запізненням.
.
В порушення п. 2 статті 190 Кодексу адміністративного судочинства України мені не надіслана ухвала про відкриття апеляційного провадження за моєю скаргою, та відповідно не встановлено строк, протягом якого можуть бути подані заперечення на мою апеляційну скаргу, що позбавляє мене можливості своєчасно підготувати пояснення на можливі заперечення на мою апеляційну скаргу.
Наголошую, що усі документи надані мені 07.10.2009 року у Севастопольському апеляційному суді стосуються відкриття апеляційного провадженні за скаргою Управління, а щодо рішень, ухвалених суддею-доповідачем у зв’язку з відкриттям апеляційного провадження за моєю скаргою й досі мені нічого не відомо.

Відповідно п. 2 статті 190 Кодексу адміністративного судочинства України усі судові рішення, ухвалені суддею-доповідачем під час підготовки справи до апеляційного розгляду, викладаються у формі ухвали. Копії ухвал надсилаються особам, які беруть участь у справі. Проте, станом на 04.11.2009 року копію рішення, ухвалене суддею-доповідачем за моєю скаргою мені не надіслано, та з іншими документами не надано особисто.
Той факт, що відсутні відомості про будь-які процесуальні дії стосовно моєї скарги – це створило для мене ситуацію непевності стосовно реалізації мною права на належне здійснення правосуддя, та права на справедливий суд.

З огляду на наведене виникає висновок ,що здійснення судочинства по даній справі відбувається з постійним порушенням норм та порядку, встановлених Кодексом адміністративного судочинства.

Звертаю Вашу увагу на неприпустимість подібних порушень, що вкрай негативно позначаються на оперативності та якості здійснення правосуддя.

На підставі викладеного, керуючись частиною 3 статті 49 Кодексу адміністративного судочинства України, та враховуючи приписи статей 188, 189, 190 Кодексу адміністративного судочинства України,

Прошу Вашої допомоги у отриманні інформації про процесуальні дії стосовно моєї скарги та Вашого сприяння щодо дотримання строків та вимог, встановлених Кодексом адміністративного судочинства, при розгляді справи за моїм позовом.

Додаток: поштовий конверт зі зворотною адресою, та сплаченими марками.

1. Запрос, на имя судьи в суд первой инстанции, о движении апеляциооной жалобы, образец выкладывала раньше.

2. Получение ответа из суда первой инстанции.

3. Запрос, на имя административного апеляционного  суда, о движении апеляционной жалобы.

4. Получение ответа из  апеляциооного суда.

5.  Скарга, на имя Головы апеляционного суда, на неправомерное затягивание процесса.

6. Скарга в вышестоящие инстанции.

Заява.

Постановою Соснівського районного суду м. Черкаси від 23.07.2009 року було задоволено частково мій позов до Управління праці та соціального захисту населення Соснівської райради у місті Черкаси про визнання дій Управління праці та соціального захисту населення Соснівської районної у м. Черкаси ради, неправомірними щодо виплат допомоги при народженні дитини та допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та стягнення заборгованості по виплатам даних видів допомоги.
На дану постанову було подано апеляційні скарги, як з боку Позивача, так і з боку Відповідача. Дані скарги, в порядку ч. 1 ст. 188 КАС України були направлені Соснівським райсудом до Київського Адміністративного Апеляційного Суду 10 вересня 2009 року. Також, один екземпляр апеляційної скарги було направлено мною до Київського Адміністративного Апеляційного Суду рекомендованим листом з повідомленням 14 серпня 2009 року, як того вимагає ч. 2 ст. 186 КАС України.   

Станом на теперішній час мені не відомо про подальший рух даної скарги.

Відповідно до ст. 20 Закону України «Про звернення громадян» прошу надати письмову інформацію про рух моєї справи.

Додатки:
1. Копія повідомлень про передачу апеляційної скарги до Київського Адміністративного Апеляційного Суду – 2 екземпляри;
2. Оплачений поштовий конверт зі зворотною адресою для відповіді – 1 екземпляр

Дата                                      ПІБ

До Голови Київського
Адміністративного Апеляційного Суду
01010 Київ,
Вул. Московська, 8 корпус 30

ОТ ЛИДУНИ ИЗ ЧЕРКАСС

СКАРГА.

ШАНОВНИЙ ПАНЕ ГОЛОВО!!!

Постановою Соснівського районного суду м. Черкаси від 23.07.2009 року було задоволено частково мій позов до Управління праці та соціального захисту населення Соснівської райради у місті Черкаси про визнання дій Управління праці та соціального захисту населення Соснівської районної у м. Черкаси ради, неправомірними щодо виплат допомоги при народженні дитини та допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та стягнення заборгованості по виплатам даних видів допомоги.
На дану постанову було подано апеляційні скарги, як з боку Позивача, так і з боку Відповідача. Дані скарги, в порядку ч. 1 ст. 188 КАС України були направлені Соснівським райсудом до Київського Адміністративного Апеляційного Суду 10 вересня 2009 року. Також, один екземпляр апеляційної скарги було направлено мною до Київського Адміністративного Апеляційного Суду рекомендованим листом з повідомленням 14 серпня 2009 року, як того вимагає ч. 2 ст. 186 КАС України.

Мною, 4 грудня 2009 року було направлено заяву до Київського Адміністративного Апеляційного Суду про надання письмової відповіді стосовно руху поданої апеляційної скарги.
У відповіді від 24 грудня 2009, за підписом заступника голови суду Саприкіна І. В. (виконавець Соловей Н.С), вказано, що дану справу зареєстровано за вхідним номером 22-а-70091 але не передано судді-доповідачу, і питання про відкриття апеляційного провадження буде вирішено в порядку черговості.

Прошу вас прийняти скаргу на дії вищевказаних працівників суду, оскільки, згідно із ст. 189 КАС України адміністративна справа реєструється в день її надходження до адміністративного суду апеляційної інстанції та не пізніше наступного дня передається в порядку черговості судді-доповідачу.
Отримавши апеляційну скаргу, суддя-доповідач протягом трьох днів перевіряє її відповідність вимогам статті 187 КАС України і за відсутності перешкод постановляє ухвалу про відкриття апеляційного провадження.

Також, звертаю Вашу увагу на те, що такі дії працівників Київського Адміністративного Апеляційного Суду кваліфікуються як письмово підтверджений карний злочин, який саме зараз здійснюється стосовно мене: а саме, позбавлення мене, як громадянки України, Конституційного права на ефективний судовий захист моїх прав, свобод та інтересів від порушень органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами.

Оскільки справа стосується не лише мене, а й порушення права на достатній життєвий рівень моєї дитини, (відповідно до Сімейного кодексу ч. 7 ст. 7 Дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України ( 254к/96-ВР ), Конвенцією про права дитини ( 995_021 ), іншими міжнародними договорами України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.
{ Частина сьома статті 7 в редакції Закону N 524-V ( 524-16 ) від 22.12.2006 }),
то факт відсутності відомостей про рух моєї апеляційної скарги або будь-яких процесуальних дій відносно неї, створює для мене ситуацію непевності стосовно реалізації мого права на належне здійснення правосуддя та права на справедливий суд.

Також, до вимог КАС України належить неухильне дотримання законодавства України усіма учасниками процесу на усіх стадіях, отже, особливо звертаю Вашу увагу на неприпустимість подібних порушень, оскільки здійснення судочинства по даній справі відбувається з порушенням норм та порядку, встановлених КАС України, що вкрай негативно позначаються на оперативності та якості здійснення правосуддя.
Також, будь-які причини зупинення руху апеляційних скарг не є законним підґрунтям для ігнорування судами своїх основних обов’язків стосовно своєчасного та належного проведення процедури розгляду апеляційних справ та повідомлення учасників процесу.

Саме на такі порушення, саме на необхідність чіткого і неухильного дотримання норм КАС України щодо своєчасного вирішення питань про відкриття провадження у справах та їх підготовки до розгляду, звернуто увагу суддів адміністративних судів п.4 Постанови N 7 від 03.04.2009 Верховного Суду України та Ради суддів України «Про стан здійснення судочинства адміністративними судами», але у даному випадку повністю проігноровано.

На підставі викладеного, керуючись частиною 3 статті 49 Кодексу адміністративного судочинства України, та враховуючи приписи статей 188, 189, 190 Кодексу адміністративного судочинства України,

Вимагаю:

вжити заходів щодо забезпечення передачі судді-доповідачу у порядку черговості апеляційної скарги щодо моєї справи у строки, передбачені законодавством,

вжити заходів щодо забезпечення виконання п. 2 ч.1 и ч. 2 ст. 190 КАСУ у строки, передбачені законодавством.

В іншому випадку я буду вимушена звернутися за роз’ясненнями до прокуратури, Ради суддів України, інших компетентних вищих органів влади та висвітлити дані події у всеукраїнських ЗМІ.

З повагою до Вас __________________/Лидуня/

Додатки:
3. Копія повідомлення про передачу апеляційної скарги до Київського Адміністративного Апеляційного Суду – 1 екземпляр;
4. Копія заяви про надання інформації, від 4 грудня 2009 року – 1 екземпляр;
5. Копія відповіді на заяву від 24 грудня 2009 року – 1 екземпляр;
6. Оплачений поштовий конверт зі зворотною адресою для відповіді – 1 екземпляр.

15 січня 2010 року.

СКАРГА.

ШАНОВНИЙ ПАНЕ ГОЛОВО!!!

Наразі, хочу заявити про карний злочин, який саме зараз здійснюється стосовно мене: а саме, позбавлення мене, як громадянки України, Конституційного права на ефективний судовий захист моїх прав, свобод та інтересів від порушень органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами.

Доводжу до Вашого відома, що мною, Дзюбак Оксана Петрівна, 05 серпня 2009 р. до Київського апеляційного адміністративного суду через Бориспільський міськрайонний суд подано апеляційну скаргу на Постанову Бориспільського міськрайонного суду від 03 липня 2009 р. у справі № 2-а-233/09.

Вже з порушенням строку відправки до Київського апеляційного адміністративного суду (ст.188 КАСУ), 10 вересня 2009 року були відправлені мої заява та апеляційна скарга, подані до Бориспільського міськрайонного суду 17 липня та 05 серпня 2009 р. відповідно.

На мою заяву від 06.11.2009 року про стан моєї справи, Київським апеляційним адміністративним судом було повідомлено, що адміністративна справа № 2-а-233/09 зареєстрована 31.07.2009 року за порядковим номером 49397, але не передана судді-доповідачу. Та письмово підтверджено порушення процесуальних строків встановлених ст. 189 КАС України, згідно з якими адміністративна справа реєструється в день її надходження до адміністративного суду апеляційної інстанції та не пізніше наступного дня передається в порядку черговості судді-доповідачу.   

Порушення процесуальних строків, встановлених ст.189 КАСУ Ви письмово пояснюєте великою кількістю справ. Але, відповідно КАСУ процесуальній строк, встановлений для передачі адміністративної справи в порядку черговості судді-доповідачу не передбачено зміни у залежності від кількості справ.

З огляду на наведене виникає висновок ,що здійснення судочинства по даній справі відбувається з постійним порушенням норм та порядку, встановлених Кодексом адміністративного судочинства.

Саме на такі порушення, саме на необхідність чіткого і неухильного дотримання норм КАС України щодо своєчасного вирішення питань про відкриття провадження у справах та їх підготовки до розгляду, звернуто увагу суддів адміністративних судів п.4 Постанови N 7 від 03.04.2009 Верховного Суду України та Ради суддів України «Про стан здійснення судочинства адміністративними судами», але Вами повністю проігноровано.

Будь-які причини зупинення руху апеляційних скарг не є законним підґрунтям для ігнорування будь-якими судами своїх основних обов’язків стосовно своєчасного та належного повідомлення учасників процесу та процедури розгляду апеляційних справ.

Звертаю Вашу увагу на неприпустимість подібних порушень, що вкрай негативно позначаються на оперативності та якості здійснення правосуддя.

На підставі викладеного, керуючись частиною 3 статті 49 Кодексу адміністративного судочинства України, та враховуючи приписи статей 188, 189, 190 Кодексу адміністративного судочинства України,

Вимагаю:
вжити заходів щодо забезпечення передачі судді-доповідачу у порядку черговості апеляційної скарги щодо моєї справі у строки, передбачені законодавством,

вжити заходів щодо забезпечення виконання п. 2 ч.1 и ч. 2 ст. 190 КАСУ у строки, передбачені законодавством

В іншому випадку я буду вимушена звернутися до Ради суддів України.

Додаток: поштовий конверт зі зворотною адресою та сплаченими марками.

Зауваження відносно неповноти і неправильності журналу судового засідання у справі № 2-а-62/09 за 2009 рік
03.12.2009року суддею Ленінським районним судом м. Харкова Вікторовим В.В. було проголошено вступну та резолютивну частину рішення по справі № 2а-62/09 від 02.02.09 за позовом ******* до Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної у місті Харкові Ради та Харківського обласного центру по нарахуванню і виплаті допомог та контролю за призначенням і виплатою пенсій про про визнання протиправними дій, зобов’язання здійснення перерахунку розміру допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, стягнення заборгованості з виплат по даному виду допомоги.
Зазначена постанова складена у повному обсязі 11.12.2009 року.

04.12.2009 в мене захворіла молодша дитина, а 10.12.2009 й старша дитина (Копії довідок надаю)
Керуючись ст.ст. 43,49 Кодексу адміністративного судочинства України 11 грудня 2009 року я ознайомилася з журналом судового засідання у справі 2-а-62/09 за 2009 рік та надаю до суду наступні письмові зауваження відносно його неповноти і неправильності:   
1. Порушуючи п.2 ст.42 Кодексу адміністративного судочинства України в журналі судового засідання від 06.03.09г. допущені наступні помилки і неточності:
- не вказано найменування адміністративного суду;
2. Порушуючи п.2 ст.42 Кодексу адміністративного судочинства України в журналі судового засідання від 06.04.09г. допущені наступні помилки і неточності:
- не вказано найменування адміністративного суду;
- не вказаний номер носія інформації;
3.Порушуючи п.2 ст.42 Кодексу адміністративного судочинства України в журналі судового засідання від 23.06.09г. допущені наступні помилки і неточності:
- не вказаний номер носія інформації;
4.Порушуючи п.2 ст.42 Кодексу адміністративного судочинства України в журналі судового засідання від 10.09.09г. допущені наступні помилки і неточності:
- не вказаний номер носія інформації;
5.Порушуючи п.2 ст.42 Кодексу адміністративного судочинства України в журналі судового засідання від 19.10.09г. допущені наступні помилки і неточності:
- не вказаний номер носія інформації;
- в записи від 11:27:29 не вірно вказана найменування справи: „Цивільна” замість „адміністративна”
- не відповідає дійсності час, зафіксований в журналі судового засідання розгляду справи: розгляд справи був призначен на 14 -00(а.с.149), фактично була розпочата 14:13; однак у журналі визначено, що справа розпочата в 11:13
6.Порушуючи п.2 ст.42 Кодексу адміністративного судочинства України в журналі судового засідання від 05.11.09г. допущені наступні помилки і неточності:
- не вказаний номер носія інформації;
7.Порушуючи п.2 ст.42 Кодексу адміністративного судочинства України в журналі судового засідання від 03.12.09г. допущені наступні помилки і неточності:
- не вказаний номер носія інформації.

Крім того, в матеріалах справи відсутні копії декларацій про доходи та майновій стан сім’ї, які Відповідач1 повинен був надати суду, замість цього в знаходяться копіі рішень про призначення допомоги та перерахунок.(а.с.184-188)

Я вважаю вищеперелічені зауваження відносно журналу судового засідання істотними, особливо пропуск обов’язкових відомостей: відсутність найменування адміністративного суду і номера носія інформації і такими, що можуть вплинути на результати розгляду апеляційної скарги.

Керуючись ст. 43 Кодекси адміністративного судочинства України прошу:
1. Встановити причину пропущення строку подання зауважень поважною та поновити його.
2. Розглянути подані зауваження;
3. Постановити відповідне визначення;
4. Про результат розгляду повідомити.

Додаток:
1. Копії довідок про стан здоров’я – 1 примірник
14.12.2009року *****

СКАРГА.
ШАНОВНИЙ ПАНЕ ГОЛОВО!!!

31 липня 2009 року від Бориспільського міськрайонного суду Київської області до Київського апеляційного адміністративного суду надійшла справа № 2-а-233/09 за адміністративним позовом  ХХХХХХХХХХХХХ  до Управління праці та захисту населення Бориспільської райдержадміністрації Київської області, в якому оскаржувалися дії та бездіяльність щодо перерахунку та виплати  грошової допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та зареєстрована за порядковим номером 49397.
Вже, порушуючи ст.188 КАСУ, Бориспільський міськрайонний суд Київської області відправив до Київського апеляційного адміністративного суду мої заяву та апеляційну скаргу 10 вересня 2009 року, подані до Бориспільського міськрайонного суду 17 липня та 05 серпня 2009 р. відповідно.
Порушуючи ст. 189 КАСУ, Київський апеляційний адміністративний суд до теперішнього часу не передана судді-доповідачу вказану справу для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.
Я вже зверталася до Київського апеляційного адміністративного суду із заявою (від 06.11.2009 року) та скаргою (від 18.12.2009 року) з проханням прискорити відкриття провадження у справі, надіслати копію ухвали про відкриття апеляційного провадження, копію заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги Управління праці та соціального захисту населення Бориспільської райдержадміністрації Київської області та повідомити мене про дату, час та місце апеляційного  розгляду справи.
Але Київський апеляційний адміністративний суд відмовив мені, посилаючись на велику кількість справ, що знаходиться в провадженні даного суду.   

Таким чином, тривале зволiкання з відкриттям апеляційного впровадження, Київським апеляційним адмiнiстративним судом брутально порушенi ч. 2 ст. 6, ст. 8, ч. 2 ст. 19, ст. 55, ч. 8 ст. 129 Конституцiї України, ст. 6, ст. 12, Закону України “Про судоустрiй України”, ст. 13, ст. 189, ст. 190 КАС України та мої права.
Керуючись п. 5 ст. 116 Закону “Про судоустрiй України”, прошу Вас забезпечити дотримання Київським апеляційним адмiнiстративним судом Конституцiї України, чинного законодавства, стосовно судочинства, та захист моїх прав. Про вжитi заходи прошу Вас повiдомити мене у десятиденний термiн.
У разi подальших неправомiрних дiй суду я вимушена буду повторно звернутися до Ради суддiв України, Вищої Ради юстицiї та у мiжнароднi правозахиснi iнстанцiї.
Додаю копiї:
1.   Копію заяви до Київського апеляційного адміністративного суду від 06.11.2009 р.
2.   Копію скарги до Київського апеляційного адміністративного суду від 18.12.2009 р.
3.   Копія відповіді  Київського апеляційного адміністративного суду від 23.11.2009 р.
4.   Копія відповіді  Київського апеляційного адміністративного суду від 04.01.2009 р.
З повагою до Вас

73027, Херсон, ул. Уварова, 8
тел.: (0552) 26-67-79
тел./факс: (0552) 26-27-44

Від ПІБ

мешкаю за адресою:

ЗАЯВА
щодо незаконної бездіяльності державного органу

Змушена звернутися до Вас з даною заявою, оскільки Управління праці та соціального захисту населення Комсомольської міської Ради (далі УПСЗН) порушує мої конституційні права на достатній життєвий рівень та на соціальне забезпечення.

Я, ПІБ, є застрахованою особою в системі загальнообов`зкового державного соціального страхування. До виходу у відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку я працювала на посаді ПОСАДА ПІДПРИЄМСТВА.

29 листопада 2007 року в мене народилася донька ДОНЬКА.

Починаючи з того моменту УПСЗН по даному позову розпочав мені провадити виплати допомоги при народженні дитини в розмірі:

Лютий 2008 року 4675грн.(3400 грн. + 3 місяця (з грудня 2007 по лютий 2008) по 425 грн.)

З березня по листопад включно 2008 року по 425 грн. щомісяця (9 місяців по 425 гривень).

Таким чином сума виплачених мені коштів складає -8500,00 грн.

Та провадити виплати допомоги по догляду за дитиною до досягненню нею трирічного віку в розмірі:

Квітень 2008 року 390 грн. (зараховано одразу за три місяці: за лютий, березень, та квітень 2008 року по 130 грн.),

З травня 2008 року по листопад 2008 року включно по 130 грн. кожен місяць,

Таким чином сума виплачених мені коштів складає -   1300,00 грн.   

Згідно статті 40 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування  у  зв’язку  з  тимчасовою  втратою працездатності    та   витратами,   зумовленими   народженням   та похованням” застрахованій особі (одному з батьків дитини, усиновителю чи опікуну) при народженні дитини надається одноразова допомога. В статті 41 цього Закону вказано, що допомога при народженні дитини надається у сумі, кратній 22,6 розміру прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років, встановленого на день народження дитини. Виплата допомоги здійснюється одноразово у дев’ятикратному розмірі прожиткового мінімуму при народженні дитини, решта – протягом наступних 12 місяців.

Згідно статті 42 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування  у  зв’язку  з  тимчасовою  втратою працездатності    та   витратами,   зумовленими   народженням   та похованням” допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованим особам у формі матеріального забезпечення, яке частково компенсує втрату заробітної плати (доходу) у період відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Зідно статті 43 цього Закону допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованій особі у розмірі не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Враховуючи ту обставину, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованим особам (матері дитини) у формі матеріального забезпечення у період відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку і частково компенсує втрату заробітної плати (доходу) у період цієї відпустки, слід дійти до висновку, що необхідно виходити з розміру прожиткового мінімуму, встановленого для застрахованої працездатної особи, якій компенсується втрата заробітної плати на період відпустки по догляду за дитиною. Згідно ч.3 та ч.4 ст.1 Закону України від 15.07.1999р. № 966-XIV «Про прожитковий мінімум» до осіб, які втратили працездатність, відносяться особи, які досягли встановленого законом пенсійного віку, особи, які досягли пенсійного віку, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах, та непрацюючі особи, визнані інвалідами в установленому порядку. До працездатних осіб відносяться особи, які не досягли встановленого законом пенсійного віку. На підставі вищевикладеного слід дійти висновку, що застрахована працездатна особа, яка знаходиться у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, відноситься до категорії «працездатних осіб».

Згідно пункту 7 статті 71 Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік» дію статей 41 та 43 Закону   України   “Про   загальнообов’язкове  державне  соціальне страхування  у  зв’язку  з  тимчасовою  втратою  працездатності та
витратами,  зумовленими  народженням  та  похованням” було призупинено; згідно підпункту 12 пункту 25 розділу 2 Закону України «Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» дію статей 40-44 Закону   України   “Про   загальнообов’язкове  державне  соціальне страхування  у  зв’язку  з  тимчасовою  втратою  працездатності та витратами,  зумовленими  народженням  та  похованням” було скасовано, що лишило мене можливості реалізувати моє законне право на отримання допомоги при народженні дитини та допомоги по догляду дитини до досягнення нею трирічного віку у повному обсязі.

9 липня 2007 року Конституційний Суд України прийняв рішення № 6‑рп/2007, яким було визнано неконституційними такі  положення  Закону
України “Про Державний бюджет України на 2007 рік»: пункту 7 статті 71  в  частині  зупинення  на 2007 рік дії статей 41, 43 Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування  у  зв’язку  з  тимчасовою  втратою працездатності    та   витратами,   зумовленими   народженням   та похованням».

22 травня 2008 року Конституційний Суд України прийняв рішення № 10‑рп/2008, яким було визнано неконституційними такі  положення  Закону
України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до
деяких законодавчих актів України»: пункт 25 розділу II “Внесення змін до деяких законодавчих актів України” цього Закону щодо виключення статей 40-44 Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування  у  зв’язку  з  тимчасовою  втратою працездатності    та   витратами,   зумовленими  народженням   та похованням» .

Я звернулася до Управління праці та соціального захисту населення Комсомольської міської Ради у м. Херсоні з метою перерахунку виплати соціальної допомоги при народженні дитини та допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та виплату заборгованності з урахуванням рішень Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09 липня 2007 року, та Рішення Конституційного суду України № 10-рп/2008 від 22.05.08 року, але, не зважаючи на прийняття вищезазначених рішень Конституційним Судом України, у виплаті заборгованності та перерахунку такої соціальної допомоги мені було відмовлено.

Вважаю дану відмову не правомірною та бездіяльність незаконною і не згодна з нею у повному обсязі з таких підстав:

В Конституції України (стаття 1) Україна ї демократичною, соціальною, правовою державою; визнано, що найвищою соціальною цінністю в Україні є людина, ії права й свободи та  їх  гарантії  визначають  зміст  і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність.  Утвердження  і  забезпечення  прав  і  свобод людини є головним обов’язком держави (стаття 3), права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними (стаття 21), Конституційні права і свободи гарантуються і не  можуть  бути скасовані, при прийнятті нових  законів  або внесенні  змін  до  чинних законів, не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав  і свобод (стаття 22). Законами України «Про державний бюджет на 2007 рік» та «Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» мої права були звужені на отримання встановлених Законом України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування  у  зв’язку  з  тимчасовою  втратою працездатності    та   витратами,   зумовленими   народженням   та похованням» сум допомоги при народженні дитини та допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, які є складовою мого конституційного права на соціальний захист та достатній рівень життя (статті 46 та 48 Конституції Украіни). Згідно статті 64 Конституції Конституційні права та свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених  Конституцією України та вказан вичерпний список таких випадків, а саме – в  умовах  воєнного   або    надзвичайного    стану    можуть встановлюватися окремі обмеження  прав  і  свобод  із  зазначенням строку дії цих обмежень, та указан перелік прав і свобод, які не можуть бути обмежені ні при яких підставах.

Розміри державної соціальної допомоги та інших соціальних виплат не можуть бути нижчими від прожиткового мінімуму (стаття 17 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії»). Державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування (стаття 19 ЗУ «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії»).

Відповідно до ст. 8   Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.   Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення  до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Верховенство права — це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозахисну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об’єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України. Таке розуміння права не дає підстав для його ототожнення із законом, який іноді може бути й несправедливим, у тому числі обмежувати свободу та рівність особи. Справедливість — одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права.

Слід враховати, що рішення Конституційного Суду мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв`язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей відповідних законів, що визнані неконституційними, а також що рішення Конституційного Суду України є обов’язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені.

У ст. 62 Закону України ЗУ “Про Державний бюджет України на 2007 рік” від 19 грудня 2006 року № 489 – 5 зі змінами від. 15.03.2007 року, 05.04.07 р., 01.06.07 р. вказано, що затвердити на 2007 рік прожитковий мінімум для дітей віком до шести років: з 1 січня – 434 грн., 1 квітня -463 грн., з 1 жовтня -470 грн. Ст.58 ЗУ “Про державний бюджет на 2008 р.” затверджує такий прожитковий мінімум для працездатних осіб:  з  1  січня  -  633 гривні,  з 1 квітня – 647 гривень, з 1 липня – 649 гривень, з 1 жовтня – 669 гривень

Моя дитина народилася у листопаді 2007 року, коли розмір прожиткового мінімуму для дітей віком до шести років дорівнював 470 грн., тому сума допомоги при народження моєї дитини повинна складати :

10622,00 грн. (22.6 х 470 грн.), що є загальним розміром допомоги.

Сума одноразової виплати повинна складати 4 230 грн., а щомісячна, яка виплачується протягом 12 місяців 532,67 грн. Мені нарахована допомога при народженні дитини в загальному розмірі 8500 грн. за 12 місяців (що відображено у доданих довідках). Таким чином заборгованість УПСЗН по даному виду допомоги складає 2 122,00 грн. (4230 грн. + 532,67 грн. * 12 місяців – 8500 грн.).

УПСЗН по даному позову мені повинно бути нараховано та сплачено допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в сумі 6492 грн. (за лютий, березень 2008 по 633 грн., за квітень-червень 2008 по 647 грн., за липень-вересень 2008 по 649 грн., за жовтень та листопад 2008 по 669 грн.)

Таким чином недоплата мені щомісячних виплат становить: 6492 грн. -1300,00 грн. (фактично виплачена сума за 10 місяців ) = 5192 грн. ( недоплата).

Враховуючи все вище викладене, керуючись ст.ст. 19 та 55 Конституції України, –

прошу:

1. Провести повну та всебічну перевірку обставин, викладених у даній заяві.

2. Вжити заходів прокурорського реагування з метою припинення незаконної бездіяльності Управління праці та соціального захисту населення Комсомольської міської Ради в місті Херсоні в частині відмови перерахунку та  виплати в повному обсязі допомоги при народженні дитини та допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку;

3. Притягнути до відповідальності посадових осіб Управління праці та соціального захисту населення Комсомольської міської Ради в місті Херсоні за невиконання рішеннь Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. № 6-рп/2007 та від 22.05.2008р. №10-рп/2008.

10 грудня 2008 р.                                                   (ПІБ )

Село ____________   ______________ району __________________ області,

________________________________________________  дві тисячі дев’ятого року.

Я, Іванова Ірина Іванівна, 26 лютого 1939 року народження, ідентифікаційний номер  1234567890, паспорт МН 211842, виданий __________________   08 лютого 2000  року, зареєстрована за адресою: _______________________,  виходячи з договору укладеного в усній формі з моїм представником Петровою Тетяною Петрівню, 08 серпня 1981 року народження, ідентифікаційний номер  1234567890, паспорт  МН 120558, виданий ____________________ 23 жовтня  2003 року, зареєстрованою за адресою: ______________________________________, уповноважую її представляти мої  інтереси в усіх підприємствах, установах та організаціях, незалежно від їх підпорядкування та форм власності, судових органах будь-якої юрисдикції, приймати участь при розгляді цивільних, господарських, адміністративних та кримінальних справ у місцевих і апеляційних судах, вищих спеціалізованих судах, у Верховному Суді України, включаючи перегляд рішень, ухвал, постанов суду за нововиявленими  обставинами, з усіма правами і обов’язками, передбаченими діючим законодавством України для позивача, відповідача або третьої особи.   

При цьому представник від мого імені має право знайомитися з матеріалами справ, робити з них витяги та знімати копії, одержувати копії рішень, ухвал, постанов суду та інших документів, що маються у справі, приймати участь у судових засіданнях, подавати докази, брати участь в їх дослідженні, заявляти клопотання та відводи, давати усні та письмові пояснення судові, подавати свої доводи, міркування та заперечення, змінювати підстави або предмет позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог або відмовитися від позову, визнавати позовні вимоги повністю або частково, закінчувати справу мировою угодою, знайомитися з протоколом, технічним записом та журналом судового засідання і подавати до них свої зауваження, приймати участь в судовому засіданні при розгляді зауважень, а також знайомитися з текстом, який зафіксовано технічними засобами в ході судового процесу, отримувати копії з будь-яких носіїв інформації, оскаржувати в апеляційному і касаційному порядку судові рішення, ухвали і постанови, а також підписувати всі документи, які пов’язані з виконанням даної довіреності.

Представник має право представляти мої інтереси при виконанні винесених судом рішень, ухвал і постанов по цивільним, господарським, адміністративним справам, а також в частині майнових стягнень по кримінальним справам, мирових угод, затверджених судом, виконавчих написів нотаріусів, також постанов державних виконавців про виконавчий збір та накладення штрафу, пред`являти  виконавчі документи до виконання та стягнення, вимагати виконання рішень, одержувати по виконавчих документах присуджене майно чи гроші. При цьому представнику надаються права, передбачені Законом України «Про виконавче провадження».

За цією довіреністю  представнику  надано право ведення від мого імені  переговорів та попереднього узгодження всіх процедурних питань, подання, підпису та одержавння всіх  документів, необхідних для виконання повноважень, включаючи  позовні та інші  заяви, скарги, сплачувати за мене платежі, отримувати кошти, розписуватися за мене, а також виконувати всі інші дії, повязані з наданими повноваженнями.

Довіреність видана терміном  на три  роки  до _____________________________________________ дві  тисячі  дванадцятого  року без права  передоручення повноважень .

Ці встановлені Конституцією гарантії знайшли своє відображення у таких законах як: «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», «Про охорону дитинства», «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» (Надалі Закон 2240). Цими законами передбачено, що сім’ї, в яких є діти, і зокрема кожна дитина, мають право на гарантований державою, відповідно до Конституції України, рівень матеріальної підтримки, який має бути достатнім для фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного, і соціального розвитку дитини, а також для матеріального забезпечення особи, яка її доглядає   

Я, як застрахована особа, маю право на соціальний захист та право на матеріальне забезпечення з настанням страхового випадку: тимчасову втрату працездатності, пов`язану з народженням дитини та доглядом за нею.

Рішенням Конституційного суду № 6-рп/2007 від 09 липня 2007 року було визнано неконституційним зупинення ЗУ «Про державний бюджет у 2007 році» статей 41-43 Закону 2240, а Рішенням Конституційного суду № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року було визнано неконституційним скасування Законом України «Про державний бюджет у 2008 році» статей 41-43 Закону 2240 та виключення із тексту цього закону та Закону про Основи слів «народження, та догляд за малолітньою дитиною». Стосовно питання, щодо неможливості зупиняти дію та скасовувати норми законів, які визначають пільги, компенсації, гарантії, при встановленні законом про Державний бюджет України видатків на загальносуспільні потреби, Конституційний Суд України виходить з правових позицій, висловлених ним, зокрема, у Рішенні від 9 липня 2007 року N 6-рп/2007 у справі про соціальні гарантії громадян, Рішенні від 22 травня 2008 року N 10-рп/2008 у справі, щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України та Рішенні від 27.11.2008 року №26-рп/2008, щодо офіційного тлумачення  ст.95   Конституції    України. Ці позиції полягають у тому, що: “законом про Держбюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об’єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, і як наслідок – скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина. У разі необхідності зупинення дії законів, внесення до них змін і доповнень, визнання їх нечинними мають використовуватися окремі закони”.

Конституційним судом встановлено, що Рішення від 09.07.2007 р. , від 22.05.2008 р., від 27.11.2008 р. мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними. У мотивувальній частині своїх рішень конституційним судом приводяться правові засади для признання такого акту неконституційним, які виникли або ДО, або у момент вступу в дію відповідного правового акту. Тим самим Конституційний суд України непрямо підтверджує, що фактично оспорюваний правовий акт суперечить Конституції задовго до прийняття рішення Конституційним судом України, щодо його неконституційності, тобто - не може спричиняти появу правових наслідків.

З метою недопущення порушення соціальних гарантій держава визначила Конституцію законом, який має найвищу юридичну силу, всі закони та інші нормативно-правові акти повинні прийматися на її основі та відповідати їй. Та зобов’язала органи державної влади та органи місцевого самоврядування діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, які відповідно їй не суперечать.

Цей обов’язок покладено у тому числі і на Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м.Києві Державної адміністрації, який закріплено у п.3 Типового положення про управління праці та соціального захисту населення районної, районної у м.м. Києві та Севастополі державної адміністрації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.05.2007. №790, в якому також визначено, одним із завдань Уравління є соціальний захист населення. Проте, Управління неналежно виконує цю функцію, зокрема:

1. Не виконує вимоги Конституції та законів України, якими встановлили забезпечення матерів і дітей наданням допомоги у розмірі прожиткового мінімуму.

2. Невірно застосовує законодавство по виплаті допомоги у зв’язку з народженням дитини та по догляду за нею до досягнення 3-річного віку, а саме: норми законів про держбюджет, які не відповідають Конституції України та законам України, якими встановлені соціальні гарантії.

3. Відмовляється здійснювати перерахунок допомоги у зв’язку з народженням дитини та по догляду за нею  до досягнення 3-річного віку у розмірі прожиткового мінімуму, гарантованому мені Конституцією і вищевказаними законами України.

4. Ігнорує рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 № 6-рп/2007, від 22.05.2008 №10-рп/2008 та від 27.11.2008 №26-рп/2008, якими встановлена неконституційність та недопустимість внесення законами про держбюджет змін до законів України, якими встановлені соціальні гарантії для населення, оскільки це призводить до їх обмеження або взагалі скасування.

5. Порушує Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, який затверджений Постановою КМУ № 256 від 04.03.2002 щодо уточнення обсягів бюджетних асигнувань на виплату вказаних видів допомоги.

Держава, передбачивши асигнування соціальних гарантій сама визначає, якими державними органами ці виплати будуть здійснюватися. Тому, приймаючи до уваги, що такими органами визнані управління праці та соціального захисту населення, яким безумовно, делеговані повноваження з 2007 року здійснювати виплати допомог як застрахованим, так і не застрахованим особам, відповідач не має права самостійно відмовлятися від таких обов’язків, та зазначати, що він будеїх виконувати лише в частині.

Наслідками таких дій Управління є:

1. Діти, в тому числі і моя дитина, недоотримують повноцінного харчування, необхідного одягу, взуття, належного лікування, дошкільної освіти.

2. Порушується право матері на соціальне забезпечення у розмірі прожиткового мінімуму у разі тимчасової втрати нею працездатності.

3. В результаті чого мені не доплачено 10076,48 грн. допомоги у зв’язку народженням дитини та по догляду за нею до досягнення 3-річного віку.

Ваша честь! Звертаю  Вашу увагу на те, що:

- питання, які відображені в моєму позові, мають, насамперед, загальносоціальне значення. Країна, в якій систематично порушуються норми Конституції, міжнародних договорів, Законів, ставить під сумнів відношення до неї, як до правової держави. Уравління праці та соціального захисту населення, як представник держави в соціальній сфері, в своїй діяльності керується положеннями Законів, підзаконниих актів, які грубо порушують, гарантовані Конституцією України, права і свободи ;

- погоджуючись з Відповідачем та визнаючи правомірність використання ним у відносинах по наданню “допомоги” норм законів «Про Державний бюджет України на 2006, 2007, 2008 роки» зі звуженим розміром допомоги, які обмежують права, надані мені та моїй дитині (Законом України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії»; та інш.), та являють собою – посягання на наші з дитиною конституціні права (право на достатній жіттєвий рівень, право на соціальний захист) – Суд легалізує дії Відповідача, та узаконить ці посягання.

Тому, прошу суд задовольнити позов у повному обсязі.